Справа № 117/1526/13-к
Провадження № 1-кп/117/121/13
18 листопада 2013 року Совєтський районний суд АР Крим у складі:
головуючого - судді Тощевої О.О.
за участю прокурора - Паніч С.А.
при секретарі - Ібрагімової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району АР Крим кримінальне провадження №12013130370000713 відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 21 березня 2011 року Совєтським районним судом АР Крим за ст. 185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на один рік, звільнений 21 березня 2012 року за закінчення строку відбування покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України, -
ОСОБА_1 30 вересня 2013 року приблизно о 18.00 годині, знаходячись в хірургічному відділенні Совєтського РТМО, розташованому за адресою: АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, пров. Больничний, 3, маючи умисел, направлений на викрадення чужого майна та корисний мотив, шляхом вільного доступу з приміщення сестринської кімнати таємно викрав: шкіряну жіночу сумку чорного кольору, вартістю 200грн., в який знаходився жіночий гаманець, коричневого кольору, вартістю 70грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 270грн.
Крім того, ОСОБА_1Є, 03 жовтня 2013 року приблизно о 18.45 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. О. Матросова у смт. Совєтський АР Крим, маючи корисливий мотив та умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, наніс потерпілій ОСОБА_3, удари руками в область голови та тулубу, після чого відкрито заволодів грошима потерпілої у сумі 210грн. Заволодівши грошима ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на вищезазначену суму та тілесні ушкодження у вигляді: «забоїв м'яких тканій лівої кисті, лівого надпліччя та шиї, синців лівої п'ясті», які згідно висновку експерта №172 від 09 жовтня 2013 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, без розладу здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою в скоєнні вказаних злочинів визнав повністю та підтвердив викладені вище обставини справи. Розуміє, що скоїв злочини, в яких щиро розкаюється та просить не призначати йому суворе покарання Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не визивають у суду сумнівів у правильності розуміння їх змісту, обставин злочину, добровільності та істинності його позиції повного визнання вини.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано правильне розуміння зазначеними особами змісту цих обставин, встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, і роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин, суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1, та дослідженням доказів, які характеризують його особу, та прийшов до висновку про наявність вини обвинуваченого в скоєнні цього злочину в межах обвинувачення.
Так, дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування правильно кваліфіковані за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, та за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабежу) поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1, раніше судимий, не одружений, не працюючий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та наркологу не перебуває.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру кримінального покарання, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння, що відноситься до злочинів проти власності, спосіб та обстановку його скоєння, а також враховує тяжкість скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів за ч.2 ст. 185 КК України середньої тяжкості, за ч.2 ст. 186 КК України тяжкого, а також враховує поведінку обвинуваченого після скоєння злочину.
Крім того, призначаючи покарання, суд враховує досліджені дані про винну особу, наявність обставин, які пом'якшують його покарання, до яких суд згідно зі ст. 66 КК України відносить щире каяття обвинуваченого, а також приймає до уваги відсутність обставин, обтяжуючих його покарання.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальні строки, передбачені ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, що буде достатньою мірою відповідальності за вчинені злочини та служитиме запобіганню скоєння обвинуваченим нових злочинів.
При цьому, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України не знаходить до цього законних підстав, оскільки ОСОБА_1 є особою раніше судимою, після звільнення з місця позбавлення волі на шлях виправлення не встав, вчинив новий злочин, при цьому за місцем проживання характеризується посередньо, соціально корисною працею не займається, заходів для свого працевлаштування не прийняв, що в цілому свідчить про його антисоціальний образ життя, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого повинно проходити в умовах ізоляції від суспільства та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, що дозволить реалізувати закріпленні в ст. 50 КК України цілі кримінального покарання і в наступному попередить скоєння нових злочинів.
Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд не знаходить підстав для зміни раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Витрат пов'язаних із розглядом справи не встановлено.
Питання про речові докази належить вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
Цивільний позов потерпілими не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання:
за ст. 185 ч.2 КК України у вигляді - 2 (двох) років позбавлення волі;
за ст. 186 ч.2 КК України у вигляді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обчислювати з 05 жовтня 2013 року.
Речовий доказ по справі передані під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_3 (а.с.32): гроші у сумі 112грн., номіналом: одна купюра 100грн. ЕЯ 4533767, одна купюрі 10грн. КЛ 9436381, одна купюра 2грн. РЕ 1917132 - залишити у її повному розпорядженні для використання по призначенню.
Речовий доказ по справі передані під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.с.128): шкіряну жіночу сумку, чорного кольору, зв'язку металевих ключів, розчистку, чорного кольору, шкіряний гаманець, коричневого кольору, пластикову карту «VISA» - залишити у її повному розпорядженні для використання по призначенню.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: