Справа № 204/7210/13-ц
Провадження № 2/204/2581/13
18 листопада 2013 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Нізік О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, -
02 жовтня 2013 року до суду надійшла вищевказана позовна заява.
Даний позов не відповідав вимогам ст. 119 та ст. 120 ЦПК України, а саме: не сплачено у повному обсязі судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 1 (один) відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; Не зазначена ціна позову; не проведена оцінка спірного майна, з якої у відсотковій ставці сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір» за позовні вимоги майнового характеру; не конкретизовані позовні вимоги.
Відсутнє зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позивачка зазначає, що проживала з відповідачем однією сім'єю, однак жодного підтвердження цьому не надає. Окрім цього, позивачка надала до матеріалів справи копію технічного паспорту з відмітками про самочинне будівництво. Так, у відповідності до положень статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 1 статті 3 ЦПК України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни. Виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення. Не зазначені докази, які підтверджують прийняття самочинного будівництва, в експлуатацію у відповідності до вимог Закону України «Про планування і забудову територій» та Постанови КМУ «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Позивачкою не надано висновок спеціаліста про вартість автомобіля; відсутнє свідоцтво про реєстрацію автомобіля; не вказано, яким чином, з урахуванням ч.2 ст. 365 ЦК України, буде відшкодовувати частину вартості автомобіля відповідачам.
Так, позивачем не повно визначено коло осіб, що мають брати участь у справі та при винесені судового рішення на права та обов'язки яких воно може вплинути. по між інших сторін не залучено до участі у справі як третю особу орган реєстрації прав власності, на права та обов'язки якого може вплинути рішення по справі. Відсутні посилання на докази відмови позивачу в реєстрації права власності органом, до компетенції якого належить вчинення держаної реєстрації прав власності на теперішній час, цей орган не залучений до розгляду справи ані у якості відповідача, ані у якості третьої особи. Не залучено у якості третьої особи орган місцевої влади, оскільки наявне самочинне будівництво та відсутні документи, що підтверджують оспорювань право власності на землю. Не залучено орган, що має перереєструвати право власності на автомобіль тощо.
Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2013 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків на протязі двох днів з дня отримання копії даної ухвали.
15 листопада 2013 року до суду надійшов позов у новій редакції на виконання ухвали суду, однак позивачка не в повному обсязі усунула недоліки визначені ухвалою судді від 03 жовтня 2013 року.
Відповідно до статті 121 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог викладених у статтях 119-121 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
В установлений ухвалою строк позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки. За таких обставин суд вважає за необхідне вищевказану позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» (зі змінами та доповненнями) суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О. В. Нізік