05 листопада 2013 р. Справа № 2364/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Костіва М.В., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання - Галецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо видачі та скасування наказу,-
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку Збройних Сил України про скасування п.1 наказу №145 від 12.08.2009 року та визнання дій начальника неправомірними.
Свої вимоги мотивує тим, що дії начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо видачі наказу про виключення позивача із списків особового складу грубо порушують вимоги чинного законодавства щодо забезпечення прав військовослужбовців Збройних Сил України. Також зазначив, що на день винесення наказу йому не виплачено грошову компенсацію взамін речового майна та продовольчого пайка і матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2009 рік, не оплачено проїзні документи йому та членам його сім'ї до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку і на момент виключення його із списків особового складу ним не використано щорічну основну відпустку за 2009 рік.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, позов залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 1 наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку №145 12 серпня 2009 року (прийнятого на підставі начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 12.06.09р. за №330) ОСОБА_1 виключено з списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК.
Ч.1 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом у відпустку у межах України.
Також згідно ч.3 ст.14 вищезазначеного Закону члени сімей військовослужбовців мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України.
Статтею 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення (в тому числі безоплатний проїзд і перевезення багажу) здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ.
Кошторисом Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку на 2009 рік, видатки на оплату транспортних послуг (в тому числі виплата вартості проїзду військовослужбовцям до місця проведення відпустки) не передбачені.
Відтак, посилання апелянта на неправомірність дій відповідача щодо і невідшкодування йому і членам його сім'ї вартості проїзних документів до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку, колегія суддів не бере до уваги.
При цьому, суд звертає увагу і на те, що п.1 ч.І додатку 2 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ передбачено обов'язок військовослужбовця не пізніш наступного дня по прибутті до місця проведення відпустки стати на облік у відповідному органі Служби правопорядку в гарнізоні або в найближчому військовому комісаріаті та знятися з обліку за день перед вибуттям до місця служби, однак цього ОСОБА_1 не було виконано.
Відповідно до п.12 наказу Міністра оборони України №30 від 24 січня 2009 року (а.с 7-9), видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань необхідно здійснювати після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття по них рішення заступниками Міністра оборони України, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами Збройних Сил України.
Враховуючи вищезазначену норму та те , що ОСОБА_1 не звертався з відповідним рапортом чи клопотанням за підпорядкованістю, дане питання не розглядалося і матеріальна допомога не могла бути нарахована чи виплачена.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 02 лютого 2009 року по 25 лютого 2009 року (24 календарні дні) була надана частина щорічної основної відпустки, що підтверджується наказом начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 02.02.2009 року №17(а.с. 39). А оскільки апелянта було виключено із списків особового складу в серпні 2009 року, а тому фактично ним повністю використано належну щорічну основну відпустку за 2009 рік.
Згідно з видатковим касовим орденом №54 від 12.08.2009 року (а.с.13) та роздавальною відомістю №53 на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам і військовослужбовцям за контрактом за серпень 2009 року (а.с. 12), апелянту виплачено суму грошового забезпечення по час виключення його зі списків особового складу Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, а також вихідну допомогу та індексацію грошового забезпечення.
Стосовно виплати грошової компенсації взамін речового майна та продовольчого пайка, то в даному випадку, не виявлено будь-яких порушень з боку відповідача, так як кошторисом Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку на 2009 рік, видатки на продукти харчування та обмундирування не були передбачені, а відповідно до ст.64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», бюджетні асигнування є єдиним джерелом утримання бюджетних установ, тому й виплата їх не здійснювалась.
Отже, на підставі вищезазначеного колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для скасування п.1 наказу №145 від 12.08.2009 року не було.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року у справі № 2а-7672/09/2270/10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Костів М.В.
Каралюс В.М.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11.11.2013 року