36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
15.11.2013р. Справа № 917/2259/13
Суддя Безрук Т.М., розглянувши матеріали
за позовом Компанії "Ейс Холдінгз Лімітед" (Кіпр, Лімасол, Емманоуіл Ройді, Кірзіс Сентер, 3-й поверх, Квартира/Офіс 34 Д, П.С.3722; вул. Прирічна, буд. 25-А, м. Київ, 04213)
до 1) ТОВ "Прес-Центр" (вул. Дерев"янка, буд. 1-А, м. Харків, 61018)
2) ТОВ "ПТК-Системи" (вул. Зигіна, буд. 29, м. Полтава, Полтавська область, 36023)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна служба інтелектуальної власності України (вул. Урицького, буд. 45, м. Київ-35, МСП, 03680)
про визнання недійсним договору та визнання права власності.
встановив:
Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Згідно ч. 2 ст. 28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Частиною третьою ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Дана позовна заява підписана представником позивача Дінець А.О.
В підтвердження повноважень даного представника до позову додано не оригінал довіреності, як визначено ч.3 ст. 57 ГПК, а її копію.
При цьому до позову не додано належних доказів в підтвердження повноважень особи на видачу та посвідчення таких довіреностей.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 36 ГПК України).
Згідно ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до п. 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. Господарський суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961, якої приєдналися більше ніж 90 країн, серед є Україна та Кіпр), якою передбачено спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки - апостиля, ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом. При цьому судам слід мати на увазі, що згідно з пунктом "b" частини 3 статті 1 названої Конвенції її дія не поширюється на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій (вантажні митні декларації, товарно-транспортні накладні, виписки банку тощо).
Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.
Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.
Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасовано будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого договору.
Під дійсністю документів у згаданих договорах передбачається наступне: документи, складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої договірної сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, засвідчених відповідним органом. Документи, що на території однієї з договірних сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої договірної сторони.
Проте в порушення вказаних в підтвердження повноважень директора до позову додано копію свідоцтва НЕ 139979 від 30.09.2013 року, яка не посвідчена апостилем і переклад якої не підтверджений нотаріально.
Отже, додана до позову копія доручення та копія свідоцтва НЕ 139979 від 30.09.2013 року не може бути прийнята судом як доказ передачі повноважень представнику на право підпису позовної заяви.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування сторін. Найменування сторони (для юридичних осіб) включає також і їх організаційно-правову форму.
Надана позовна заява не містить повного найменування відповідачів, лише скорочену форму.
Відповідно до п.2 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в позовній заяві не вказано повного найменування сторони.
Згідно з ч.3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
У разі відсутності наміру повторно подавати даний позов позивач може звернутися до суду з заявою про винесення додаткової ухвали про повернення судового збору на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", додавши до заяви оригінал платіжного доручення, за яким проводилася сплата судового збору.
Керуючись п. п. 1, 2 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Додаток (на адресу позивача для листування): позовна заява (вхід. № 2716/13 від 13.11.2013 р.) та додані до неї документи, у тому числі квитанція № 10965226 від 07.11.2013р. про сплату 2294,00 грн. судового збору, квитанція № 10965267 про сплату 1720, 50 грн. судового збору, поштовий опис вкладення у цінний лист від 08.11.2013 р. та поштова квитанція (фіскальний чек) № 8130 від 08.11.2013р. про направлення цінного листа ТОВ «Прес-Центр», поштовий опис вкладення у цінний лист від 08.11.2013 р. та поштова квитанція (фіскальний чек) № 8129 від 08.11.2013р. про направлення цінного листа ТОВ «ПТК-Системи», поштовий опис вкладення у цінний лист від 08.11.2013 р. та поштова квитанція (фіскальний чек) № 8128 від 08.11.2013р. про направлення цінного листа Державній службі інтелектуальної власності України.
Суддя Безрук Т.М.