Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
Справа № 213/1543/13-ц
Номер провадження 2/213/697/13
05 листопада 2013 року, Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Попова В.В.,
при секретарі Толстіковій А.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат про визнання спільної часткової власності на квартиру, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив 25.10.2013 року (а.с. 137-138), вимоги якого (прохальну частину позову) повторно уточнив під час розгляду справи 05.11.2013 року (а.с. 140) та просить суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним частковим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яке було придбане під час перебування у шлюбі;
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на частку кожному на квартиру АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що він перебував в шлюбі з ОСОБА_3, зареєстрованому 17 серпня 1991 року, від цього шлюбу ми мають повнолітню дочку ОСОБА_6 У 2010 році їх шлюб з відповідачем було розірвано і з того часу вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. За час проживання у шлюбі, а саме у червні 2001 року, ним разом з відповідачкою за спільні кошти була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, власником якої зареєстровано відповідачку. Загальна вартість квартири на час її придбання становила 1200 доларів США і, так як на момент укладення договору купівлі-продажу в них не було всієї необхідної суми, то зазначений договір був укладений з умовою, що до грудня місяця 2001 року вони сплатять всю суму. На час придбання спірної квартири позивач мав у своїй власності іншу квартиру, яка належала лише йому і яку він придбав ще до шлюбу. Цю квартиру до грудня місяця 2001 року він продав, а виручені кошти заплатив за квартиру АДРЕСА_3. У 2009 році, згідно договору позики, він разом з відповідачкою і дочкою переїхали жити у АДРЕСА_4, так як їх спірна квартира підпадала під знесення. Коли ж стосунки між ним та відповідачкою зіпсувалися і вони розлучилися, позивач на деякий час був змушений перейти жити до батьків, щоб уникнути сварок, але коли він через час повернувся до квартири, то не зміг попасти у квартиру і до теперішнього часу не має такої змоги, хоча неодноразово намагався поспілкуватися з цього питання з відповідачкою. За весь час, після їх розлучення, позивач неодноразово намагався поспілкуватися з нею з питання добровільного поділу майна, а саме квартири розташованої за адресою АДРЕСА_2, але вона навмисно уникає від спілкування з цього приводу. В серпні 2009 року, після підписання з ПАТ ІнГЗК договору суди вся їх сімя була змушена виїхати з квартири АДРЕСА_5, знятися там з реєстрації і передати ключі від квартири представнику ПАТ ІнГЗК. Згідного розділу 4 договору суди, встановлено час його дії а саме до заключення договору міни між ПАТ ІнГЗК та ОСОБА_3 і вступає в дію з моменту передачі майна по акту прийому-передачи. На теперішній час договір міни ще не заключено, квартира 9 в домі 16 по вул. Флобера м. Кривого Рогу, як і весь будинок знаходиться в аварійному стані, жити в ньому немає можливості, але вказана квартира як нерухоме майно внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як передбачає законодавство, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру (ч.2 ст.349 ЦК). Отже, припинення права власності на таке майно пов'язується з наявністю юридичної сукупності: дії або події, що спричинили знищення речі; правочину звернення власника до відповідного органу; адміністративного акта рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру. Оскільки на теперішній час відповідач, яка є власником зазначеної вище квартири, з відповідною заявою до державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зверталась, адміністративного акту про виключення знищеної речі з державного реєстру складено не було, іншого житла крім спірної квартири він не має, а тому вважає необхідним вирішити питання про визнання за ним права власності на частку квартири АДРЕСА_6, яка була придбана ним та відповідачкою під час шлюбу.
В судовому засіданні позивач та його представник, кожний окремо, підтримали позов про зменшення розміру аліментів у повному обсязі, просили суд його задовольнити.
Відповідач та її представник, кожний окремо, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю, вказавши, що вищезазначена квартира дійсно є спільною сумісною власністю подружжя і це є безспірним, проте дане спірне майно вже зруйноване, а відповідно до правил ст. 366 ЦК України право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Представник третьої особи покладався на думку суду.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що відповідач є її дочкою, спірну квартиру вона і її чоловік купили відповідачу за свої кошти, за 1 200 доларів США, які давали двома частками, при цьому позивач знав про те, що квартира купується лише для відповідача.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що будинок № 16 по вул. Флобера у м. Кривому Розі стоїть не зруйнований, проте в ньому немає вікон, про що йому відомо достовірно, оскільки він особисто це бачив.
Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.08.1991 року по 07.07.2010 року (а.с. 7, 8).
22.06.2001 року між відповідачем та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі продажу спірної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4), на підставі якого відповідач стала власником спірної квартири (а.с. 5).
Спірні правовідносини виникли в 2001 році, отже в даному випадку необхідно застосувати положення Кодексу про шлюб та сімю, а також Закон України Про власність, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Відповідно до статті 16 Закону України Про власність майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сімю майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до статті 24 Кодексу про шлюб та сімю майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Судом встановлено, що спірне майно - вищезазначена квартира була придбана сторонами - подружжям ОСОБА_3 під час їх зареєстрованого шлюбу. Таким чином зазначена спірна квартира нажита сторонами за час шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів того, що відповідач отримала спірну квартиру в дар, або отримала в дар кошти на придбання спірної квартири суду не надано, показання свідка ОСОБА_7 до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджуються жодним доказом.
Суду також не надано доказів того, що спірна квартира АДРЕСА_1 на цей момент знищена.
Відповідно до пояснення на позов Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області інформація про зареєстровані права на нерухоме майно до 01.01.2013 року міститься у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, ведення якого з лютого 2003 року по грудень 2012 року забезпечувалось територіальними підрозділами Бюро технічної інвентаризації (а.с. 19).
При цьому, судом встановлено, що згідно довідки № 2928 начальника КП ДОР Криворізьке БТІ від 20.09.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на імя ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2001 року в реєстрі за № 1637, відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012 року (а.с. 113).
Відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦК України, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Проте судом таких обставин встановлено не було, доказів щодо змін, внесених до державного реєстру стосовно спірної квартири відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сімю в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 16 Закону України Про власність, ст.ст. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сімю України, ч. 2 ст. 349 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-64, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Уточнений позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним частковим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яке було придбане під час перебування у шлюбі.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на частку кожному на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Попов.