"19" листопада 2013 р.Справа № 5017/3621/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого : Мирошниченко М. А. ,
суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.
за участю представників:
ПП "Інформаційне агентство "Центр медіа" - Селіванов М.Г. (за дорученням)
ТОВ "Горпреса"" - Морозов Ю.В. та Маломед І.С. (за дорученням)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інформаційне агентство "Центр медіа" на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. по справі № 5017/3621/2012 за позовом Приватного підприємства "Інформаційне агентство "Центр медіа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса" про стягнення 230 159,28 грн.
12.12.2012 р. Приватним підприємством „Інфармаційне агенство „Центр Медіа" (далі позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса" (далі відповідач) про стягнення 230 159,28 грн., з яких:
215 012,36 грн. - заборгованості за поставлені періодичні друковані видання;
12 306,69 грн. - пені;
2 840,23 грн. - 3% річних.
Крім того позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання позову в сумі 4 603,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1-13 від 10.11.2010 р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу періодичні друковані видання, однак останній не оплатив отриманий товар на умовах і у порядку, визначених Договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/3621/2012 за даним позовом. (т. 1 а.с 1)
28.12.2012 р. позивач до місцевого господарського суду надав заяву про розподіл господарських витрат, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 8 000 грн. (т. 2 а.с. 53-54)
09.01.2013 р. представником позивача до місцевого господарського надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 2 а.с. 103) у який він уточнив суми та періоди нарахування пені і 3% річних , зазначивши наступне:
за накладною на повернення № БУ000001456 від 23.04.2012р. пеню в сумі 322,95 грн. за період з 03.08.2012р. по 07.12.2012р.
за накладною на повернення № БУ000000261 від 23.01.2012р. 3% річних в сумі 67,02 грн. за період з 08.05.2012р. по 07.12.2012р.
Остаточно він просив стягнути з відповідача :
215012,36 грн. - основної заборгованості;
12231, 85 грн. -пені;
2775,86 грн. - 3% річних
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 215 012,36 грн. - основної заборгованості, 12 231,85 грн. - пені, 2 775,86 грн. - 3% річних, 4 603,20 грн. - витрат по сплаті судового збору, 8 000 грн. - витрат на послуги адвоката. (т. 2 а.с. 107-113)
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. вищезазначене рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. (т. 3 а.с. 68-72)
Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав суду докази того, що 08.02.213р. він направив відповідачу передбачені п.6.2. договору документи (т.2 а.с. 140-150 , т.3 а.с. 1-52)
З матеріалів справи також вбачається що відповідач після розгляду справи судом апеляційної інстанції перерахував позивачу платіжними дорученнями №593 від 04.04.2013р. і №608 від 05.04.2013 р. грошові кошті в сумі 225012, 36 грн. ( 10 000 грн. + 215012,36 грн.), зазначивши що сплата здійснюється на підставі договору №1-13 від 10.11.2010р., тобто договору, стягнення за яким є предметом цього спору (т.1 а.с. 185, 186).
Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 р. задоволено касаційну скаргу відповідача , постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р. по даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Зазначений висновок касаційної інстанції мотивовано тим , що суди попередніх інстанції не врахували умови п.6.2 договору поставки №1-13 від 10.11.2010 р., з яких випливає, що у випадку не надання постачальником (позивачем) всіх перелічених у цьому пункті договору документів розповсюджувач (відповідач) мав право на затримку перерахування грошових коштів до отримання всіх вказаних документів, а доказів отримання відповідачем саме усіх документів позивачем суду не надано. (т. 3 а.с. 125-128)
Ухвалою господарського суд Одеської області від 04.07.2013 р. справу № 5017/3621/2012 прийнято до провадження (суддею Никифорчуком М.І.). (т. 3 а.с. 130-131)
24.07.2013 р. позивач до господарського суду першої інстанції надав заяву про розподіл господарських витрат, в якій він просив суд покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн.. (т. 3 а.с. 135-136)
Розпорядженням голови Одеського господарського суду справу № 5017/3621/2012 передано на розгляд судді Зайцеву Ю.О., у зв'язку із перебуванням судді Никифорчука М.І. у відпустці.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2013 р. (суддя Зайцев Ю.О.) справу прийнято до свого провадження. (т. 3 а.с. 175)
Розпорядженням голови Одеського господарського суду справу № 5017/3621/2012 передано на розгляд судді Никифорчуку М.І., у зв'язку із виходом судді Никифорчука М.І. із відпустки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. (суддею Никифорчуком М.І.) прийнято дану справу до свого провадження. (т. 3 а.с. 180)
В процесі повторного розгляду справи сторони надали суду додаткові письмові пояснення та заперечення по справі (т.3 а.с. 149-151,160-161,169-172,173,178,181-183).
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. (повний текст якого складено та підписано суддею Никифорчуком М.І. 14.10.2013 р.) в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду, з посланням ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України. (т. 3 а..с. 191-196). вмотивовано тим, що із змісту п.6.2 договору, випливає, що у випадку не надання всіх перелічених у п. 6.2 договору документів розповсюджувач має право на затримку перерахування грошових коштів до отримання всіх вказаних документів. Доказів отримання відповідачем саме усіх документів, перелічених у п. 6.2 договору позивачем не надано. На ці обставини також звертає увагу і відповідач у своїх додаткових матеріалах ( фактично пояснення), наданих до суду апеляційної інстанції 14.02.2013 р. Вказані заперечення відповідача позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовані. Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем умов договору позивачем не надано. З огляду на наведене, суд відхилив посилання позивача на п. 7.2 договору, за яким за несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачене п. 6.1 цього договору, розповсюджувач сплачує постачальнику пеню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким його позов про стягнення 230 159,28 грн. задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що пункти 6.1 та 6.2 договору співвідносяться, як такі, що містять відповідно загальні та спеціальні норми щодо одного зобов'язання та підтримуються твердженням підприємства про існування двох зобов'язань, з яких одне є зобов'язанням, що виникнуло з договору поставки, яке вказано у п. 6.1 договору, а другим, вказаним у п. 6.2 договору, визначено умови, які прямо суперечать першому. Крім того скаржник зазначив, що до п. 6.1 та 6.2 повинні застосовуватись норми ст.ст. 525, 526 та 692 ЦК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2013 року о 10:00 год., про що усі учасники згідно приписів ст. 98 ГПК України були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника - Приватного підприємства „Інформаційне агентство „Центр медіа" в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Горпреса" в усних поясненнях наданих суду просили суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом першої інстанції, що 10.11.2010 р. між позивачем - Приватним підприємством „Інформаційне агентство „Центр Медіа" (за договором постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Горпреса" (за договором розповсюджувач) укладено договір поставки періодичних друкованих видань №1-13 (далі по тексту Договір) з специфікацією до нього (т.2 а.с. 93-97), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити періодичні друковані видання (далі видання) і сплатити їх до продажну обробку, а Розповсюджувач - прийняти видання для їх реалізації через свою роздрібну торгівельну мережу у м. Одеса та сплатити вартість поставлених і реалізованих видань у термін і у порядку, визначені цим договором (п. 1.1 Договору).
Розділом 2 Договору сторони узгодили умови і порядок прийому видань зокрема:
- розповсюджувач приймає видання для розповсюдження через свою кіоскові мережі на умовах 100% ремісії (п. 2.1 Договору);
- після прийому видань на реалізацію по прибутковій накладній до Розповсюджувача переходить і право власності на примірники видань, перелічені в накладній (п. 2.13 Договору).
Розділом 3 Договору „Ціна та терміни реалізації" сторони встановили, що термін реалізації щоденних видань - 3 дня; щотижневих видань - 1 тиждень; щомісячних видань - 30 - 45 днів (п. 3.1 Договору). Ціна реалізації видань встановлюється розповсюджувачем та включає торгівельну надбавку, розмір якої розповсюджувач встановлює самостійно (п. 3.2 Договору).
П. 5.1 Договору сторони встановили, що після виходу кожного наступного номеру видання, попередній номер втрачає свою споживчу вартість, якщо інше попередньо не оговорювалося сторонами.
Згідно п. 6.1 Договору сторони визначили, що розрахунок за фактично реалізовані екземпляри видань здійснюється розповсюджувачем упродовж 10 банківських днів, починаючи з 20 числа місяця, що настає через 60 днів після збору та повернення нереалізованих видань, в безготівковій формі за відпускними цінами постачальника згідно специфікації до договору.
За фактично реалізовану кількість екземплярів вважається кількість, що отримана розповсюджувачем, за вирахуванням кількості, що повернута постачальникові.
Відповідно до умов п. 6.2 договору сторони встановили, що для забезпечення своєчасного розрахунку постачальник до 25 числа місяця, що наступає за звітним, надає розповсюджувачу розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, один екземпляр накладної на нереалізовану частину видання. У протилежному випадку розповсюджувач залишає за собою право на затримку перерахування грошових коштів до отримання усіх необхідних документів.
За несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачених п. 6.1 договору, розповсюджувач сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).
Згідно п. 10.1 договору договір набирає сили з 01.01.2011 р. і діє до 31.12.2011 р.
Додатковою угодою № 1 від 28.11.2011 р. до Договору п. 10.1 викладено у наступній редакції: „ Цей договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 р."
Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановлені судом першої інстанції позивачем поставлено відповідачу в період з 15.11.2011 р. по 26.07.2012 р., а відповідачем, відповідно, прийнято періодичні друковані видання - газети: „На пенсії"; „Одеське життя"; „Хороша телепрограма"; „Одеська реклама" на загальну суму 260 335,00 грн., що підтверджується видатковими накладними. ( т.1 а.с. 24-126)
З наявних у справі актів прийому товару ( видань) від 15.11.2011р.; 23.11.2011 р.; 29.11.2011 р.; 08.02.2012 р.; 16.02.2012 р.; 22.02.2012 р.; 29.02.2012 р.; 07.03.2012 р.; 21.03.2012 р.; 04.04.2012 р.; 10.04.2012 р.; 11.04.2012 р.; 24.04.2012 р.; 10.05.2012 р.; 13.06.2012 р.; 20.06.2012 р.; 27.06.2012 р.; 11.07.2012 р. та від 18.07.2012 р., підписаних підписами представників сторін та скріплених печатками цих підприємств, вбачається, що сторони зафіксували недопоставку позивачем відповідачу видань на загальну суму 306,56 грн.(т.1 а.с.127-145).
З наявний у справі накладних вбачається, що відповідач згідно п.5.2. Договору повернув позивачу періодичні видання (товар) на загальну суму 45016,грн.(т.1,а.с.147-149; т.2.а.с. 1-30).
Відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар і з урахуванням видаткових накладних на поставку товару, актів прийому товару недопоставлених періодичних друкованих видань та накладних на повернення товару його борг перед позивачем на час звернення останнього з позовом до суду складав 215012,36 грн.
Матеріали справи, зокрема письмові пояснення відповідача, свідчать про те, що відповідач не оспорював наявність вищевказаного боргу, однак вважає, що у зв'язку з ненаданням йому позивачем передбачених п.6.2. договору документів мав право затримати розрахунок за видання, а відтак позовні вимоги позивача необґрунтовані.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу передбачені п.6.2 документи лише 08.02.213 р. тобто вже після звернення до суду з цим позовом і підчас первісного розгляду цього спору в суді апеляційної інстанції. (т.2 а.с. 140-150 , т.3 а.с. 1-52).
Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що умови п.6.2 договору суперечать п.6.1 договору в якому визначили строки здійснення розрахунків і тому умови п.6.2. не можуть прийматись до уваги, з огляду на таке.
Дійсно у п.6.1 договору сторони чітко визначили строки та порядок здійснення розрахунків а саме, що розрахунок за фактично реалізовані екземпляри видань здійснюється розповсюджувачем упродовж 10 банківських днів, починаючи з 20 числа місяця, що настає через 60 днів після збору та повернення нереалізованих видань, в безготівковій формі за відпускними цінами постачальника згідно специфікації до договору. За фактично реалізовану кількість екземплярів вважається кількість, що отримана розповсюджувачем, за вирахуванням кількості, що повернута постачальникові.
Зазначені умови є обов'язковими та істотними для такого виду договорів
Відповідно до умов п. 6.2 договору сторони встановили, що для забезпечення своєчасного розрахунку постачальник до 25 числа місяця, що наступає за звітним, надає розповсюджувачу розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, один екземпляр накладної на нереалізовану частину видання. У протилежному випадку розповсюджувач залишає за собою право на затримку перерахування грошових коштів до отримання усіх необхідних документів
Згідно приписів ст.ст. 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору, а згідно приписів ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти) визначені сторонами і погоджені ними , та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суть вищезазначених приписів свідчать про те, що умови договору які не обов'язкові для включення ( не є істотними для виду такого договору) , однак були узгоджені і включені сторонами до договору стають обов'язковими до виконання обома сторонами договору.
Адже передбачивши у п.6.2 договору умови здійснення розрахунків передбачених п.6.1 договору зокрема, що для забезпечення своєчасного розрахунку постачальних саме до 25 числа місяця, що наступає за звітним, надає розповсюджувачу розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, один екземпляр накладної на нереалізовану частину видання, сторони фактично узгодили право відповідача не здійснювати розрахунки у встановлені п.6.1. договору строки без отримання від позивача вказаних документів.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що вказані умови не суперечать одне одному, а навпаки доповнюють одне одному.
Адже обов'язок по оплаті отриманих на реалізацію видань у відповідача наступає при наявності сукупності двох факторів: настання строку визначеного у п.6.1. договору + здійснення позивачем дій передбачених п.6.2 договору.
Приймаючи до уваги , що на час звернення позивача до місцевого суду з цим позовом позивач не виконав умов п.6.2. договору , тобто другого з вищезазначених факторів (ці дії були здійснені позивачем лише 08.02.213р. тобто вже після його звернення до суду з цим позовом, під час первісного розгляду цього спору в суді апеляційної інстанції), то відповідач мав всі правові підстави не здійснювати розрахунок і відповідно позивач не мав правових підстав вимагати цього здійснення та просити суд стягнути цю заборгованість та нараховувати на неї пеню та 3% річних
При цьому посилання позивача на те, що коригування фактично не здійснювалось у зв'язку зі звільненням місцевих видань від сплати ПДВ не може прийматись до уваги оскільки необхідність надання розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної є обов'язковою умовою договору в незалежності від відсутності необхідності корегування.
Слід також зазначити, що після направлення позивачем відповідачу в процесі розгляду спору в суді зазначених у п.6.2. договору документів останній сплатив наявну в нього заборгованість, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №593 від 04.04.2013р. і №608 від 05.04.2013 р. на суму 225012, 36 грн. (т.3 а.с. 185, 186), тобто виконав свої зобов'язання за договором .
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд , враховуючи фактичні обставини справи та вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 11.06.2013 р. по цієї справі, обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову .
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -
Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2013 р. по справі № 5017/3621/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інформаційне агентство "Центр медіа" - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2013 р.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Головей В. М.
Шевченко В. В.