Справа № 118/647/13-кСуддя у І-й інстанції: Сич М.Ю.
Провадження №11/191/138/13 Суддя-доповідач: Гриценко Ю. Ф.
07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого-судді - Гриценка Ю.Ф.
суддів - Фаріни Н.Ю., Белоусова Е. Ф.
за участю прокурора - Галюка Р.Г.
засудженого - ОСОБА_2
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, на вирок Судацького міського суду АР Крим від 05 липня 2013 року, яким
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Почетне Красноперекопського району АР Крим, громадянина України, який має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 17.04.2012 року Судацьким міським судом АР Крим за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України та призначено покарання, у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Згідно ст.71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Судацького міського суду АР Крим від 17.04.2012 року у виді 6 місяців позбавлення волі, і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений у виді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_2 :
- на користь ОСОБА_5 10 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 400 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 410 000 гривень.
- на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 6980 грн. та у відшкодування моральної шкоди 50000 грн., а всього 56980 грн.
- на користь ОСОБА_7 54000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
ОСОБА_2 засуджений за те, що він, як працівник водного транспорту, скоїв порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що створило небезпеку для життя людей і заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило загибель однієї людини, при наступних обставинах:
04 серпня 2012 року, близько 10 год. 10 хв., ОСОБА_2, будучи працівником водного транспорту - судноводієм моторного катеру, моделі РL- 750 (2012 року випуску, довжина 7,49 м., ширина 2,49 м.), реєстраційний номер «НОМЕР_1», укомплектованого підвісним човновим мотором «Suzuki», потужністю 250 к.с., був готовий вийти у відкрите море з метою здійснення екскурсійних пасажирських перевезень з центрального міського пляжу м. Судака у напрямку мисів Алчак і Меганом.
У той же час, близько 10-00 години теплохід «Чорномор'є» (1958 року випуску, довжина 24,8 м., ширина 5,20 м.), під управлінням капітана ОСОБА_8, без пасажирів на борту, відійшов від причалу портопункту Судак для прогріву двигунів у напрямку мису Алчак і через деякий час ліг на зворотний курс в південно-західному напрямі зі швидкістю 4 вузла в годину. Під час проходження м. Алчак у зворотному напрямку з боку берега в сторону теплохода «Чорномор'є» відійшов моторний катер, під управлінням ОСОБА_2, який відразу ж вийшов на максимальну потужність роботи підвісного двигуна.
На борту моторного катеру перебувало 20 пасажирів, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 з сином ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, подружжя ОСОБА_14 і ОСОБА_15 зі своїми синами ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_18 зі своїм сином ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7, подружжя ОСОБА_20 і ОСОБА_9 зі своїм сином ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_22 зі своєю донькою ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_24 зі своєю дочкою ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_10.
04 серпня 2012 року, близько 10 години 15 хвилин, при здійсненні маневрів на моторному катері, на якому знаходилися зазначені пасажири, ОСОБА_2, перебуваючи в одному кілометрі від причалу «Брігантіна» у напрямку мису Алчак, на відстані 500 метрів від берегу, допустив порушення вимог правил 6, 7, 8, 17 Міжнародних правил попередження зіткнень суден у морі і небезпечно зблизився з теплоходом «Чорномор'є», капітан якого - ОСОБА_8 за допомогою ревуна подав звукові сигнали, переклав кермо вправо на борт і дав найповніший задній хід.
Однак ОСОБА_2 на звукові сигнали не відреагував, потужність роботи двигуна не уменшив і в цей момент сталося зіткнення моторного катеру з теплоходом «Чорномор'є», в результаті якого, моторний катер отримав пошкодження в районі мідель - шпангоуту, яке являло собою пробоїну лівого борту.
Згідно висновку комплексної технічної експертизи № 1860 від 17.08.2012 року моторний катер моделі РL- 750 і підвісний човновий мотор моделі «Suzuki DF 250 TX» на момент події перебували в технічно справному стані.
В результаті зіткнення були отримані тілесні ушкодження пасажирами моторного катеру: ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_27 та заподіяна смерть пасажира ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_11.
Згідно висновків судово-медичних експертиз № 370 від 26.09.2012, № 371 від 26.09.2012 року та № 372 від 26.09.2012 року ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_29, ОСОБА_27 заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння, а саме:
ОСОБА_28 - відкрита черепно-мозкова травма в формі забиву головного мозку тяжкого ступеню, множинні внутрішньо мозкові та внутрішньо шлункові крововиливи, субарханоїдальний крововилив, забивні рани голови;
ОСОБА_29 - відкрита черепно-мозкова травма в формі забиву головного мозку середнього ступеню, зі здавленням головного мозку, єпідуральною гематомою в лобній області зліва, вдавлений перелом лобної кістки зліва з переходом на тім'яну кістку, осередковий перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепу, субдуральний крововилив в лобно-скроневій тім'яній області з обох сторін, забивні рани лівої тім'яної області, кінцівок забиви, садна кінцівок;
ОСОБА_27 - відкрита черепно-мозкова травма у формі забиву головного мозку середнього ступеню важкості, перелом лобної кістки зліва з переходом на верхню стінку лівої орбіти з компресією лівого очного яблука, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, єпідуральний крововилив у лобну область зліва, забивні рани лівої орбітальної та скроневої областей.
Висновком судово-медичної експертизи № 68 від 15.09.2012 року встановлено, що смерть ОСОБА_26 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння і підстави черепа, кісток носа, верхньої та нижньої щелепи, розривів оболонок мозку, крововиливів під м'яки мозкової оболонки, в тканину мозку з розтрощуванням тканини головного мозку. Зазначені тілесні ушкодження, заподіяні при водній транспортній події 04.08.2012 року у пасажира моторного катеру при зіткненні його з іншим водним транспортним засобом від удару тіла об тупі предмети катеру.
З висновку експертизи щодо дослідження причин і наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 1859 від 26.09.2012 року дії судноводія ОСОБА_2 не відповідали вимогам правил 6, 7, 8, 17 Міжнародних правил попередження зіткнень суден у морі (постановою Верховної Ради № 2785-ХІІ від 17.11.1992 року Україна приєдналася до Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року), відповідно до яких:
- Правило 6 - Безпечна швидкість: «Кожне судно повинно завжди прямувати з безпечною швидкістю, з тим щоб воно могло вжити належні та ефективні дії для попередження зіткнення і могло бути зупинене в межах відстані, необхідної при існуючих обставинах і умовах».
- Правило 7 - Небезпека зіткнення:
а) Кожне судно повинно використовувати всі наявні засоби згідно з переважаючими обставинами та умовами для визначення наявності небезпеки зіткнення. Якщо є сумніви щодо наявності небезпеки зіткнення, то варто вважати, що вона існує.
- Правило 8 - Дії для запобігання зіткнення:
a) Будь-яка дія, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути впевненою, вчасною і відповідати хорошій морській практиці;
b) Будь-яка зміна курсу та (або) швидкості, що застосовується для попередження зіткнення, якщо дозволяють обставини, повинна бути досить великою, з тим щоб вона могла бути легко виявлена іншим судном, що спостерігає його візуально або за допомогою радіолокатора; варто уникати ряду послідовних невеликих змін курсу і (або) швидкості;
c) Якщо є достатній водний простір, то зміна тільки курсу може бути найбільш ефективною дією для попередження надмірного зближення за умови, що зміна зроблена завчасно, є суттєвою і не викликає надмірного зближення з іншими суднами;
d) Дія, що застосовується для попередження зіткнення з іншим судном, повинна бути такою, щоб призвести до розходження на безпечній відстані. Ефективність цієї дії повинна ретельно контролюватися до тих пір, доки інше судно не буде остаточно пройдене і залишене позаду;
e) Якщо необхідно відвернути зіткнення або мати більше часу для оцінки ситуації, судно повинно зменшити хід або зупинитися, застопоривши свої машини або давши задній хід.
- Правило 17 - Дії судна, якому уступають шлях:
а) (і) Коли одне з двох суден повинно уступити шлях іншому, то це інше судно повинно зберегти курс і швидкість.
(іі) Однак це інше судно, коли для нього стає очевидним, що судно, яке зобов'язане уступити шлях, не застосовує певної дії, яка вимагається цими Правилами, може застосувати дії, щоб уникнути зіткнення тільки власним маневром.
b) Коли з будь-якої причини судно, що зобов'язане зберігати курс і швидкість, виявляє, що воно знаходиться настільки близько до іншого судна, що зіткнення не можна уникнути тільки дією судна, що уступає шлях, воно повинно застосувати таку дію, яка найкращим чином допоможе відвернути зіткнення.
Недотримання судноводієм ОСОБА_2 вимог правил 6, 7, 8, 17 Міжнародних Правил попередження зіткнень суден у морі знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
Захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в який просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.3 ст.276 на ст.291 КК України, призначивши йому покарання згідно вимог розділу ХІ КК України; зменшити розмір стягненого з ОСОБА_2. відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_31 - відмовити.
В обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є працівником водного транспорту необґрунтовані, оскільки письмова трудова угода (контракт) між ним та судновласником ОСОБА_33 не укладався. Апелянт вважає неприпустимим посилання суду на ч.4 ст.24 КЗпП, згідно якої трудова угода вважається укладеною і тоді коли наказ чи розпорядження про прийом на роботу не були видані, однак працівник був допущений до роботи, оскільки при цьому, судом не враховано вимоги п.6 ч.1 ст.24 КЗпП, згідно яких укладання трудової угоди з фізичною особою обов'язково здійснюється в письмовій формі, а також вимоги ст.24-1 КЗпП, згідно якої письмова трудова угода між фізичними особами повинна бути зареєстрованою у 7-ми денний строк з моменту допуску працівника до роботи у державній службі зайнятості. Недотримання цих вимог трудового законодавства, на думку апелянта, виключають наявність факту трудових відносин між ними.
Також захисник звертає увагу на те, що під час розслідування справи не встановлено чи дійсно судновласник ОСОБА_33 є підприємцем, його не допитано про обставини взаємовідносин між ним та ОСОБА_2 З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що склад злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України містить спеціальний суб'єкт захисник вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст.291 КК України.
Крім цього захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання, безпідставно взяв до уваги та врахував лише характеристику, надану дільничним інспектором міліції, не врахувавши характеристик, наданих Новосовєтською селищною радою та місцевими мешканцями ОСМД «Шаляпіна 3»
Також безпідставними вважає захисник твердження суду першої інстанції у вироку про те, що покладаючи частину провини на капітана теплохода ОСОБА_2 не визнав вину взагалі, оскільки під час судового засідання ОСОБА_2 визнав вину частково не визнаючи лише того факту, що він є працівником водного транспорту.
Також апелянт вважає, що суд безпідставно не врахував у якості пом'якшуючих покарання ті факти, що ОСОБА_2 частково визнав вину, та частково відшкодував збитки потерпілим.
Вважає, що суми стягнення матеріальних збитків в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 необхідно зменшити, враховуючи складне матеріальне становище засудженого, відсутність у нього будь-якого майна, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також те, що він вчинив необережний злочин.
Також захисник вважає, що стягнення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_34 є безпідставним, оскільки ні вона, ні її дитина не отримали жодних тілесних ушкоджень від дій засудженого.
Заслухавши доповідь судді, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, а у судових дебатах просив змінити вирок суду, перекваліфікувати дії засудженого з ч.3 ст.276 на ст.291 КК України, призначивши йому покарання в межах санкції цієї статті, зменшити суми стягнення матеріальних збитків потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_5 та скасувати стягнення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_34; засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляцію адвоката ОСОБА_3 та під час судових дебатів погодились з його вимогами, наполягаючи на їх задоволенні, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 та під час дебатів наполягав на залишенні її без задоволення а рішення суду першої інстанції - без змін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.7 постанови пленуму Верховного суду України N 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи те, що робота по перевезенню пасажирів виконувалася ОСОБА_2 тільки за усними розпорядженнями власника катеру ОСОБА_33 і тільки суворо у визначені судновласником дні, крім цього він не тільки був допущений до роботи, а навіть отримував за цю роботу заробітну платню, яка складалася з процентного співвідношення до суми щоденної виручки, що підтверджують під час допитів і засуджений ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_35 (т.4 а.с.223, т.5 а.с.14 ), колегія суддів погоджується з виносками суду першої інстанції про наявність фактичних трудових відносин між ними та з цих підстав вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що для визнання наявності трудових відносин між фізичними особами обов'язкова письмова форма трудової угоди, а також її реєстрація у 7-ми денний строк у державній службі зайнятості з моменту допуску працівника до роботи.
При цьому колегія суддів вважає, що наявність або відсутність статусу підприємця у судновласника ОСОБА_33 не може впливати на визнання факту наявності трудових відносин між ним та ОСОБА_2, оскільки згідно з ч.1 ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини робітників усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, працюючих за трудовою угодою з фізичними особами.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, (т.3 а.с.62-71) ОСОБА_33 мав декілька плав засобів, які використовував для отримання грошового прибутку із застосуванням найманої робочої сили, тобто фактично виконував підприємницьку господарську діяльність. Відсутність у нього всіх необхідних дозвільних документів на здійснення такої діяльності також не може виключити наявність трудових відносин та впливати на кваліфікацію дій підсудного, оскільки є складом іншого правопорушення, яке вирішується за іншими правовими нормами в іншому провадженні.
Доводи захисту про те, що моторний катер є маломірним судном і тому не може визнаватися водним транспортом є неспроможними з огляду на наступне:
В п.1.2 Правил користування маломірними судами на водних об'єктах Автономної Республіки Крим, затверджених Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.06.2006 року №468-2/99, під маломірним (малим) судном слід розуміти судно, найбільша довжина корпусу якого 20 метрів, за виключенням буксирів, кантовщиків, криголамів, суден, що перевозять більш ніж 12 пасажирів, вантажних суден, плав кранів і суден технічного флоту.
Аналогічне поняття малого судна міститься у п.1.1 правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 року № 91 де також визначено обмеження в перевезенні більш 12 пасажирів.
Як вбачається з матеріалів справи, моторний катер «НОМЕР_1» був перебудований судновласником ОСОБА_33, а саме збільшена кількість посадових місць, що дозволило ОСОБА_2 04.08.2012 року взяти на борт 19 пасажирів, при цьому, як слідує з показань свідка ОСОБА_35 на судовому засіданні (т.5 а.с.14), у той день на катері було ще 6 вільних місць позаду основних лавок. Вказане також підтверджується і свідченнями самого ОСОБА_2, який у судовому засіданні (т.4, а.с.223) пояснив, що на катері були зайняті майже всі місця.
Таке перебудування катеру, на думку колегії суддів, виключає можливість віднесення його до малого судна.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, катер «НОМЕР_1» був внесений до Державного суднового реєстру України, як моторне - прогулянкове судно, та йому було надано дозвіл на плавання під державним прапором України (т.3, а.с.59).
Відповідно до п.12. порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року N 1069, реєстрації у Державному судновому реєстрі України підлягають:
а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості;
б) самохідні судна, у тому числі риболовні, не зазначені в підпункті "а" цього пункту, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;
в) судна, не зазначені в підпунктах "а" і "б" цього пункту, валовою місткістю 80 одиниць і більше.
Вищевказане, з урахуванням того, що ОСОБА_2 здійснював оплатне перевезення пасажирів, дає підстави колегії суддів прийти до висновку, про віднесення вказаного моторного катеру до пасажирського судна.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про транспорт» до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.
Згідно відповіді начальника дозвільно-ліцензійного відділу Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (т.2, а.с.116) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_33 видавалася ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів серії НОМЕР_2, на судно «НОМЕР_3». Вказане судно, як і моторний катер «НОМЕР_1» стояли на обліку на причалі НОМЕР_4 м.Судака, та ОСОБА_33 фактично використовував їх для здійснення підприємницької діяльності з перевезення пасажирів.
Сукупність викладеного дає підстави колегії суддів вважати, що моторний катер «xtrim НОМЕР_1», який був переобладнаний для перевезення більше 12 пасажирів та який фактично використовується для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з оплатним перевезенням пасажирів у прибережній зоні моря, безумовно відноситься до морського водного транспорту, а відповідно наявність трудових відносин між підприємцем судновласником ОСОБА_33 та фізичною особою судноводієм ОСОБА_2 безумовно надає останньому статус спеціального суб'єкту злочину, передбаченого ст.276 КК України, - працівник водного транспорту. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення доводів апелянта в частині необхідності перекваліфікування дій ОСОБА_2 з ч.3 ст.276 на ст.291 КК України.
З цих же мотивів колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 про перекваліфікацію дій засудженого з ч.3 ст.276 КК України на ст.ст.291 та 119 КК України.
Розглядаючи доводи апелянта стосовно зменшення суми стягнення матеріальних збитків в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також відмови у стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_31 колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи ступінь моральних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_5 внаслідок смерті її матері, оскільки сам по собі факт втрати близької людини - матері є незворотнім наслідком від неправомірних дій засудженого, приймаючи до уваги, що неповнолітній ОСОБА_36 зазнав душевних та фізичних страждань, пережитих у зв'язку із отриманням важкої травми голови і потребує подальшого лікування, внаслідок чого він буде обмежений в спілкуванні з оточуючими його однолітками, враховуючи ступінь моральних страждань потерпілої ОСОБА_7, пов'язаних з тим, що вона, знаходячись на великій відстані від берега на розбитому після зіткнення катері, без жодного рятувального засобу, хвилювалася за власне життя, життя свого малолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, який також знаходився з нею на катері та за подальшу долю її другої малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_12, яка знаходиться на її утриманні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив грошове відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 у розмірі 400 000 гривень, ОСОБА_6 - у розмірі 50 000 гривень, а ОСОБА_7- у розмірі 54 000 гривень, тобто дотримався вимог чинного законодавства та засад розумності, виваженості і справедливості, а тому погоджується з рішенням суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в цій частині.
Враховуючи велику кількість потерпілих від злочину осіб, безумовну винуватість ОСОБА_2 у скоєному злочині, невеликий розмір відшкодованих ним збитків у порівнянні з розміром завданої злочином шкоди, колегія суддів вважає неможливим врахувати у якості пом'якшуючих покарання обставин часткове визнання вини та часткове відшкодування шкоди ОСОБА_2, а тому вважає апеляційні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів бере до уваги наявні в справі позитивні характеристики ОСОБА_2 надані йому за місцем мешкання виконкомом та депутатом Новосвітської селищної ради м.Судака, а також сусідами (т.2 а.с.179-181), але враховуючи обставини та тяжкі наслідки скоєного злочину, яки виразилися у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень трьом та спричинення смерті однієї потерпілим, особу обвинуваченого, який скоїв злочин у період іспитового строку за попереднім вироком суду, не вважає наявність цих характеристик підставою для зміни вироку суду першої інстанції в частині пом'якшення призначеного йому покарання.
Таким чином, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366, 377 КПК 1960 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та клопотання захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Судацького міського суду АР Крим від 05 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
/підпис/ /підпис/ /підпис/
Гриценко Ю.Ф. Фаріна Н.Ю. Белоусов Е.Ф.
копія ухвали згідно з оригіналом
ухвала набрала законної сили 07.11.2013 року
Суддя Ю.Ф. Гриценко