№ справа:122/16032/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Гнусарєв Володимир Костянтинович
№ провадження:11-кп/190/710/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.
"14" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Євдокимової В.В.
Суддів -Балахонова Б.Л., Рижової І. В.
при секретарі - Люшня К.О.
за участю прокурора - Аметової Д.С. обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Сімферополя матеріали кримінального провадження № 1-кп/122/215/13 за апеляційною скаргою та доповненням до неї обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь, громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 19.08.1983 року Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 р.) до 5 років позбавлення волі,
- 20.07.1993 року Київським районним судом м Сімферополя АР Крим за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі,
- 21.01.1998 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 222 КК України (1960 р.) до 8 років позбавлення волі,
- 28.05.2004 року Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 25.08.2011 року за відбуттям строку покарання,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 - 600 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Стягнуті з ОСОБА_7 судові витрати у розмірі 176 грн. 40 коп.
По справі вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду ОСОБА_7, раніше засуджений за ст. 185 КК України, в період часу з 12.00 години 21.04.2012 року до 19.00 годині 22.04.2012 року, через вікно проник до приміщення приватного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, де таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_9, після чого з викраденим майном з місця злочину втік, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому шкоду на загальну суму 1020 грн.
Він же, 01.05.2012 року, приблизно о 10.00 годині, повторно, шляхом подолання перешкоди у вигляді паркану, проник на територію приватного домоволодіння, де переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії не очевидні іншим особам, через незачинені на замок вхідні двері проник до приміщення будинку, розташованого у АДРЕСА_3, зайшов у спальну кімнату, де перебувала господарка дому - ОСОБА_8
Потерпіла помітила його, окликнула, однак ОСОБА_7, не дивлячись на те, що його дій стали носити відкритий характер, відкрито викрав соковижималку. Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_7 на крики потерпілої зупинитися не реагував, з місця скоєння злочину втік, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 600 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнавав.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, закрити кримінальне провадження. Свої висновки апелянт обґрунтовує тим, що в мотивувальній частині вироку лежить незаконний документ - явка з повинною, без дати, що не зареєстрована, в якій мова йде про скоєння злочину в 10-х числах, і вона не має ніякого відношення до злочину в 20-х числах у ОСОБА_9. Ні один з доказів судом першої інстанції не досліджено, але покладено в основу вироку. Суд обґрунтував свої висновки на свідченнях свідків, які є свідками затримання, а не свідками скоєння злочину. З показань свідка ОСОБА_10 випливає, що він продав йому ДВД чорного кольору, проте у ОСОБА_9 викрадений ДВД до кольору металік / світлий /.
Крім того, апелянт вказує на те, що в мотивувальній частині вироку не зазначено спосіб проникнення до ОСОБА_8, і про що також відсутні докази. Суд першої інстанції безпідставно поставився критично до показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, свідчення яких підтверджуют його алібі.
В доповненнях до апеляції обвинувачений вказує на те, що свідчення проти себе давав під фізичним і психологічним впливом слідчого Залізничного району м. Сімферополя ОСОБА_14 Стверджує, що коли його затримали працівники міліції з соковижималкою, яка належить ОСОБА_8, він йшов її повертати, оскільки її викрали його знайомі; через паркан по пров. Альпіністів йому не потрібно було б перелазити, оскільки там є інший спосіб потрапити туди. Апелянт просить провести очні ставки, додатково допитати свідків.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав вимоги апеляційної скарги та доповнень до неї, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність в його діях складу злочинів, за які його засуджено, а також про те, що висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є необґрунтованим, таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, - безпідставні та спростовуються доказами, ретельно перевіреними судом першої інстанції та докладно наведених у вироку, яким суд дав належну оцінку.
Так, по епізоду крадіжки у ОСОБА_9 вина ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9, як під час досудового слідства, так і в суді.
З явки з повинною вбачається, що ОСОБА_7 докладно, точно розповів про обставини скоєної ним крадіжки у ОСОБА_9, розповів про те, куди саме реалізував викрадене майно, вказав на скупника. Про ці обставини справи міг знати тільки ОСОБА_7. Тому підстав вважати, що явку з повинною ОСОБА_7 написав під фізичним і психологічним впливом працівників міліції, не встановлено (т. 1 а.п. 91).
Показання потерпілого та обвинуваченого підтверджуються заявою потерпілого (т. 1 а.п. 89), документами на викрадене майно (т. 1 а.п. 105-109).
Показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджується той факт, що рік-повтори тому він придбав у ОСОБА_7 ДВД плеєр темного кольору за 50-70 грн. також ОСОБА_10 доповнив, що бачив у пакеті ОСОБА_7 ще приладдя для вимірювання тиску.
З протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 28.05.2012 року вбачається, що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7, як чоловіка, який запропонував купити у нього різну побутову техніку і у якого він придбав ДВД-плеєр (т. 1 а.п. 112).
По епізоду грабежу ОСОБА_8 вина ОСОБА_7 підтверджується самими показаннями обвинуваченого, який не заперечував факт проникнення до домоволодіння потерпілої; показаннями потерпілої про те, що бачила, як незнайома їй людина лазив у шафі, потім схопив соковижималку і втік.
З показань потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що в домі бачила тінь чоловіка, який лазив у шафі. Потім цей чоловік схопив соковижималку і став виходити, вона його запитала, що він робить, але чоловік швидко втік. У будинку був один чоловік. Пояснювала, що обличчя чоловіка не бачила, але обвинувачений начебто схожий на того чоловіка.
З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що після дзвінка матері, яка розповіла про обставини грабежу, вона викликала міліцію, невдовзі працівники міліції затримали того чоловіка. Сусідка просила пробачення за те, що прийняла ОСОБА_7, оскільки останній виявився поганою людиною.
Показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, яким стало відомо про обставини крадіжки з дому ОСОБА_8 зі слів останньої та свідка ОСОБА_15, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_15
В явці з повинною ОСОБА_7 розповів як він переліз через паркан у сусідський двір і увійшов в будинок, де взяв соковижималку. Потім він зрозумів, що зробив помилку і вирішив здатися працівникам міліції (т. 1 а.п. 31).
Показаннями свідка ОСОБА_18, ст. оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, підтверджується той факт, що 01.05.2012 року під час здійснення виїзду на АДРЕСА_3, під час опитування сусідів, за рогом побачили чоловіка з пакетом, який йшов від будинку потерпілої. При затриманні, у пакеті чоловіка /ОСОБА_7/ знаходилась соковижималка.
З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що 01.05.2012 року ОСОБА_7 прийшов до неї в гості у першої годині і відразу пішов до туалету. Коли він повернувся з туалету, то у нього в руках був пакет і був затриманий працівниками міліції.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 та показання потерпілої, свідків по справі підтверджуються іншими матеріалами справи.
Згідно з протоколом огляду місця події від 01.05.2012 року, під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 були вилучені сліди пальців рук (т. 1 а.п. 6-8).
З висновку експерта № 131 від 06.06.2012 року сліди пальців рук, які вилучені з місця події, відкритого викрадення майна ОСОБА_8, залишені ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 60-67).
З протоколу огляду місця події від 01.05.2012 року о 15-00 годині випливає, що ОСОБА_7 пояснив працівникам міліції, що соковижималку він знайшов (т. 1 а.п. 10-12), а не забрав у знайомих, щоб повернути потерпілій, як це він вказує в доповненнях до своїй апеляційної скарги.
З заяви ОСОБА_7 від 18.06.2012 року вбачається, що останній відмовився від проведення очної ставки з потерпілою ОСОБА_8, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що на порушення норм кримінального процесуального кодексу не були проведені очні ставки, безпідставні (т. 1 а.п. 81).
Будь яких даних, які б ставили під сумнів достовірність зазначених показань потерпілих, свідків, або підстав вважати, що потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_7, про що ставиться питання в апеляції та доповненнях до неї обвинуваченого, не встановлено.
Аналізуючи показання потерпілих, свідків, данні, які містяться в матеріалах кримінального провадження, колегия судів вважае що вони е послідовними і узгоджуються між собою.
Безпідставні доводи апелянта про те, що в мотивувальній частині вироку не зазначено спосіб проникнення до домоволодіння ОСОБА_8, про що також відсутні докази. Згідно з вироком суду, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 шляхом подолання перешкоди у вигляді паркану, проник на територію приватного домоволодіння ОСОБА_8
Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд обґрунтував свої висновки на свідченнях свідків, які є свідками затримання, а не свідками скоєння злочину, що є недопустимим і не можуть бути визнані доказами по справі, безпідставні, оскільки показання свідків, у тому числі: ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 є згідно зі ст. 85 КПК України належними.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що з показань свідка ОСОБА_10 випливає, що він продав йому ДВД темного кольору, проте у ОСОБА_9 викрадений ДВД кольору металік / світлий /, що вказує на його невинність у скоєному злочині, не заслуговують на увагу та не є підставою для визнання ОСОБА_7 невинним.
Згідно з п. 7,8 Перехідних положень КПК України (2012 року) оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та положеннями цього Кодексу. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
Таким чином, докази, які містяться у матеріалах даного кримінального провадження є допустимими.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, оскільки їх показання з метою створити алібі ОСОБА_7, не узгоджуються між собою, з показаннями потерпілих, інших свідків, та з іншими матеріалами провадження. Крім того, як це вбачається з технічних засобів фіксування кримінального провадження у суді першої інстанції , обвинувачений та зазначені свідки є знайомими, таким чином, вони могли мати за мету створити ОСОБА_7 алібі.
Враховуючи наведені докази у своїй сукупності, та показання потерпілих, свідків матеріали кримінального провадження, не ставить під сумнів доведеність участі ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
На підставі викладеного, доводи апеляційних скарг обвинуваченого про те, що суд визнав його вину лише з показань потерпілих і фальсифікованих матеріалів справи, у тому числі явок зі знанням, а також те, що показання свідків є непрямими, оскільки останні не були очевидцями кримінального правопорушення, недоцільні.
Даних про те, що ОСОБА_7 написав явки зі знанням під впливом працівників міліції, перевірялися в суді першої інстанції і свого підтвердження не знайшли. Крім того, згідно постанові від 25.05.2012 року у порушенні кримінальної справи стосовно ст.. лейтенанта міліції ОСОБА_18 за ст. ст. 127, 365 КК України - відмовлено (т. 3 а.п. 121); згідно з постановою від 30.10.2012 року при розслідуванні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, слідчим ОСОБА_14 допущено порушення норм чинного КПК України, однак, враховуючи, що вони носять характер технічної помилки, пов'язаної з проведенням великої кількості слідчих дій одночасно, слідчий СВ Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим ОСОБА_14 до дисциплінарної відповідальності не притягнутий.
Таким чином, суд, при дослідженні й оцінці доказів, процесуальних порушень, які ставили б під сумнів винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, не допустив.
Не встановлено таких процесуальних порушень і при збиранні доказів під час досудового слідства.
Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, про що ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,
Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_7, засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу та доповнення до неї обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
Б. Л. Балахонов В. В.Євдокимова І. В. Рижова