Справа №784/3966/13 07.11.2013 07.11.2013 07.11.2013
Провадження № 22ц/784/3195/13 Суддя першої інстанції Ротар М.М.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
7 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Белевері В.А.,
за участю: позивачки - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на частку нерухомого майна,-
7 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на частку нерухомого майна.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що в січні 2001 року за накладною № 167 від 31 січня 2001 року вона придбала частку будівлі пташника кооперативу «Восход», яка була отримана її сестрою ОСОБА_3 на майновий сертифікат у розмірі 278 грн. та чоловіка останньої ОСОБА_4, який отримав свою частку будівлі пташника на майновий сертифікат на суму 2128 грн. Загальна вартість будівлі пташника у той час складала 3300 грн. В подальшому, у позивачки виник спір щодо розміру її частки. Як на її думку, її частка пропорційна частці сплаченої нею суми коштів і дорівнює за її розрахунками 1/729 частки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати, що майно набуте нею у 2001 році складає 1/729 частки будівлі пташника на підставі ст. 112 ЦК України ( в редакції 1963 року).
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що не надано достовірних та переконливих доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 набула право власності на частку у нерухомому майні.
За змістом ст. 112 ЦК України ( в редакції 1963 року) майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам.
Розрізняються спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної від 31 березня 2001 року ОСОБА_7 в рахунок майнових паїв відповідачів кооперативом «Восход» була передана будівля пташнику ( а.с. 11, 35).
27 червня 2008 року, у зв'язку з перебудовою приміщення пташнику, рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області оформлено право власності на комплекс будівель (приміщення колишнього пташнику), що складається з приміщень А-1 - 81.3 кв.м, Б-1 - 243.7 кв.м та В-1 - 341.3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 36).
20 березня 2009 року за договором дарування, який посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 зазначений комплекс будівель (а.с. 33). Право власності останнього зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно 26 березня 2009 року.
Ці обставини були встановлені рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2012 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання вказаного договору дарування недійсним було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 13 грудня 2012 року (а.с. 47).
Цим же рішенням було встановлено, що на час придбання нерухомого майна ОСОБА_5 не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, їх шлюб був зареєстрований 19 серпня 2009 року, а спірне майно не було придбане за спільні кошти ОСОБА_5 з іншою особою, це була особиста власність ОСОБА_5, а не об'єкт спільної сумісної власності.
В подальшому ці ж обставини були встановлені й рішенням судів при вирішенні позовів ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (рішення суду від 22 квітня 2013 року ), ОСОБА_5 до ОСОБА_8, СТзОВ «Дмитрівське ( рішення суду від 17 липня 2013 року) (а.с. 44, 48).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 60 ЦПК України позивачкою не надано належних доказів, які підтверджували б те, що позивачка набула право власності на частку у нерухомому майні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують цих висновків.
Доводи апеляційної скарги про те, що приміщення пташника і комплекс будівель, що збудовані на місці пташника це різні об'єкти, оскільки розташовані в різних населених пунктах, відповідно в с. Бакай та в с. Дмитрівка не заслуговують на увагу, оскільки зазначеними судовими рішення встановлено, що комплекс будівель є приміщенням колишнього пташника, ухвалою апеляційної інстанції від 30 травня 2013 року встановлено, що фактично будівля пташнику знаходилася між селами Дмитрівка та Бакай. При реєстрації права власності на зазначений комплекс споруд органом місцевого самоврядування була визначена адреса: АДРЕСА_1
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення у справі місцевий суд не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: