Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/5113/13 Головуючий у 1 інстанції Гашук К.В. Суддя-доповідач Спас О.В.
Іменем України
13 листопада 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Ломейка В.О.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, 3-ті особи: ПАТ «ОТП Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначала, що 29.08.2007 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк», укладено кредитні договори № CM-SME 200/169/2007 та № CM-SME 200/170/2007, відповідно до умов яких банк надав кредит на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності в розмірі 214 603, 83 доларів США, а вона зобов'язалась повністю повернути кредитні ресурси в передбачений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк», укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № PM-SME 200/170/2007 від 04.10.2007 року. Предметом договору іпотеки за цим договором є нерухоме майно - нежитлове приміщення першого поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 197,4кв.м.
За заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.02.2011 року на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис № 1021, в якому вказано, що відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 10.12.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всі права та обов'язки кредитора ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Відповідно до вчиненого виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та запропоновано за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги відповідача в розмірі 206 625,97 доларів США, в тому числі:
- за кредитним договором № CM-SME 200/169/2007 від 29.08.2007 року: за сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 171 323, 99 доларів США.; сума нарахованих відсотків до сплати за період з 19.04.2010 року по 16.12.2010 року розмірі 14 396,10 доларів США, що разом за сумою заборгованості за тілом кредиту та відсотками складає 185 720, 09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 478 981 грн. 94 коп.;
- за кредитним договором № CM-SME 200/170/2007 від 29.08.2007 року: за сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 285, 32 доларів США.; сума нарахованих відсотків до сплати за період з 19.04.2010 року по 16.12.2010 року розмірі 1 620,56 доларів США, що разом за сумою заборгованості за тілом кредиту та відсотками складає 20 905, 88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 166 483 грн. 98 коп.
Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 просила суд визнати виконавчий напис вчинений 24.02.2011 року привітним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року прийнято відмову від частини позовних вимог ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і провадження у цій частині позовних вимог закрито. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1021, вчинений 24.02.2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, яким звернуто стягнення на нежиле приміщення першого поверху літ. А-5, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, третя особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків рішення суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Представником позивачки надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом у справі встановлені наступні обставини.
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.02.2011 року на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис №1021, в якому вказано, що відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 10.12.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всі права та обов'язки кредитора ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Відповідно до вчиненого виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення першого поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 197,4кв.м. та запропоновано за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги відповідача в розмірі 206 625,97 доларів США, в тому числі: - за кредитним договором № CM-SME 200/169/2007 від 29.08.2007 року: за сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 171 323, 99 доларів США.; сума нарахованих відсотків до сплати за період з 19.04.2010 року по 16.12.2010 року розмірі 14 396,10 доларів США, що разом за сумою заборгованості за тілом кредиту та відсотками складає 185 720, 09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 478 981 грн. 94 коп.; - за кредитним договором № CM-SME 200/170/2007 від 29.08.2007 року: за сумою заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 285, 32 доларів США.; сума нарахованих відсотків до сплати за період з 19.04.2010 року по 16.12.2010 року розмірі 1 620,56 доларів США, що разом за сумою заборгованості за тілом кредиту та відсотками складає 20 905, 88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 166 483 грн. 98 коп.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).
Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про іпотеку".
Згідно з ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Відповідно до ч. 2 п. 283 Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.
За змістом ч. 2 п. 284 Інструкції та ст. 87 Закону України "Про нотаріат" заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.
Згідно з п. 285 Інструкції у разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
У зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань із повернення кредиту 25.02.2011р. відповідач направив позивачці вимогу від 20.01.2011р. про погашення заборгованості за кредитним договором, яка обґрунтовано відхилена судом, оскільки направлення відбулося після вчинення виконавчого напису (а.с.113-116 т.1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з дотриманням норм ст. 214 ЦПК України належним чином встановив усі обставини, необхідні для вирішення справи, звернув увагу на те, що виконавчий напис вчинено на більшу суму ніж сума зазначена у вимозі банку про погашення боргу, вимога не була направлена боржнику до вчинення виконавчого напису, борг позичальником не визнавався, а отже не був безспірним, та дійшов обґрунтованого висновку, що вважати суму безспірною неможна.
Суд першої інстанції, встановив, що банком надавались нотаріусу документи на підтвердження вимог і з'ясував, що надані документи не можна вважати належним підтвердженням безспірності вимог у зв'язку з розбіжністю у сумах заборгованості, які були вказані банком у вимогах про дострокове повернення сум за кредитним договором та у заяві про вчинення виконавчого напису.
Суд встановив відсутність підстав вважати про безспірний характер заборгованості у правовідносинах сторін, чим виявив порушення норми ст. 88 Закону України "Про нотаріат", за якою стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса.
Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права у вигляді не взяття до уваги висновку комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів за яким встановлено, що підписи на вимогах про погашення боргу, які направлялися банком 26.05.2010р. виконані ОСОБА_3 не спростовують висновки рішення суду, оскільки вказані обставини не мають значення в сенсі встановленої судом обставини відсутності безспірності вимог банку.
Доводи апеляційної скарги, в яких апелянт зазначає, що розмір заборгованості у досудових вимогах і у виконавчому напису є різним через різні дати нарахування не спростовують висновки рішення, який вказав, що наявність розбіжності у сумах, заявлених банком у вимогах та у виконавчому напису свідчать саме про відсутність безспірності вимог.
Посилання апелянта на судову практику в інших справах не відповідає закону. Згідно ст. 360-7 ЦПК України суди зобов'язані привести свою практику у відповідність до рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Таких обставин у цій справі немає.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються належності та обґрунтованості, на думку апелянта, документів про безспірність боргу, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, що відображено вище в цій ухвалі.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: