Справа №784/3682/13 07.11.2013 07.11.2013 07.11.2013
Провадження № 22ц/784/3012/13 Суддя першої інстанції Кокарєв В.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
7 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Белевері В.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_2,
його представника - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
його представників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні,-
8 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, де просив припинити його право власності на 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1, стягнувши з відповідача, як з другого співвласника, на його користь грошову компенсацію в сумі 240000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником 3/5 частки зазначеного житлового будинку, а ОСОБА_4 є власником 2/5 частки цього будинку. Домовленості між ними про порядок володіння і користування сумісним майном не досягнуто та відсутня технічна можливість реального розподілу спірного житлового будинку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2013 року позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_2 на 3/5 частки будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості 3/5 частки цього будинку 70 757 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що виділити їх частки в натурі неможливо, домовленості про поділ майна сторони не досягли, позивач бажає отримати грошову компенсацію своєї частки і у нього для цього є переваги перед відповідачем.
Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25 липня 1987 року і договору дарування від 2 вересня 2003 року, а його брату ОСОБА_4 належить 2/5 зазначеного житлового будинку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєві від 18 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою у зв'язку з неможливістю реального поділу житлового будинку (а.с. 43).
Згоди між сторонами щодо здійснення права спільної часткової власності не досягнуто.
Відповідно до висновку будівельно - технічної експертизи по оцінці ринкової вартості житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 квітня 2013 року ринкова вартість 3/5 часток житлового будинку літ. «А» з надвірними будівлями та спорудами складає - 70757 грн., а відповідно 2/5 часток - 47171 грн. (а.с. 99-132).
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 356 ЦК України право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що припинення права співвласника на частку у спільному майні у разі неможливості виділу її в натурі може відбуватися тільки добровільно.
Примусове припинення права на частку у спільному майні з цих підстав є порушенням норм матеріального права, оскільки не можна примусово зобов'язати особу придбати належне іншій особі майно (або його частку).
Між тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, фактично вирішив питання про примусове припинення права ОСОБА_4, як одного із співвласників, на частку у спільному майні, із підстав передбачених ст. 364 ЦК України, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Цивільне законодавство передбачає припинення права на частку у спільному майні, проте за певних умов, що передбачені ст. 365 ЦК України. Між тим, сторонами не було заявлено позовних вимог, зазначених у цій статті.
Оскільки відповідач не згоден на стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації, тому підстав для задоволення позовних вимог з підстав, визначених ст. 364 ЦК України, не вбачається.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 309 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості 3/5 часток житлового будинку АДРЕСА_1, що перебуває у спільній частковій власності, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді