справа № 462/7662/13-к
14 листопада 2013 року
Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючого- судді Іванюк І.Д.
при секретарі с/з- Журавльовій А.С.
з участю: прокурора - Гарванко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої контролером продукції в ТзОВ «Укрдрук», розлученої, зареєстрованої та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_1 19.06.2013 р. близько 12.00 год. знаходячись у кабінці № 3 жіночого туалету Головного залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, таємно викрала у потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Nokia Asha 200» вартістю 710 грн. із двома сім-картами оператора мобільного зв'язку «Київстар» та «Лайф» вартістю по 45 грн. кожна, а всього викрала майна на загальну суму 800 грн.
27.09.2013 року між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 468, 469, 471, 474 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_1 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, повністю відшкодувала заподіяну шкоду, а саме повернула мобільний телефон, та сторони узгодили міру покарання у виді 55 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 935 грн.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та пояснила, що дійсно 19.06.2013 р. близько 12.00 год. на перебувала у туалеті Головного залізничного вокзалу ст. Львів, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові і побачила у одній із кабінок телефон марки «Nokia Asha 200» білого кольору, що лежав на одному із бачків. Оглянувши телефон, вона вирішила залишити його собі та викинула із нього сім-картки і сховала у сумочку. Надалі вона поїхала додому та біля 3 місяців користувалась викраденим телефоном. 23.09.2013 р. до неї додому приїхали працівники міліції і вона добровільно видала вказаний мобільний телефон. Також ствердила, що їй цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до неї у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачена повідомила про добровільність своєї позиції, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити їй узгоджене покарання.
В підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що їй цілком зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, обвинувачена відшкодувала заподіяну їй шкоду, повернувши викрадений телефон, а тому просила затвердити угоду про примирення.
Прокурор просив затвердити угоду про примирення від 27.09.2013 р. з покаранням, яке визначене сторонами угоди.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Дії обвинуваченої ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Судом встановлено, що при укладенні угоди обвинувачена цілком розуміє права визначені ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України. Потерпілій повністю відшкодована заподіяна шкода.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а взяті на себе зобов'язання обвинуваченою можуть бути реально виконані.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що угода про примирення від 27.09.2013 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст.471 КПК України, підстав для відмови у затвердженні угоди відсутні, а тому таку угоду слід затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання.
Керуючись ст.ст. 468, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 27.09.2013 року, укладену між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерілою ОСОБА_2
Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 935 грн., яке підлягає стягненню у дохід держави.
Вирок може бути оскаржений в порядку та з підстав передбачених ч. 4 ст.394 КПК України в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.Д. Іванюк