донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.11.2013 р. справа №905/5789/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
за участю представників:
від позивача: Кротенко І.В. за довіреністю №24/04-13 від 04.11.2013р.
від відповідача:Попов С.Г. за довіреністю №01/11-382 від 19.02.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технічного обладнання», м. Красноармійськ Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від25.09.2013р.
по справі№905/5789/13(суддя Овсяннікова О.В.)
за позовомприватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технічного обладнання», м. Красноармійськ Донецької області
до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області
простягнення 1452973,90грн.
Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод технічного обладнання», м. Красноармійськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області про стягнення 1212642,00грн. заборгованості, 117508,89грн. інфляційних втрат та 122823,01грн. річних, всього 1452973,90 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. у справі №905/5789/13 у задоволені позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності, який застосовано за заявою відповідача.
Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що строк позовної давності по договору №6/01 від 03.01.2006р. не сплив, у зв'язку з тим, що переривався через визнання відповідачем боргу скоєнням таких дій, як: частковою оплатою боргу і підписанням актів звірки розрахунків. На думку скаржника, у даному випадку за приписами частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги, будь-яких клопотань не заявляв.
Представник відповідача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2006р. між відкритим акціонерним товариством „Красноармійський завод технологічного обладнання" (Виконавцем) та Державним підприємством Вугільна компанія „Краснолиманська" (Замовником) був укладений договір № 6/01.
Відповідно до пункту 1.1 договору (у редакції додаткової угоди від 12.03.2009р.) відповідач (Замовник) доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання по проведенню робіт з дефектовки та ремонту обладнання згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.
У зв'язку з приведенням найменування позивача у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства" з відкритого акціонерного товариства „Красноармійський завод технологічного обладнання" на приватне акціонерне товариство „Красноармійський завод технологічного обладнання" відповідно з пунктом 1.1 Статуту Товариства, суд змінює назву позивача з відкритого акціонерного товариства „Красноармійський завод технологічного обладнання" на приватне акціонерне товариство „Красноармійський завод технологічного обладнання".
Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що приймання та оцінка ремонту продукції здійснюється відповідно до актів приймання виконаних робіт.
Пунктом 2.1. договору сторони домовились, що загальна вартість договору складає 12500000грн. Оплата за ремонт обладнання здійснюється відповідно акту виконаних робіт та дефектного акту, але не більш 50% від заводської ціни за кожну одиницю ремонту (пункт 2.2. договору).
Згідно з пунктом 2.3 договору Замовник зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт з ремонту обладнання протягом 5-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.8. договору Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану Виконавцем, та підписати акт здачі-приймання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання або надати мотивувальну відмову від прийняття робіт. У випадку, якщо після закінчення вищезазначеного терміну Замовник не підписав акт та не надав мотивувальну відмову, робота вважається прийнятою Замовником без зауважень.
Згідно з пунктом 8.3 договору строк дії договору був встановлений з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2006р.
У додатковій угоді № 1 від 10.02.2006р. строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 р., а додатковою угодою № 3 від 16.10.2008 р. - до 31.12.2011р.
Пунктом 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 12.03.2009р.) визначено, що Замовник надає обладнання для проведення дефектовки і подальшого ремонту в укомплектованому виді на склад Виконавця. Дефектовка обладнання здійснюється за участю представників Виконавця і Замовника. На підставі підписаного двохстороннього дефектного акта, Виконавець складає калькуляцію затрат на виконання дефектовки і проведення ремонтних робіт. Виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню робіт з ремонту обладнання після підписання додаткових угод на проведення ремонту, які є невід'ємною частиною договору.
З матеріалів справи вбачається, що комісією у складі з представників від обох сторін та відкритим акціонерним товариством „Красноармійський завод „Маяк" було проведено дефектування обладнання, яке підлягало ремонту та складені дефектні акти від 11.09.2009р., від 18.09.2009р. та б/д на огляд секцій крепі 2КДДЛ.
У грудні 2009р. та березні 2010р. позивачем було виконано робіт на загальну суму 1212642,00 грн., що підтверджується актами прийомки виконаних робіт б/н за грудень 2009р. на суму 54960,00грн., б/н за грудень 2009р. на суму 54960,00грн., б/н за грудень 2009р. на суму 89952,00грн. та б/н за березень 2010р. на суму 1012770,00грн., підписаними у двохсторонньому порядку.
Враховуючи, що акти виконаних робіт не містять дати їх підписання, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що датою підписання актів слід вважати останній день місяця, в якому ці акти були підписані.
Відповідно до пункту 2.3 договору Замовник зобов'язався провести оплату виконаних робіт по ремонту обладнання впродовж п'яти банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться в статті 193 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що фактично, зобов'язання по оплаті робіт відповідачем не були виконані, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 1212642,00грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати боргу відповідачем.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт за грудень 2009р. та березень 2010р. перебіг позовної давності відповідно до пункту 2.3 договору за актами за грудень 2009р. розпочався з 08.01.2010р., за актом за березень 2010р. - з 08.04.2010р., а сплив 08.01.2013р. та 08.04.2013 р. відповідно.
Проте, з позовною заявою позивач звернувся до суду 12.08.2013р., тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за вказаними актами.
За приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Проте, позивачем не заявлялось клопотання про відновлення строку позовної давності та не надав обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що правила перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останнього є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Судова колегія не приймає посилання апелянта на наявність актів звірки взаємних рахунків від 01.04.2011р. та станом на 31.12.2012р., як на доказ переривання перебігу позовної давності, оскільки таки акти відсутні в матеріалах справи, а їх копії лише додані до апеляційної скарги без обґрунтованого клопотання про долучення їх до матеріалів справи і підлягають поверненню апелянту.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Проте, скаржник ані в апеляційній скарзі, ані у судовому засіданні, не заявив клопотання про долучення вказаних актів звірки та не обґрунтував неможливість подання цих документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, та відповідач не був позбавлений можливості надати ці докази під час розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності та позивачем не обґрунтовано причини пропуску строку позовної давності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 1212642,00грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності.
Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з пунктом 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.
За приписами пункту 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Таким чином колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про пропуск позовної давності позивачем.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Донецької області викладених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технічного обладнання», м. Красноармійськ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. по справі №905/5789/13 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технічного обладнання», м. Красноармійськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. по справі №905/5789/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. по справі №905/5789/13 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
В.М. Татенко
Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО