Справа № 1319/1927/12 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/783/3614/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 67
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Шумської Н.Л., Струс Л.Б.
з участю секретаря Березюка О.З.
та з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та вселення, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та вселення - відмовлено.
Рішення оскаржила ОСОБА_5 Вважає рішення незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове про встановлення факту проживання однією сім»єю з лютого 2005 року по січень 2012 року, поділ спільного майна подружжя по ? ідеальній частці та вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 2007 року народження в квартиру АДРЕСА_1. Стверджує, що вони з відповідачем проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, жили подружнім життям.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Районним судом установлено, що у період з 10.08.2002 року до 24.02.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 20.01.2007 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про народження, виданим 09.02.2007 року. Проте відповідно до довідки Отиневицької сільської ради Жидачівського району Львівської області № 494 від 09.02.2007 року відомості про батька ОСОБА_2 записані за заявою матері згідно з частиною першої статті 135 Сімейного Кодексу України (а.с.69). Позивачка ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_6 зареєстрована по АДРЕСА_3, відповідач ОСОБА_2 - по АДРЕСА_4. ОСОБА_5 перебуває на обліку та отримує допомогу на дитину як одинока матір з 01.02.2007 року по даний час.
Судом також установлено, що 30.07.2010 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого нотаріально, набув у власність спірне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 40 к.м. та придбана відповідачем за ціною 434 126, 00 грн. Відповідно до п. 2 договору ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцями до підписання договору. 11.08.2010 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.44).
Відповідно до положень ст. 74 Сімейного Кодексу України, на яку посилається позивачка як на підставу своїх позовних вимог, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Таким чином, єдиною підставою для визнання майна об»єктом спільної сумісної власності є проживання жінки та чоловіка однією сім»єю.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.
Нормами ст. ст. 10,11,60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд вірно виходив з того, що позивачка не довела належними і допустимими доказами наявність усталених відносин з відповідачем, що притаманні подружжю, у період придбання спірного майна - квартири АДРЕСА_1, оскільки факт непроживання позивачки з відповідачем однією сім»єю у період 2009-2010 р. стверджується даними, які зазначила сама позивачка у поданих в Управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації заявах про призначення їй соціальної допомоги як одинокій матері, та актами обстеження матеріально-побутових умов її сім»ї (а.с.158-177). Відтак відсутні підстави для визнання квартири АДРЕСА_1 об»єктом спільної сумісної власності та її поділу.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст..ст.307 п.1 ч.1, 308, 314 ч.1 п.1, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді: Шумська Н.Л.
Струс Л.Б.