07 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Савчук М.В., Бреславського О.Г.
секретаря Скрипник С.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Слобода-Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права забудовника, поділ спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2013 року,
встановила:
ОСОБА_2 у липні 2013 року звернувся до суду з позовом до Слобода-Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права забудовника, поділ спадщини.
Вказував, що внаслідок смерті подружжя ОСОБА_5 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1.
Звернувся до Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_6 здійснено відмову від прийняття спадщини на його користь.
Також ОСОБА_3, ОСОБА_4 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Зазначав, що здійснено будівництво житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1
Посилався на відмову державного нотаріуса Вижницької державної
№22ц-1342 2013 рік Головуючий у 1 інстанції Кибич А.І.
Категорія: 37 Доповідач Половінкіна Н.Ю.
нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Просив визнати право забудовника ? житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та право забудовника ? житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування з правом здачі в експлуатацію та отримання документів про право власності, право на земельну ділянку пропорційно частці у будівлі.
Визнати право забудовника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1/8 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування з правом здачі в експлуатацію та отримання документів про право власності та право на земельну ділянку пропорційно частці у будівлі кожної.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2013 року позов задоволено частково, постановлено визнати за ОСОБА_2 право забудовника ? частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та ? частини прав забудовника житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування. В решті відмовлено.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просять рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, прийняти зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та поділ спадщини та задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання особи забудовником, суд першої інстанції керувався положеннями ст.60 СК України та вважав встановленим здійснення подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_5 будівництва житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1, за час шлюбу.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спадкодавцем ОСОБА_5 не набуто право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права забудовника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1/8 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування, суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_2 подано позов в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності повноважень.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися повністю не можна.
На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів, встановлені ч.2 наведеної норми.
ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом про визнання права забудовника, обставинами, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначав здійснення будівництва житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та наявність перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Отже вимоги ОСОБА_2 про визнання права забудовника випливають з правовідносин з права спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК України.
На підставі ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Забудовником вважається особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об»єкта містобудування.
Таким чином право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об»єктів містобудування, перебудову або знесення будинків і споруд.
Ураховуючи наведене, участь особи своєю працею та коштами у будівництві на земельній ділянці, відведеній забудовникові, з метою створення спільної власності є підставою для набуття співзабудовником права спільної власності.
У такому разі вимоги ОСОБА_2 про визнання права забудовника фактично зводяться до визнання права спільної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1
Частинами 1, 2 ст. 71 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
З приєднаної до матеріалів справи постанови державного нотаріуса Вижницбкої державної нотаріальної контори Чернівецької області Олійник Ю.М. від 2 червня 2013 року №481/02-31 вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали шлюб відповідно актового запису №1807 від 12 грудня 1992 року Жовтневого ЗАГСу м.Київ (а.с.7).
З матеріалів справи видно, що рішенням виконавчого комітету Слобода-Банилівської сільської Ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 18 лютого 1994 року №16 виділено ОСОБА_8 земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,07 га, що розташована в АДРЕСА_2
Також рішенням виконавчого комітету Слобода-Банилівської сільської Ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 18 лютого 1994 року №16 ОСОБА_8 було надано дозвіл на будівництво індивідуального будинку.
Відповдіно технічного паспорту вбачається, що по АДРЕСА_1 побудовано житловий будинок у 1998 році, господарські будівлі та споруди - 1998-2008 роках (а.с.11-18).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га на підставі рішення 13 сесії 5 скликання Слобода-Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 28 травня 2008 року (а.с.7-8).
Згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 4 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За змістом Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації.
Пунктом 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачалося обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.
Відповідно до п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
На підставі довідки виконавчого комітету Слобода-Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 11 липня 2013 року №136 право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5 згідно запису погосподарської книги №5, номер об»єкта по господарському обліку 0211-1 (а.с.62).
Всупереч наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права власності ОСОБА_2 шляхом визнання права забудовника, не звернувши увагу на обставини, з якими закон пов»язує виникнення права власності на майно.
Тому судове рішення підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, передбачених п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.
На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та його державної реєстрації має місце цивільно-правовий спір.
Ураховуючи виникнення права власності у спадкодавця ОСОБА_5 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, створений в передбаченому законом порядку, чинному на час набуття права власності, право власності ОСОБА_2 підлягає захисту.
Згідно ч.1 ст.22 КпШС України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", чинного на час виникнення спірних правовідносин, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст.ст. 22, 25, 27-1 КпШС Українии спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотнo збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
З огляду на наведене право спільної власності ОСОБА_2 на будівництво, яке велось подружжям за час шлюбу, презюмується.
У разі здійснення будівництва подружжям за час шлюбу, спадкодавцем ОСОБА_5 та спадкоємцем ОСОБА_2 набуто право спільної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.
Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже частка померлого у спільній власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, становить ?. .
На підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З приєднаної до матеріалів справи спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області №110/2013 вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5, а спадкоємець ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с.31-52).
Водночас ОСОБА_2 подано до нотаріальної контори заяву про виділ ? частки в спільному майні подружжя.
Таким чином ОСОБА_2 має право на спадкування за законом внаслідок смерті ОСОБА_5 на ? частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на прийняття зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та поділ спадщини, ухвалення судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На підставі ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2013 року відмовлено у об»єднанні в одне провадження з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та поділ спадщини.
Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та поділ спадщини судом першої інстанції не розглядався.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порушення ОСОБА_2 питання про визнання права забудовника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1/8 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування, фактично зводиться до звернення в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_2 повноважень представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4
У такому разі судове рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 про визнання права забудовника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1/8 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Керуючись п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2013 року в частині визнання права забудовника ОСОБА_2 ? частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та прав забудовника ? частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування змінити.
Визнати право власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та право власності на ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування.
В решті залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: