"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/4153/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
за участю: позивача - ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи - профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Балін В.А., начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Дума І.М., про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи - профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Балін В.А., начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Дума І.М., про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, крім вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судами встановлено, що з 13 квітня 2007 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області.
Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року № 64-ВК/13п позивача звільнено з посади начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугували наступні накази:
- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №13-ВК/13д за неналежне виконання службових обов'язків, передбачених пунктом 10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яким позивачу оголошено догану;
- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №14-ВК/13д за порушення пункту 5 та пункту 10 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, позивачу оголошену догану;
- наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року №15-ВК/13д за невиконання доручень керівництва від 17 вересня 2008 року №41/2-9-88ІП, від 24 вересня 2009 року №41/2-9-582п та порушення пункту 10.1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, позивачу оголошену догану.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях ОСОБА_2, як досвідченого спеціаліста та керівника, мало місце систематичне невиконання без поважних причин його обов'язків та до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частиною 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни. Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, які мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.
Виходячи з цього, при звільненні працівника з підстав, передбачених даною нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
При оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк; у даному випадку головним є те, чи оспорюються ці накази позивачем при оспоренні самого звільнення.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій щодо повного та всебічного дослідження встановлених фактичних обставин справи, оскільки суди відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 04 лютого 2010 року № 64-ВК/13п про звільнення ОСОБА_2, обмежилися лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем своїх обов'язків, оскільки всі накази про оголошення позивачу доган, датовані тією ж датою, що і наказ про звільнення - 04 лютого 2010 року. При цьому, наказами від 04 лютого 2010 року №13-ВК/13д та від 04 лютого 2010 року № 15-ВК/13д дисциплінарне стягнення накладено за одні і ті ж самі порушення.
Крім того, згідно Акту позапланової перевірки від 04 лютого 2010 року № 3/10 підставою для звільнення позивача слугували порушення вчинені ним ще у вересні 2009 року, проте, позивач до 04 лютого 2010 року взагалі не мав накладених та непогашених заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та надано належну юридичну оцінку щодо додержання відповідачем вимог частини 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України, зокрема, стосовно вираховування відповідачем ступеню тяжкості вчиненого позивачем проступку і заподіяної ним шкоди, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача.
Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі встановили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи - профспілка працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, перший заступник начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Балін В.А., начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України - Дума І.М., про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко