18.11.2013 року Справа №18/5005/10581/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Семикіна Л.В., довіреність №69 від 25.02.13р., представник
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - МИГ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі №18/5005/10581/2011
за заявою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зміну способу виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт", м. Тисмениця, Івано -Франківська область
про звернення стягнення на предмет застави
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013р. у справі №18/5005/10581/2011 (суддя Петрова В.І.) задоволено заяву публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зміну способу виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р.
Змінено спосіб виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р. у справі №18/5005/10581/2011 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МИГ" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" 345030,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач - ТОВ "Енерго-Миг" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013р. у справі №18/5005/10581/2011, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зміну способу виконання рішення.
Апелянт вважає, що ухвала місцевого господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надання судом встановленим та поданим доказам належної правової оцінки, не дотримання постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
На твердження апелянта нормами матеріального права України (Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») не передбачено право заставодержателя вимагати у заставодавця та відповідне зобов'язання заставодавця сплатити заставодержателю кошти за втрачене (зіпсоване, пошкоджене або знищене) заставлене майно, а зміна або відновлення заставленого майна відбуваються тільки у випадку наявності вини заставодавця у втраті, зіпсуванні, пошкодженні або знищенні цього майна.
ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" заперечень на апеляційну скаргу не надало, звернулось із клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, та враховуючи відсутність клопотання сторін про продовження цього терміну, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи, а апеляційну скаргу розглянути за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 18.11.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За заявою сторони, державного виконавця. Прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як роз'яснено у п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року №9, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду індикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.
У п 7.4. вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено господарським судам, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Як підтверджено матеріалами судової справи, місцевий господарський суд правильно встановив, що обладнання, яке знаходиться в заставі банку згідно договору застави від 01.12.2006р. перебувало в оренді ТОВ «Горизонт», згідно договору оренди №30.11.01/Х, укладеного між ТОВ «Горизонт» та ТОВ «Енерго - Миг», однак не було повернуто орендарем після припинення договору оренди. Відсутність у відповідача цього майна підтверджується постановою головного державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Сененко Т.М. від 25.10.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві із посиланням на акт цього ж державного виконавця від 24.10.2012 року, яким зафіксовано відсутність у боржника - ТОВ «Енерго-Миг» за адресою с. Сівка-Калуська, вул. Січових Стрільців, 33 заставного майна, яке зазначене в рішенні господарського суду Дніпропетровської області у справі №18/5005/10581/2011, а місце перебування цього майна невідоме.
Враховуюче те, що у відповідача (боржника) відсутнє заставне майно, на яке необхідно звернути стягнення згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р. у справі №18/5005/10581/2011, місцевий господарський суд вважав за необхідне задовольнити заяву позивача про зміну способу виконання зазначених судових рішень шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 345030,00 грн. вартості заставного майна.
Однак судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що висновок місцевого господарського суду про необхідність зміни способу виконання зазначеного судового рішення та додаткового судового рішення є помилковим з огляду на наступне.
Як вбачається із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р., предметом спору у даній справі було звернення стягнення на користь позивача на предмети застави, а саме: виробниче обладнання і устаткування, яке належить відповідачу, в межах суми боргу 3656092,59 грн., з яких 1730640,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом та сума 1925452,59 грн. - сума прострочених процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.
Втрата предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави, також є підставою для припинення права застави, згідно п. 2 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України.
Основні положення про заставу визначаються також в Законі України «Про заставу».
Так положення ст. ст. 20-21, 24-25 Закону України «Про заставу» визначають порядок звернення стягнення на майно та реалізації заставленого майна через аукціони (публічні торги), відповідно до якого, у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України, а якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Стаття 28 Закону України «Про заставу» також встановлює, що застава припиняється, зокрема, в разі загибелі заставленого майна, а також в разі примусового продажу заставленого майна.
Зазначене заставне майно є рухомим майном, щодо якого в умовах п. 3 договору застави від 01.12.2006р. сторони встановили його загальну заставну вартість в сумі 345030,00 грн.
Отже, звертаючи стягнення на вказані предмети застави в межах суми боргу 3656092,59 грн. за правилами, які регулюють правовідносини застави, суд не приймав рішення про передачу позивачу присудженого майна в натурі певної вартості, а запровадив процедуру задоволення вимог заставодержателя за рахунок реалізації предмета застави.
У такому разі повнота задоволення вимог позивача, як заставодержателя, буде визначатися розміром фактичної суми, вирученої від ревлізації предмета застави, а не сумою боргу в межах якої звернуто стягнення на предмети застави чи сумою початкової вартості майна, яка була визначена сторонами в договорі застави.
Втрата ж заставного майна, згідно п.2 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про заставу», є підставою для припинення права застави.
Відповідно до ч.2 ст. 580 Цивільного кодексу України, та тотожних положень ст. 8 Закону України «Про заставу», у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.
Проте, змінюючи спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 345030,00 грн. узгодженої сторонами вартості предмету застави, місцевий господарський суд наведених вище норм матеріального права не врахував, що фактично призвело до зміни прийнятих судом зазначених рішення та додаткового рішення по їх суті, що слід вважати неправильним застосуванням процесуальної норми (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено в п. 5 ч.3 ст. 104 господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу.
Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011р. та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р. у справі №18/5005/10581/2011 було прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Петрова В.І., судді: Кеся Н.Б. та Назаренко Н.Г. Відтак розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання зазначених судових рішень мав розглядатись колегіально у тому ж складі суду.
Однак місцевий господарський суд здійснив розгляд справи за заявою про зміну способу виконання зазначеного судового рішення одноособово, чим було порушено встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "про судоустрій та статус суддів" принцип незмінності судді (судової колегії), що також є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013р. підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок неправильного застосування норма матеріального та процесуального права.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати відповідача понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням покладаються на позивача, згідно ст. 49 та п. 10. ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104 ч.1 п. 4, 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Миг» - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі №18/5005/10581/2011 року - скасувати.
В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Львів про зміну способу виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2011 р. та додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011р. - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» м.Київ в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Миг» суму 573 грн. 50 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.
Видати наказ. Доручити видачу наказу господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складено - 20.11.2013р.
Головуючий суддя І. М. Подобєд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна