Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/4723/13-ц
Провадження № 2/270/1890/2013
05 листопада 2013 року м. Макіївка
Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.
при секретарі Зиряновій Т.О.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про розподіл майна, набутого під час шлюбу, суд -
06 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про розподіл майна, набутого під час шлюбу, а саме: домоволодіння та земельної ділянки площею 0,08 га, розташованих за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8. Позов мотивовано тим, що з 01 серпня 1999 року по 12 лютого 2013 року ОСОБА_4 перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання подружжям було придбано домоволодіння та земельну ділянку площею 0,08 га, розташовані за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8. На даний час між позивачем та відповідачем виник спір з приводу спільно набутого майна, оскільки відповідач не визнає право власності позивача на вказане майно. Посилаючись на наведені обставини, позивач просила суд поділити спільну сумісну власність у рівних частках.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник заперечували проти заявлених позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на те, що за договорами купівлі-продажу житлового будинку від 06.06.2007 №2446 та купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007 №2449 відповідач виплатив своїй колишній дружині вартість її частки у спільній сумісній власності подружжя, тому позивач не має правова претендувати на таку частку у спірному майні (аркуші справи 50-52).
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 01 серпня 1999 року у виконавчому комітеті Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №11, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії 1-ЖД №104383. А рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 01.02.2013 у справі №0552/7179/2012, яке набрало законної сили 12.02.2013, шлюб між сторонами було розірвано (аркуш справи 10).
Матеріалами справи також підтверджено, що під час спільного проживання подружжям за договором купівлі-продажу від 06.02.2002 №1-383 на ім'я ОСОБА_5 було придбано житловий будинок загальною площею 12,70 кв. м, у тому числі житлова - 62,80 кв. м, розташований за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8, право власності на який зареєстровано з 08.02.2002 у КП «БТІ м. Макіївки». Крім того на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1-383 від 06.02.2002 та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №753458, виданого 09.02.2007 Макіївською міською радою, ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0764 га, розташовану за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8.
В подальшому за договором купівлі-продажу житлового будинку від 06.06.2007 №2446 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007 №2449 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 придбав зазначені житловий будинок та земельну ділянку за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8 (аркуші справи 53-55, 58-59). Право власності на зазначені об'єкти нерухомості зареєстровано на ім'я ОСОБА_2
Вважаючи, що зазначене майно придбавалось подружжям під час шлюбу, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання вказаного вище нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна у рівних частках, посилаючись на ст. 60 СК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін та їх представників, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу поділу майна подружжя, тому до таких відносин слід застосувати норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України в частині, що регулюють питання права спільної сумісної власності подружжя та його поділ.
Частинами 1 та 3 статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Враховуючи те, що нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8, було придбано подружжям під час шлюбу, тому таке майно набуло статусу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 При цьому відомостей про встановлення за рішенням суду режиму окремого проживання сторін суду надано не було в силу вимог СК України.
За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, отже за відсутності спору між сторонами про розповсюдження режиму права спільно сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8 судом вважається недоцільним та безпідставним задоволення позовної вимоги про визнання зазначеного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя.
При цьому судом звертається увага на те, що у виконання умов договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.06.2007 №2446 ОСОБА_5 одержала від свого чоловіка повну вартість проданого майна в сумі 187449,00 грн., що підтверджується нотаріально посвідченою заявою позивача (аркуш справи 56). Крім того за умовами п. 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007 №2449 продаж вчинено за суму 14551,00 грн., які ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_5 повністю до підписання цього договору (аркуш справи 58). До того ж факт одержання грошових коштів в повному обсязі за продане майно її чоловікові підтвердила й позивач особисто у своїх письмових поясненнях (аркуш справи 81).
Частиною 1 ст. 64 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що між подружжям було укладено саме угоди з купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а не угоди про викуп ОСОБА_2 частки своєї дружини у праві спільної сумісної власності на таке майно. При цьому суд звертає увагу на те, що за наслідками укладання зазначених договорів між подружжям режим права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8 не змінився. Більш того лише у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 367 ЦК України). Тобто як спірне нерухоме майно, так і одержані ОСОБА_5 грошові кошти за договорами купівлі-продажу житлового будинку від 06.06.2007 №2446 та купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007 №2449 на загальну суму 202000,00 грн. вважаються спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були одержані сторонами під час шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Крім того за приписами ч. 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Аналогічні вимоги містять норми ч. 4 ст. 372 та ст. 657 (Форма окремих видів договорів купівлі-продажу) ЦК України. А враховуючи те, що за приписами ч. ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, тому усна угода, на яку посилався в ході судового розгляду відповідач, ОСОБА_2, та за якою він придбав в своєї дружини її частку у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, вважається судом неукладеною та не тягне за собою правових наслідків для її сторін.
Таким чином, судом вважаються хибними та незаснованими на нормах законодавства доводи ОСОБА_2 про те, що ним було придбано частку його дружини ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8, що, на його думку, позбавляє позивача права на поділ такого майна в судовому порядку.
Одночасно з цим згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно - житловий будинок та земельна ділянка за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (частина 1, підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Отже з урахуванням того, що судом було задоволено позов в частині вимог матеріального характеру про поділ майна, вартість якого складає 101000,00 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1010,00 грн.
Одночасно за приписами ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Частиною 6 ст. 154 ЦПК України, зокрема, визначено, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
А в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наведено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову ОСОБА_4 втратило свою актуальність та не може вважатись гарантією належного виконання боржником рішення суду, через що застосовані ухвалою суду від 10.09.2013 заходи у вигляді арешту нерухомого майна підлягають скасуванню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 60, 80, 88, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, ст. ст. 60, 64, 69 СК України, ст.ст. 367, 368, 372, 640, 657 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -
Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка складається з житлового будинку загальною площею 120 кв.м, розташованого за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8, разом із надвірними спорудами та прибудовами, а також із земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8, та право власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8, та право власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Макіївка-39, вул. Молокова, б. 8.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 8, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: м. Макіївка-33, вул. 4-1 проїзд, б. 14, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1010 (одна тисяча десять) грн.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 вересня 2013 року, у вигляді накладення арешту на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,08 га, розташовані за адресою: 86139, м. Макіївка, вул. Молокова, 8, які належать ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя: Р.О. Кузнецов