23 вересня 2013 р.Справа № 624/757/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області на постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 05.08.2013р. по справі № 624/757/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області (далі - відповідач) про зобов'язання призначити пенсію з урахуванням пільгового обліку стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них з 01.01.1991 року по 07.12.1995 року та з 20.05.1997 року по 28.02.2000 року з розрахунку один рік за півтора.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 05.08.2013 року позов було задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області призначити позивачу пенсію з 19.05.2013 року з урахуванням пільгового стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі 3 01.01.1991 року по 07.12.1995 року та з 20.05.1997 року по 28.02.2000 року з розрахунку один рік за півтора.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та порушення вимог пенсійного законодавства просив скасувати постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 05.08.2013 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також вимог КАС України що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача.
05.06.2013 року позивач звернувся до відповідача і з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, а також за роботу в районах Крайньої Півночі.
Листом від 05.06.2013 року за №1082/02-15 відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про призначення пенсії на пільгових умовах з 01.01.1991 року по 07.12.1995 року та 20.05.1997 року по 28.02.2000 року.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР. а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пунктом 110 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, встановлено, що робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01 березня 1960 року зараховується до стажу в полуторному розмірі за умови, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Провпорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють, в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Крім того, відповідно до ст.39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на території м. Братськ Іркутської області, що прирівняна до району Крайньої Півночі.
Колегія суддів зазначає, що період роботи позивача з 01.01.1991 року по 07.12.1995 року та з 20.05.1997 року по 28.02.2000 року в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці позивача, трудовим договором від 30.12.1981 року, додатковими угодами до трудового договору, а також архівними довідками.
Щодо доводів апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для зарахування пільгового обліку стажу з 01.01.1991 року з розрахунку один рік за півтора, колегія суддів вважає зазначені необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, про обґрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію з урахуванням пільгового обліку стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них з 01.01.1991 року по 07.12.1995 року та 20.05.1997 року по 28.02.2000 року з розрахунку один рік за півтора.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Кегичівського районного суду Харківської області від 05.08.2013р. по справі № 624/757/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2013 р.