"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21238/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Головне управління ПФУ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, -
У лютому 2007 року ОСОБА_4 пред'явив у суді зазначений позов до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - управління ДАІ) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - управління МВС).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20 липня 1983 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, звідки був звільнений наказом начальника управління ДАІ № 280 о/с від 4 грудня 2002 року в запас за власним бажанням, відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Посилаючись на те, що під час звільнення повний розрахунок з ним не проведено, просив суд визнати протиправними дії управління ДАІ, стягнути на його користь з управлінь ДАІ та МВС недоотримані ним в період проходження служби: надбавку за особливі умови служби в розмірі до 50 % посадового окладу (за листопад та грудень 2001 року); премію в розмірі не менше 30 %, а пізніше - 33 % грошового забезпечення (за період з 1 січня 1997 року по 4 грудня 2002 року); матеріальну допомогу та компенсацію на оздоровлення в розмірі грошового утримання; доплату як особі, яка мала право на пенсію за вислугу років, але продовжувала працювати.
Окрім того, просив суд зобов'язати відповідачів включити премію та доплату як особі, яка мала право на пенсію за вислугу років, але продовжувала працювати, до грошового забезпечення, з якого йому обчислено пенсію.
Під час розгляду справи суд замінив відповідача управління МВС на належного - Головне управління ПФУ.
Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 30 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії управління ДАІ щодо невиплати ОСОБА_4 щомісячної надбавки за особливі умови служби за листопад та грудень 2001 року, матеріальної допомоги за 1999 - 2002 роки, доплати від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована за 2001-2002 роки та зобов'язано нарахувати і провести ОСОБА_4 зазначені виплатити. Зобов'язано Головне управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з урахуванням зазначених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову. В іншій частині постанову залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Оскільки позивач оскаржує лише постанову апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо виплати щомісячної надбавки за особливі умови служби, матеріальної допомоги, доплати від суми пенсії та зобов'язання включити зазначені виплати до грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, і судові рішення щодо решти позовних вимог сторонами не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє її законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Частиною третьою статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту "а" пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (чинного на день виходу позивача на пенсію; далі - Указ № 926/96) надано право керівникам органів внутрішніх справ, у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати надбавку особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення.
Отже, зазначена надбавка не мала обов'язкового характеру та встановлювалася і виплачувалася лише за підстав та умов, встановлених підпунктом "а" пункту 3 Указу № 926/96, якими є: наявність відповідних асигнувань, що виділяються на утримання органів внутрішніх справ; для осіб, які претендують на отримання надбавки за особливі умови служби, підстави для її отримання повинні бути фактично встановлені.
Оскільки надбавка за особливі умови служби позивачу тимчасово, у листопаді та грудні 2001 року не виплачувалася у зв'язку з відсутністю фінансування, то апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача її виплатити.
Також Указом Президента № 926/96 керівникам органів внутрішніх справ було надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Втім, оскільки така надбавка позивачу під час проходження служби встановлена не була, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо покладення на позивача обов'язку її виплатити.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом наведеної правової норми, щомісячна доплата від суми пенсії не може включатися до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для обчислення розміру пенсії, з огляду на те, що по своїй суті вже є частиною пенсії, обчисленою відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Тож, підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням щомісячної доплати від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована, відсутні.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку апеляційного суду не спростовують; останній всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалена ним постанова, відповідно до статті 224 КАС України підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
О.Ф. Ситников