Справа № 1/1312/197/12 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 11/783/797/13 Доповідач : Березюк О. Г.
19 листопада 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Березюка О.Г.,
суддів - Марітчака Т.М., Волинця М.М.
з участю прокурора - Шахрайчук Н.І.,
захисника - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 13 липня 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,
засуджено за ч.1 ст.187 КК України на три роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання сім років позбавлення волі з конфіскацією половини майна, яке є власністю засудженого.
За ч. 2 ст. 187 КК України за епізодом обвинувачення у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 ОСОБА_2 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого мерчендайзером ТзОВ "Три ведмеді", не одруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_2,
засуджено за ч.1 ст.187 КК України на три роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п.2-4 ст.76 КК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати у справі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 13.01.2012 року близько 01 год. 00 хв., знаходячись неподалік продуктового магазину по вул. Пасічній, 62А у м. Львові, вчинили напад з метою заволодінням майном потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, що полягав у тому що підсудні підійшли до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після чого ОСОБА_3 пригрозив потерпілим пневматичним пістолетом, який дістав з кишені своєї куртки, а ОСОБА_2 під час цього відкрито заволодів грошовими коштами останніх, а саме під психологічним примусом відібрав у потерпілого ОСОБА_5 гроші в сумі 100 грн., в потерпілого ОСОБА_6 гроші в сумі 50 грн., а в потерпілого ОСОБА_7 гроші в сумі 50 грн.
Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3 13.01.2012 року близько 01.30 год., знаходячись на перехресті вул. Лисенецька-Пасічна у м. Львові, вчинили напад з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя і здоров'я, що полягав у тому, що ОСОБА_2 відкрито та агресивно пристав до потерпілого, після чого ОСОБА_3 пригрозив потерпілому своїм пневматичним пістолетом, який витягнув з кишені куртки. Потерпілий, сприйнявши реально погрозу йому зброєю як небезпеку для його життя і здоров'я, намагався втекти від нападників, однак останні його наздогнали та обидва почали наносити йому удари руками і ногами в різні частини тіла, в результаті чого потерпілий ОСОБА_8, намагаючись чинити опір насильницьким діям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, був повалений ними на землю, під час чого останні заволоділи його наручним годинником марки "Касіо", вартістю 240 грн., й намагались заволодіти іншим майном потерпілого, однак боячись бути викритими у вчиненні злочину, оскільки в цей час неподалік проїжджали невідомі автомобілі, з місця вчинення злочину втекли.
Вказаний вирок суду в апеляційному порядку оскаржив прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції.
Прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.
В своїй апеляції вказує, що даний вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд невірно перекваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пов'язані з нападом на ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч.2 на ч.1 ст.187 КК України, та при обранні покарання засудженому ОСОБА_3 судом допущено невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки призначене покарання не є достатнім для виправлення засудженого та несправедливим внаслідок м'якості.
Крім цього, вважає, що судом при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_2 за епізодом звинувачення у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки зібраними по справі доказами повністю підтверджується його вина у скоєнні даного нападу.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.10.2012 року вирок Личаківського суду м. Львова від 13.07.2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.06.2013 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13.07.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12.10.2012 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін. Цією ж ухвалою скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12.10.2012 року щодо засудженого за ч.1, ч.2 ст.187 КК України ОСОБА_3 і в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд.
Дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи поданої апеляції, заслухавши думку прокурора, який частково підтримав подану апеляцію, засудженого та його захисника, які заперечили апеляцію, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Колегія суддів не досліджує доводи апеляційної скарги прокурора в частині того, що суд невірно перекваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пов'язані з нападом на ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч.2 на ч.1 ст.187 КК України та при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_2 за епізодом звинувачення у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки зібраними по справі доказами повністю підтверджується його вина у скоєнні даного нападу, так як вони були предметом розгляду судами апеляційної та касаційної інстанції. В цій частині законність та обґрунтованість вироку суду та ухвали апеляційного суду розглядалась судом касаційної інстанції, яким була підтверджена правильність прийнятих рішень.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування відносно ОСОБА_3 ст.75 КК України, належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, пом'якшуючі обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування саме ОСОБА_3 заподіяної злочином шкоди, що було підтверджено усіма потерпілими шляхом подачі суду письмових заяв (а.с.371-374, 375).
Обставин, що обтяжують покарання засудженому ОСОБА_3, судом першої інстанції не встановлено.
Крім цього, за час розгляду кримінальної справи в апеляційному суді було встановлено та здобуто документи на підтвердження того, що ОСОБА_3 є важко хворим, хворіє на десимінований туберкульоз відкритої форми обох легень, правобічний верхньочастковий деформуючий специфічний гнійний ендобронхіт, кровохаркання із ПВЧБ, та потребує довготривалого лікування.
Також колегія суддів враховує те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, і за довготривалий час, що минув з моменту скоєння інкримінованих йому злочинів по даний час не скоїв інших будь-яких правопорушень, що свідчить про те, що ОСОБА_3 став на шлях виправлення.
Наведені вище обставини в порядку ч.2 ст.66 КК України колегією суддів визнаються такими, що істотно пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів засудженими ОСОБА_3.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про застосування відносно ОСОБА_3 ст.75 КК України, а тому не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції в цій частині та направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.366, 377, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів,
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 13 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, без задоволення.
Головуючий:
Судді: