05 листопада 2013 р.Справа № 820/5453/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.
представників позивача Захарова В.В., Володченко Я.П.
представника відповідача Бондар Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/5453/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Посад"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
30 серпня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000422210 на загальну суму 33274,50 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 26.11.2012 року № 0000432210 на загальну суму 59668,00 грн.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки допущеним контрагентами позивача ТОВ "Мірель компані" та ТОВ "Променергобуд" порушенням, які вплинули на реальність фінансово-господарської діяльності позивача. Так, за наявною податковою інформацією у ТОВ "Мірель компані" відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень, жовтень-грудень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, постачальники ТОВ "Мірель компані" мають ознаки фіктивності. ТОВ "Променергобуд", в свою чергу, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки допустило порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також норм ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України. Наведене, на думку заявника, є підставою вважати укладені між позивачем та ТОВ "Мірель компані", ТОВ "Променергобуд" правочини такими, що не спричиняють для сторін реального настання правових наслідків, отже і не можуть слугувати підставою для формування податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Посад", скориставшись наданим йому ст. 191 Кодексу адміністративного судочинства України правом, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року по справі залишити без змін, посилаючись на законність ухваленого судом рішення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів, послуг та безпосередній зв'язок оплати цих товарів (послуг) з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Мірель компані", ТОВ "Променергобуд" мали реальний характер.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що за результатами проведеної документальної виїзної перевірки ТОВ фірми "Посад", викладеними в акті від 14.11.2012 року № 2861/2210/21229267, встановлено порушення в тому числі:
- п. 138.1 статті 138 ПК України - завищено витрати 259425,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 25000,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 62613,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 172012,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 59668,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 у сумі 5750,00 грн., за 3 квартал 2011 у сумі 14355,00 грн., за 4 квартал 2011 у сумі 39563,00 грн.;
- п. 198.4, п. 198.3 статті 198 ПК України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 23849,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 5000,00 грн., серпень 2011 року - 12446,00 грн., жовтень 2011 року - 501,00 грн., листопад 2011 року - 5902,00 грн.
Зазначені порушення ТОВ фірмою "Посад" допущено за результатами договірних відносин з ТОВ "Мірель компані" та ТОВ "Променергобуд".
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ фірма "Посад" (замовник) та ТОВ "Променергобуд" (підрядник) було укладено договір підряду № 26/04/11 від 26.04.2011 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника на власний ризик своїми засобами з використанням власних матеріалів і матеріалів замовника електромонтажні роботи по об'єкту: "Магазин продовольчих товарів по пр. Московський, 302", а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх (т.1 а.с. 162-165).
На виконання зазначеного договору підрядником був наданий кошторис електромонтажних робіт (т.1 а.с. 166-169). Виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт (т.1 а.с. 170-174, 176-180). Розрахунки за даним договором проводились в безготівковій формі (т.1 а.с. 180-182). На підставі виконання зазначеного договору підрядником було виписано податкову накладну (т.1 а.с. 175).
На час укладання та виконання договору ТОВ "Променергобуд" було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 209-211) та було платником ПДВ.
Також, між ТОВ фірма "Посад" (покупець) та ТОВ "Мірель Компані" (постачальник) було укладено договір поставки від 26.03.2010 року № 83 (т.1 а.с. 188-190), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар у терміни та в порядку, передбаченими цим договором та додатками до нього, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій або усній формах.
На виконання зазначеного договору постачальник виписав покупцю видаткові накладні (т.1 а.с. 211, 238, т.2 а.с. 17, 62, 97, 130, 145, 161, 184, 214, т.3 а.с. 2, 54, 55, 71, 101, 141, 142, 173, 205, 236, т.4 а.с. 68, 80).
Кожна партія товарів постачалася разом з посвідченнями про якість, сертифікатами відповідності та висновками державної санітарно-епідеміологічної служби, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.4 а.с. 172-180).
На підставі цього ТОВ "Мірель Компані" виписало ТОВ фірма "Посад" податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України (т.1 а.с. 194-210).
Факт перевезення товарів за договором підтверджується товарно-транспортними накладними (т.4 а.с. 183-200).
На час укладання та виконання договору з ТОВ "Мірель Компані" було зареєстровано як юридична особа ( т.4 а.с. 215) та було платником податку на додану вартість ( т.4 а.с. 218).
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З наведеного вбачається, що на виконання договорів з ТОВ "Мірель компані" та ТОВ "Променергобуд" позивачем отримано та оплачено товари (послуги), що в повному обсязі підтверджено первинними документами, складеними у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88. Відповідність форми та змісту первинних документів вимогам чинного законодавства відповідачем під час розгляду справи не заперечувалась.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Мірель компані" та ТОВ "Променергобуд" при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за періоди травня-серпня 2011 року, жовтня-листопада 2011 року сум ПДВ, сплачених в ціні товарів та послуг за договорами з ТОВ "Мірель-компані", ТОВ "Променергобуд".
Щодо тверджень відповідача про неправомірне завищення витрат позивачем на суму 259 425,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 59 668,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладених між позивачем та ТОВ "Мірель компані", ТОВ "Променергобуд" договорів відповідно від 26.03.2010 року та від 26.04.2011 року були оформлені всі необхідні первинні документи, наявні у матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів та оплати послуг за договорами з ТОВ "Мірель компані" та ТОВ "Променергобуд" позивачем до складу валових витрат.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Мірель компані", ТОВ "Променергобуд" допущено порушення вимог чинного податкового законодавства, що свідчить про фіктивний характер укладених з ТОВ фірмою "Посад" угод, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентами позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з такими контрагентами.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/5453/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.