13.11.13р. Справа № 21/5005/9788/2012
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"
про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.13 р.
У справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясопереробне підприємство "Мітекс", с. Білогородка, Києво-Святошенський район, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІС", м. Біла Церква, Київська область.
про стягнення 207 523,25 грн. за договором цесії від 20.12.11р.
Головуючий колегії Назаренко Н.Г.
Суддя Бєлік В.Г. Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача (заявника): Панфілов О.В., довіреність № 59 від 02.08.2013 р.
Від третьої особи: не з'явився
Рішенням господарського суду від 04.11.2013р. у справі №21/5005/9788/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" задоволено в повному обсязі, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на користь позивача стягнуто заборгованість за передане право вимоги у сумі 207 523,25 грн.
04.11.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до господарського суду надійшла заява № 90 від 01.11.2013р. про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013р. у справі № 21/5005/9788/2012 на 3 місяці, згідно наступного графіку:
- листопад - 69 174,42 грн.;
- грудень - 69 174,42 грн.;
- січень - 69 174,42 грн.
Всього: 207 523,25 грн.
Відповідач (заявник) заяву мотивує тим, що на даний момент своєчасне виконання рішення з боку ТОВ «Омега» вкрай ускладнене, оскільки заборгованість яка виникла перед Позивачем може бути погашена лише за рахунок кредитних коштів які зараз знаходяться на рахунках ТОВ «Омега». Товариство свою діяльність здійснює, шляхом обігу кредитних коштів в торговій мережі, які залучені підприємством шляхом укладення з банками кредитних договорів, забезпеченням по зобов'язаннях виступає майно яке належить підприємству, та передане в заставу. Таким чином ТОВ «Омега» в даний час позбавлено обігових коштів та намагається в складній фінансово економічній ситуації оптимізувати та мінімізувати витрати, що виникають в результаті підприємницької діяльності.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає, що існують виняткові обставини, які ускладнюють виконання ним рішення суду, та які є підставою для розстрочки його виконання.
Позивач до судового засідання не з'явився, направив до суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, в якому просить відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення та просить розглянути справу без його участі.
Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ст. 121 ГПК України заява про розстрочку виконання рішення розглядається в судовому засіданні в десятиденний строк.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/333 від 12.09.1996р. з подальшими змінами та доповненнями).
Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.
В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють наданні розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Всупереч цьому заявником не надано жодного належного доказу в обґрунтування своєї заяви та підтвердження обставин, викладених в ній.
Та доводи які Відповідач привів в своїй заяві не є тими виключними обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов'язує можливість розстрочки виконання рішення суду. Отже, розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Таким чином, заявником не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстава для розстрочення виконання судового рішення, тому заява відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" № 90 від 01.11.2013р. про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013р. у справі № 21/5005/9788/2012 - відмовити.
Головуючий колегії Н.Г. Назаренко
Суддя В.Г. Бєлік
Суддя Л.П. Кармазіна