Справа № 226/1945/13-ц
Справа № 2/226/714/2013
8 листопада 2013 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Рибкіна О.А.,
при секретарі Орловій О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння за спадщиною за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Димитровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння за спадщиною за законом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 14.05.1979 року. Вона є спадкоємцем за законом першої черги, інших спадкоємців немає. Вона прийняла спадщину, але звернутися до нотаріуса за видачею їй свідоцтва на право на спадщину на нерухоме майно вона не має можливості з тієї причини, що за життя її мати самовільно побудувала прибудову до будинку. Просить суд визнати за нею право власності на вказане домоволодіння, що складається з житлового будинку А1 та прибудовою «а-1», загальною площею 52,6 м2, у тому числі житловою площею 27,5 м2, з господарськими будівлями: літня кухня «Б-1», погріб «п2-1», гараж «В-1», паркан «№-1», ворота «№-2», у тому числі самовільно збудованій прибудовою «а1-1» за спадщиною за законом.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_3 Ще коли мати була жива, до належного матері будинку була побудована прибудова без отримання відповідних дозволів та погоджень. Вона після смерті матері звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Згодом вона ще звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини після матері, на що нотаріус її повідомила, що спадщину потрібно оформлювати через суд, оскільки після смерті матері пройшло 8 років та в домоволодінні є самовільно збудована прибудова. Від нотаріуса у неї офіційної відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину немає. Також вона нікуди не зверталася з приводу оформлення самовільно збудованої прибудови. Крім неї інших спадкоємців після матері немає. Раніше була ще жива її сестра ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 18).
Згідно свідоцтв про народження та про шлюб, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 16, 17).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.05.1979 року, ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-15, 19).
Згідно довідки БТІ м. Димитров від 06.08.2013 р., по реєстраційним даним БТІ ОСОБА_3 належало домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.05.1979 року Другою Красноармійською держнотконторою за реєстровим № 1726 (а.с. 31).
Згідно довідки Димитровської державної нотаріальної контори від 07.08.2013 р. № 741/01-16, на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р., згідно інформації зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори, спадкові справи) відкрита спадкова справа № 27/2006 за заявою від імені дочки померлої ОСОБА_1 Також 04.04.2006 року надійшла заява про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом від імені дочки померлої ОСОБА_4 Від імені ОСОБА_3 Димитровською держнотконторою посвідчено заповіти 18.04.1992 року та 13.05.1998 року (а.с. 32, 66, 67).
Згідно заповіту від 18.04.1992 року, ОСОБА_3 заповіла належний їй будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, сину - ОСОБА_5 (а.с. 60).
Згідно заповіту від 13.05.1998 року, ОСОБА_3 заповіла належний їй будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, доньці - ОСОБА_4 (а.с. 44, 59).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 40).
В матеріалах спадкової справи є заява ОСОБА_3 від 17.05.2000 року про скасування заповіту, посвідченого Димитровською держнотконторою 13.05.1998 року (а.с.54, 75).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, є її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, якими були подані нотаріусу відповідні заяви про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 померла.
Суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3, оскільки на самочинне будівництво не може бути визнано право власності в порядку спадкування, враховуючи зокрема, що це будівництво здійснено всупереч закону та особа, яка здійснила самочинне будівництво (в даному випадку - спадкодавець), сама за життя не набула права власності на нього. Також позивачем взагалі не надано суду доказів наявності серед господарських споруд вищевказаного домоволодіння об'єкту самочинного будівництва, що згідно заявлених позовних вимог позивачем зазначено підставою для подання даного позову до суду. Крім того, позивачем не надано доказів відмови нотаріуса в оформленні позивачу права на спадщину у встановленому нотаріальному порядку. Тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст.376, 1218, 1223, 1241, 1261, 1269 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння за спадщиною за законом відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя