23 жовтня 2013 року № 810/4681/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Пилипчук В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про визнання протиправними дій та скасування вимог, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в м. Славутичі Київської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та скасувати вимоги про сплату боргу від 11.04.2013 №Ф-374 та від 05.06.2013 № Ф-374.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги про сплату боргу є протиправними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника, надав письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в його задоволенні, оскільки позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, тому на нього не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», і він не звільнений від сплати єдиного внеску.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.06.2002 (а.с. 13), перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.
З наявної в матеріалах справи довідки УПФ України в м. Славутичі Київської області від 11.07.2013 №917 слідує, що позивач отримує пенсію за віком (а.с. 18).
Відповідачем на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформовано вимоги про сплату боргу від 11.04.2013 №Ф-374 та від 05.06.2013 № Ф-374, відповідно до яких позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розмірі 4 571,42 грн. та 1 194,03 грн. відповідно.
Не погоджуючись з вимогами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Отже, від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
З наявної в матеріалах справи довідки УПФ України в м. Славутичі Київської області від 11.07.2013 №917 слідує, що позивач отримує пенсію за віком.
Суд звертає увагу, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб на пільгових умовах не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні поняття «пенсіонер», яке наведено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А тому на позивача як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску є неправомірним.
Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», оскільки він не досяг пенсійного віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску фізичних осіб-підприємців, які мають статус пенсіонерів. Також законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах №К/9991/45538/12 від 20.09.2012, №К/9991/49213/12 від 09.10.2012 та №К/9991/78530/12 від 14.02.2013.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач як фізична особа-підприємець, що має статус пенсіонера, яка зареєстрована платником єдиного податку, не повинен сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними, відповідно, вимоги про сплату боргу від 11.04.2013 №Ф-374 та від 05.06.2013 № Ф-374 підлягають скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних вимог про сплату боргу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, такі витрати відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмки зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про сплату боргу від 11.04.2013 №Ф-374 та від 05.06.2013 № Ф-374.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.