12 листопада 2013 р. Справа № 902/950/13
Провадження № 18/902/28(02-2а)/13
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка,1 м. Київ, 04116)
до: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, 24, м. Вінниця, 21037)
про стягнення 369766,76 грн. пені та 3% річних
Господарський суд Вінницької області у складі
Головуючого судді Маслія І.В.
Cекретар судового засідання Василишена Н.О.
Представники сторін
позивача : Жигадло І.Б., довіреність № 266/10 від 14.12.12 р.
відповідача : Рибаченко І.В., довіреність № 36/01/01 від 19.09.13 р.
Кіхтенко О.М., довіреність № 38/01/01 від 01.10.13 р.
До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 253610,79 грн. пені, 116155,97 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
05.11.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2013р., з метою витребування нових доказів по справі.
Після перерви в судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала викладені в позовній заяві обставини, та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача, позов не визнали, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у відзиві №б/н від 09.10.2013р.( а.с. 101-104).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, далі позивач) та Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (споживач, далі відповідач) укладено договір №06/10-2254ТЕ-1 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природній газ, покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ що постачається за цим договором , використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природній газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 6 435 тис. куб.м.
Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат п. 1.3. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 1309,20 грн. (разом зі збором у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу; податком на додану вартість та транспортуванням).
Як зазначено в п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк поставки газу: з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно п. 5.1. Договору.
Між сторонами також укладено додаткові угоди до Договору: № 1 від 28.01.2011 р.; № 2 від 04.04.2011 р.; № 3 від 11.07.2011 р.; № 4 від 30.08.2011 р. та № 5 від 03.10.2011 р..
Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 року до Договору № 06/10-2254-ТЕ-1 від 20.12.2010 р. сторонами погоджено що даний договір вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.
Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня 2011р.- вересня 2011р., а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 5 134 374,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи (а.с. 45-54).
Відповідач за природній газ розрахувався в повному обсязі, але з порушенням умов договору, а саме порушив строки оплати поставленого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього пеню в сумі 253610,79 грн. та 116155,97 грн. 3% річних.
Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та пені дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою розрахунку 3% річних, втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 116 155,97 грн.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2.2. Договору обумовлено, що уразі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу
Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 253 610,79 грн.. Перевіркою розрахунку пені, втому числі, що стосується періодів нарахування, судом не виявлено помилок.
Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось комунальне підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, максимально зменшити розмір заявленої позивачем пені до 1 грн.
З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги наступні обставини:
- газ, який постачався за договором використовувався Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання і єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави;
- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК "Нафтогаз України";
- прострочка з оплати газу за договором 06/10-2254-ТЕ-1 від 20.12.2010 р. виникла саме через несвоєчасність відшкодування із боку держави різниці у тарифах на теплову енергію;
- затверджені тарифи НКРЕ України, як у 2011 році та і інших періодах не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і відповідно унеможливлює розрахунок: спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан;
Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що позивач в повному обсязі погасив основну заборгованість, хоч і не встановлені договором строки.
З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 30% та стягує з відповідача 177527,55 грн. пені.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, 24, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 33649363) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) 177527,55 грн. пені, 116155,97 грн. 3% річних та 7396,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
В позові у частині стягнення 76083,24 грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 листопада 2013 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул.Шолуденка,1 м. Київ, 04116)