04 листопада 2013 р.Справа № 818/5053/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 818/5053/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
до Сумської митниці Державної митної служби України , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області
про скасування рішення та стягнення суми надмірно сплаченого мита та ПДВ,
18.06.2013 року, Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Державної митної служби України (далі - відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - відповідач-1), в якому просить, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.01.2013 року №805130000/2013/000012/1 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого мита у розмірі 717,01 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14 483,55 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що для митного оформлення позивачем було надана декларація №805130000/2013/000340 від 16.01.2013 року та заявлено до декларування сірку технічну газову грудкову у кількості 2990150 кг, вартістю 2 688 780,30 грн. (при курсі долара США 7,993).
24.01.2013 року відповідачем було прийнято рішення №805130000/2013/000012/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 115,5 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
24.01.2013 року відповідачем була видана картка відмови у прийняття митної декларації митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00012.
За результатами розгляду заяви позивача зазначений товар був випущений у вільний обіг у розмірі 112,50 доларів США за 1 метричну тону на підставі митної декларації від 28.01.2013 року №805130000/2013/000782.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
На підставі ч.1.3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщають через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 5 статті 58 МК України каже, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.58 МК України разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також відповідно до 2, 9 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Стаття 53 МК України каже, що документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з компанією Ranswell Trading Limited (Великобританія) з якою був укладений контракт №27-01/10-08 від 01.10.2008 року про поставку сірки технічної газової грудкової виробництва ТОО «Тенгизшевройл» Казахстан на умовах поставки DAF Російсько-Український кордон.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем для митної декларації у додатку документи містять розбіжності щодо вартості імпортованого товару, вказана у рахунку-проформи №6728 від 24.01.2013 року постановка товару має інший ніж наведений вище контракт, розбіжності у назві експортера, покупця, відсутність рахунку-фактури на фактично відвантажену кількість товару датовану обумовлену контрактом після відвантаження, що відбулось 24.12.2012 року.
Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Апеляційна скарга містить посилання на необґрунтованість витребування відповідачем додаткових документів під час здійснення митного оформлення товарів.
Колегія суддів, вважає дані доводи хибними, оскільки у відповідності до вимог Митного кодексу України це є правом митниці.
Крім цього, колегія суддів, вважає, що надані позивачем до відповідача додаткові документи, а саме: лист ДП «Укрпромзовнішекпертиза» від 24.01.2013 року №288; рахунок-проформа №6728 від 24.12.2012 року; характеристика безпеки матеріалу; копія сертифікату про походження товару форми «СТ-1», лист від 17.01.2013 року №27-109 ТОВ «Екотехінвест» не вплинули на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 818/5053/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2013 р.