Справа № 2-727/13
2609/26369/12
11 червня 2013 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - С.Я. Панчук
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1, третя особа: Закрите акціонерне товариство «Народна фінансова страхова компанія» Добробут» про стягнення відшкодування в порядку регресу, -
встановив :
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування в порядку регресу та просив стягнути з відповідача кошти в розмірі понесених витрат у розмірі 10 924 грн 43 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн та розмір сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 січня 2010 року в м. Києві по вул. Народна, 31, з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода. На час вчинення ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Митсубиси», д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована за Полісом № ВС/2089744, укладеним з ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа».
Згідно звіту спеціаліста №Ч-106 від 22 лютого 2010 року, складеного спеціалістом ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» була визначена вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та становить 12209 грн 32 коп. МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 10174 грн 43 коп. Також позивач поніс додаткові витрати, на збір документів по справі, огляд транспортного засобу, визначення вартості відновлювального ремонту у розмірі 750 грн. Крім того, були понесені витрати з надання правової допомоги у розмірі 2000 грн. Всього витрати МТСБУ пов'язані з виплатою страхового відшкодування склали - 10924 грн 43 коп. Після проведення виплати потерпілій особі, позивач вважає, що у нього виникло право зворотної вимоги до відповідача. Оскільки відповідач в добровільному порядку не компенсував витрати, то позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив стягнути з відповідача витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди мав чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також зазначив, що страховик не має права вимагати відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а пов'язані з його внутрішньогосподарською діяльністю, і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду. Відповідач також належним чином не був повідомлений про день, час та місце проведення товарознавчої експертизи, тому представник відповідача вважає, що оцінка пошкодженого автомобіля була здійснена з порушенням вимог законодавства, а тому її висновок з встановленням суми відновлюваного ремонту судом братись до уваги не може.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14 січня 2010 року в м. Києві по вул. Народна, 31 сталася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_1, що підтверджується копією постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2010 року (а.с.8).
Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Митсубиси», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджено довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ МВС Головного Управління в м. Києві (а.с.9-10).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ч.1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Доводи представника відповідача стосовно наявності у відповідача полісу страхування виданого ЗАТ «НФСК Добробут», строк дії якого починається з 00:00 год 14 січня 2010 року, суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять два поліса, а саме: копію надану до позивача згідно якої в полісі не зазначено часу з якого починається строк дії договору (а.с.111) та поліс наявний у відповідача в оригіналі де зазначено, що строк дії починається з 00:00 год 14.01.2010 (а.с.112). Оскільки папір на якому виписується поліс є самокопіювальним, в наслідок чого записи зроблені в полісах не можуть різнитися. Однак копія полісу, який залишився в ЗАТ «НФСК Добробут» не містить часу початку строку дії полісу. Крім того, під час коли вирішувалося питання щодо відшкодування завданих збитків, було з'ясовано, що шляхом письмових пояснень осіб, які були свідками укладання полісу встановлено, що поліс укладався 16:50 год., а при цьому ДТП сталося о 14:10 год. (а.с.115-119).
Крім цього, 01.02.2010 ЗАТ «НФСК Добробут» зверталося з заявою до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, щодо надання неправдивих відомостей стосовно скоєння відповідачем ДТП та в подальшому виявлення наміру отримати відшкодування від страхової компанії (а.с.109). За результатами перевірки якої, встановлено, що ЗАТ «НФСК Добробут» констатувала відсутність правових підстав для визнання вказаної ОСОБА_1 події страховим випадком та здійснення страхового відшкодування. В наслідок чого в порушенні кримінальної справи відмовлено, за відсутністю достатніх ознак злочину передбаченого ст.190 КК України (а.с.158).
Відповідно до ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Оцінюючи наявні матеріали справи докази у їх сукупності, суд вважає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з викладеного, також приймаючи до уваги пояснення сторін і матеріалів справи, суд приходить до висновку, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння ДТП не було застраховано. Разом з тим, відповідно до Полісу №ВС/2089744 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застраховано цивільно-правову відповідальність потерпілого ОСОБА_2. Термін дії поліса становив з 22.10.09 по 21.10.10.
Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», МТСБУ відшкодовує у встановлених цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
П.39.2.1 ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до пп.«а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.38.2 ст.38 Закону Закон № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Отже позивач набув права зворотної вимоги (регресний позов) до винної особи -відповідача ОСОБА_1.
У відповідності до п.34.4 ст.34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. П.40.3 ст.43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст.41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до п.36.3 ст.36 цього Закону.
Згідно Звіту №Ч-106 від 22 лютого 2010 року, складеного спеціалістом ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», метою якого є встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ: «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1, за результатами проведення якого, розмір матеріального збитку становить 12209 грн 32 коп. (а.с.11-27). Провів вказану оцінку оцінювач ОСОБА_6, який має вищу технічну освіту, стаж роботи оцінювачем з 1994 року (свідоцтво Фонда державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_5 від 17 червня 2005 року, посвідчення аварійного комісара № НОМЕР_4 від 26.10.2001 та посвідчення про підвищення кваліфікації аварійного комісара НОМЕР_6 від 07.04.2008). Суд приймає до уваги вказаний звіт оскільки відповідачем не надано доказів щодо його невідповідності нормам чинного законодавства, які застосовуються під час складання звіту. При цьому відповідачем в ході розгляду справи не було заявлено клопотань щодо призначення експертизи тощо та не надано інших будь-яких доказів на спростування визначеного позивачем розміру страхового відшкодування.
Відповідно до наказу №979 заступника генерального директора МТСБУ від 16.04.10, фінансовому управлінню МТСБУ наказано перерахувати на рахунок ОСОБА_2 суму в розмірі 10 174,43 грн (без врахування ПДВ) (а.с.40).
Відповідно до платіжного доручення №1706 від 16.04.10, ОСОБА_2 сплачено страхове відшкодування в розмірі 10174,43 грн (а.с.41).
Виходячи з норм вищезазначеної статті та п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», після проведення виплати на користь ОСОБА_2 у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
Таким чином, позивачем було сплачено потерпілій особі (власнику пошкодженого транспортного засобу) відшкодування у розмірі 10174,43 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 10174,43 грн.
Відповідно до положень п.40.3. ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ має право залучати аварійних комісарів для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
На виконання вимог зазначеного Закону позивачем був залучений аварійний комісар, вартість послуг якого склала 750 грн (а.с.37), що підтверджується актом виконаних робіт від 17.02.2010( а.с.39), сплата за послуги якого підтверджується платіжним дорученням № 925 від 09.03.2010 (а.с.38), зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму фактичних витрат в розмірі 10924,43 грн (10174,43 грн. - сплачене страхове відшкодування та 750 грн сплата за послуги аварійного комісара).
Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до відповідача.
Відповідно до ст.ст.59, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Оцінюючи наявні матеріали справи докази у їх сукупності, суд вважає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди спричинений відповідачем у сумі 10 924 грн 43 коп. знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. Суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданого платіжного доручення № 3760 від 16.10.2012 позивачем сплачено на користь ТОВ «ЕмВіПарнерс» 2000 грн (а.с.54), за надання правової допомоги згідно контракту №72 від 16.10.12 (а.с.43), додатковою угодою №1 до якого, МТСБУ передано, а ТОВ «ЕмВіПарнерс» прийнято завдання на ведення від імені МТСБУ, серед інших і справу за позовною заявою позивача до ОСОБА_1.
При цьому, згідно трьох довіреностей, які міститься в матеріалах справи, участь у справі приймали представники МТСБУ (М.М. Тихонов, згідно довіреності МТСБУ №27022/4 від 24.10.2012; Е. Е.-Г. Масімова згідно довіреності МТСБУ №27025 від 24.10.2012 та Д.Є. Бєлишев, згідно довіреності №27024/4 від 24.10.2012), які здійснювали представництво інтересів на підставі довіреностей саме МТСБУ.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Право на правову допомогу також закріплено і ст.27 ЦПК України.
Згідно вимог ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу.
Виходячи зі змісту ст.ст.56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
Під час розгляду справи в суді участь приймав Д.Є. Бєлишев та як вбачається з матеріалів справи, останній був саме представником МТСБУ, діючи на підставі довіреності.
Відомості про те, що він залучений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних виплат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Крім того, не наданого розрахунку витрачених нормо годин з яких би вбачалося здійснення будь-яких дій, пов'язаних з об'ємом процесуальних прав сторони, передбачених ст.ст.27, 31 ЦПК України та положень ч.2 ст.56 ЦПК України.
З огляду на те, що витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, їх склад та розмір належать до предмета доказування в судовому засіданні позивачем, на думку суду, представлені письмові докази, не доводять обґрунтованість та розумність їх розміру, тому визначену вартість наданих послуг з правової допомоги в сумі 2000 грн суд вважає необґрунтованою, тому в цій частині вимоги позивача визнає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Питання стосовно судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 64, 209, 212-215, 218, 223, 224, 226 ЦПК України, ст.ст.16, 993, 1166, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів»,-
вирішив :
Позовну заяву Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1, третя особа: Закрите акціонерне товариство «Народна фінансова страхова компанія» Добробут» про стягнення відшкодування в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Моторне (транспортне) страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600101284871 в «Укрексімбанку» м. Києва, МФО 322313, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Русанівський б-р, 8) кошти на відшкодування в порядку регресу в розмірі 10924 (десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Моторне (транспортне) страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600101284871 в «Укрексімбанку» м. Києва, МФО 322313, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Русанівський б-р, 8) судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн 60 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя - Г.О. Козленко