22 жовтня 2013 р.Справа № 623/1396/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03.09.2013р. по справі № 623/1396/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області
про перерахунок пенсії,
03 вересня 2013 року постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії -задоволено.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 лютого 2013 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому інваліду II групи відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 лютого 2013 року, з урахуванням його повного трудового стажу станом на 15 червня 2003 року.
Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: на думку заявника судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що перерахунок та виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 04.01.2011 року поновлені на підставі рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року, а отже підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 21.03.2003 року був знятий з реєстраційного обліку сектору ПРФО Ізюмського МВ ГУВМС України в Харківській області за адресою: АДРЕСА_1, по паспорту громадянина України Серії НОМЕР_1, виданому 09.04.1997р. Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Рішенням Управління ПФУ № 869 від 15.07.1993 року ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності 2 групи із 23.06.1993 року, знаходився на обліку в Управлінні ПФУ по травень 2003 року, що підтверджується пенсійною справою, копією пенсійного посвідчення №120323.
По справі № 2042/2а-2529/2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ про зобов'язання вчинити поновлення та виплати пенсії постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 року зобов'язано Управління ПФУ прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 04.01.2011 року.
Розпорядженнями Управління ПФУ № 120323 від 07.07.2012 року, від 15.10.2012 року ОСОБА_1 проведено розрахунок пенсії по 2 групі інвалідності без доплати на 01.04.2011 року, на 01.01.2012 року, на 15.10.2012 року: розмір пенсії за віком складає 1117,13 грн., розмір пенсії по інвалідності складає 1005,42 грн..
24.01.2013 року позивач звернувся до УПФ України в Ізюмському районі Харківської області з заявами про підвищення пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.02.2013 року, та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як непрацюючому інваліду 2 групи у відповідності до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2013 року, з урахуванням його повного стажу страхування станом на 15.06.2003 рок.
Листами № 18/Х-14 та № 19/Х-14 від 06.02.2013 року Управлінням ПФУ в цьому йому було відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на отримання пенсії відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.02.2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Стаття 24 Конституції України передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянином України, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 6, 20). З 2003 року позивач виїхав на постійне проживання до держави Ізраїль.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача статусу дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 09.07.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.
Частиною 1 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, що відповідає нормі ч. 1 ст. 44 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до моменту припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у 2003 році він був працюючим інвалідом, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 10-14), тому з 04.01.2011 року поновлення пенсії відбулось також в розмірі 90% пенсії за віком як працюючого інваліда за матеріалами, наявними у пенсійній справі.
Проте на теперішній час ОСОБА_1 не працює, про вказані обставини було повідомлено Управління ПФУ представником за довіреністю ОСОБА_2, трудова книжка знаходиться в Управлінні ПФУ з 07.06.2012 року, про що свідчить заява представника від 07.06.2012 року, на якій зроблено позначення про те, що трудова книжка взята до Управління ПФУ (а.с. 9).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у зв'язку із зміною обставин, а саме того, що ОСОБА_1 на теперішній час є непрацюючим інвалідом 2 групи, його пенсія підлягає перерахунку у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконано обов'язок щодо повідомлення територіального органу Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, колегія суддів вважає, що відповідач з 01.02.2013 року зобов'язаний був здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV.
Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що перерахунок та виплата пенсії по інвалідності позивачу з 04.01.2011 року здійснювались на підставі рішення суду, що усуває підстави для визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області у проведенні перерахунку зазначеної пенсії ОСОБА_1 з врахуванням зміни його статусу, висновків колегії суддів не спростовують.
Враховуючи норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач у разі виникнення права на підвищення пенсії має право на проведення її перерахунку у порядку та у строки, передбачені чинним законодавством, у разі звернення його з відповідною заявою та документами до територіального Управління Пенсійного фонду України. Оскільки в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1, в якій позивач повідомляє про зміну свого статусу як застрахованої особи та наявність підстав для перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.15), а також враховуючи те, що документи на підтвердження зазначеної обставини відповідачем отримано, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03.09.2013р. по справі № 623/1396/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2013 р.