23 вересня 2013 р.Справа № 818/3383/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 818/3383/13-а
за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд"
до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення,
22.04.2013 року, Приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просить, скасувати постанову адміністративної комісії відповідача №11 від 20.02.2013 року по справі №02-06/06-2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 були задоволенні позовні вимоги.
Скасовано постанову адміністративної колегії відповідача №11 від 20.02.2013 року по справі №02-06/06/2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення статей 99,100 КАС України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб»єктів господарювання на ринку, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року №49-р, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17.01.2013 року розпорядженням №7 адміністративної колегії відповідача було розпочато розгляд справи №02-06/-6/2013.
Порушення виявлені у діях позивача полягають у стягненні протягом 2010-2012 років з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій на утримання будинків, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків у споруд та прибудинкових територій.
20.02.2013 року адміністративною комісією відповідача було прийнято рішення №11 по справі №02-06/03/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у сумі 7000 грн.
Порушення зафіксовані зазначеним рішенням склали у порушенні ч.1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» приватне ремонтно-будівельне підприємство «Рембуд» є суб'єктом господарювання, що займав монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах власної зони обслуговування у м. Суми, на території якої розташовані:
25 житлових будинків, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Суми та 14 житлових будинків, у яких створені житлово-будівельні кооперативи, що обслуговувались позивачем протягом 2010 року та першого півріччя 2011 року;
15 житлових будинків, у яких створені житлово-будівельні кооперативи, що обслуговувались позивачем протягом 2011 року та 2012 року; визнанні дії позивача, які полягають у стягненні з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій на утримання будинків, які плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
зобов'язано позивача у місячний строк з моменту одержання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом нарахування мешканцями житлових будинків плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням часткового відшкодування витрат на утримання житлових будинків суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж; зобов'язано позивача у двомісячний строк з моменту одержання рішення усунути наслідки порушення, зазначеного у п.2 резолютивної частини цього рішенні, шляхом здійснення мешканцями житлових будинків перерахунку плати за послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій із урахуванням часткового відшкодування витрат за утримання житлових будинків суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж за 2010-2012 роки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначає, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище
На ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазначає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринку інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Частина 3 наведеної статті 12 каже, що монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товарі становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Частина 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвело або можуть призвести до недопущення. Усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Статтею 29 ГК України зазначено, що зловживанням монопольним становищем є нав'язування таких умов договору, які ставлять конкурентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару , не потрібного контрагенту; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринку (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує прав окремих споживачів.
Відповідачем ставить до вини позивачу займання монопольного становища на ринку послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах власної зони обслуговування у м. Суми; стягненні з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання з операторами телекомунікацій на утримання будинків, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 03.08.2004 року №516 «Про затвердження Положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій» за результатами проведення якого позивач веде свою господарську діяльність по обслуговуванню житлових будинків і прибудинкових територій.
В ході своєї господарської діяльності позивачем були укладені договори з житлово-будівельними кооперативами по обслуговуванню будинків, що розташовані м. Суми вул. Інтернаціоналістів, Черепіна.
Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПрАТ «Українські радіосистеми» з яким був укладений договір від 23.10.2010 року№19/261, з Пр АТ «Київстар» від 29.04.2011 року №28510 про надання права операторам телекомунікаційний послуг на розміщення технічних засобів телекомунікацій та прокладання кабелів на території та у будинках з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям.
У відповідності до умов укладених між позивачем та житлово-будівельними кооперативами додатковими угодами фінансове забезпечення виконання виконавцем зобов'язань за договором включає грошові кошти, що надходять від орендарів та власників нежитлових приміщень в житлових будинках, які зараховуються на рахунок виконання за використання конструктивних елементів суб'єктами господарювання (операторами телекомунікацій, рекламодавцями, тощо).
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вийшов на ринок надання житлово-комунальних послуг за підсумками конкурсного відбору, проведеного органом місцевого самоврядування, частка обслуговування на ринку для позивача не перевищує 35%; підставою для спрямування отриманих від операторів телекомунікацій коштів є укладені угоди з житлово-будівельними кооперативами.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повноваження по встановленню тарифів на комунальні послуги належить органам місцевого самоврядування, тому посилання відповідача про подвійне відшкодування за використання конструктивними елементами будинку позивачем є необґрунтованими.
В ході судового засідання в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував факт не проведення перевірки використання коштів, отриманих від операторів телекомунікацій, та пояснив це ненаданням позивачем до адміністративної колегії відповідних документів.
Апеляційна скарга містить посилання на неправильне визначення судом першої інстанції дефініції - територіальних (географічних) меж ринку, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зазначив про становище позивача на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах власності зони обслуговування у м. Суми на території, якої розташовані відповідні житлові будинки.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС України, то колегія суддів зазначає наступне.
На підставі ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до суду з позовом - 22.04.2013 року, тоді як отримав оскаржувану постанову - 20.02.2013 року.
Поважність пропуску строку звернення до суду пояснює неправильним роз'ясненням про можливість оскарження постанови у двомісячний строк.
Колегія суддів, вважає поважною наведену причину пропуску строку звернення до суду, оскільки норми КАС України та ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" містять різні строки звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги про цитування відповідачем приписів статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не спростовують висновків суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 818/3383/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2013 р.