Дата документу 11.11.2013
Справа № 334/6658/13-а
Провадження № 2-а/334/220/2013
06 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Нікітенко Н.П., при секретарі Сагайдак Г.В., за участю прокурора - Нестеренко І.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа: публічне акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» про визнання дій протиправними та зобов'язання вичинити певні дії,
29.07.2013 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя № 148493 від 27.09.2012 року; визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо перерахування розміру пільгової пенсії ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя № 148493 від 27.09.2012, прийнятого на підставі заяви-повідомлення ПАТ «Запорізький арматурний завод» від 20.09.2012 № 3586 про анулювання та відкликання довідки № 100 від 11.02.1999 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 на підставі даних трудової книжки та, наданої ВАТ «Запорізький арматурний завод», довідки про підтвердження пільгового стажу №100 від 11.02.1999 року, період роботи з 01.07.1982 року по 03.02.1984 року на посаді плавильника металу та сплавів по 3 розряду у чавуноплавному цеху до пільгового стажу за Списком №1 ; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.10.2012 року та проводити її виплати.
В позові прокурор зазначив, що ОСОБА_1 отримував пенсію за Списком № 1 на пільгових умовах, як призначену відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно довідки № 100 від 11.02.1999 року , виданої третьою особою: ВАТ «ЗАЗ», на ім'я ОСОБА_1, для пред'явлення до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, підтверджується пільговий характер роботи, за списком № 1 у період з 01.07.1982 по 03.02.1984 року .
ВАТ «ЗАЗ» своєю заявою-повідомленням № 3586 від 20.09.2012 року анулювало та відкликало вищевказану довідку.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя без жодних попереджень/повідомлень та рішень суду припинило виплату пільгової пенсії ОСОБА_1
Зазначені дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя є незаконними та суперечать чинному законодавству України, так як ОСОБА_1, вже була призначена пенсія, яка розрахована на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно.
Довідка ВАТ «Запорізький арматурний завод» № 100 від 11.02.1999 року свідчить про те, що ОСОБА_1 працював на ВАТ «ЗАЗ».
Підставою для видачі цієї довідки стали наступні документи: ЕТКС, штатний розклад, фактично виконувана робота .
Наказом Міністерства хімічного та нафтового машинобудування СРСР від 15.03.1966 №100 «Про зміну найменувань окремих підприємств Міністерства хімічного та нафтового машинобудування» Запорізький арматурно-ливарний завод «Армаліт» було перейменовано у Запорізький арматурний завод.
Згідно з Наказом Міністерства хімічного та нафтового машинобудування СРСР від 22.10.1975 № 221 створено Виробниче об'єднання „Запоріжпромарматура" на базі Запорізького (головного), Генічеського та Сімферопольського арматурних заводів. Запорізький арматурний завод припинив свою діяльність як самостійне підприємство.
Згідно з Наказом Міністерства важкого машинобудування СРСР від 07.08.1989 р. № 4 Виробниче об'єднання «Запоріжпромарматура» підпорядковане Міністерству важкого машинобудування СРСР, згідно з Наказами Міністерства важкого машинобудування та атомної енергетики і промисловості СРСР від 08.04.1991 р. № 105/180 передано з ведення Міністерства важкого машинобудування СРСР і прийнято у введення Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР у такому складі: Запорізький арматурний завод - головний, Сімферопольський арматурний завод, Славгородський арматурний завод.
Відповідно до законів України «Про підприємства України», «Про власність», «Про підприємництво», згідно з розпорядженням Ленінського райвиконкому від 23.12.1993 № 6431 Запорізький арматурний завод вийшов зі складу ВО «Запоріжпромарматура» і продовжив свою діяльність як самостійне державне підприємство.
Таким чином, з 22.10.1975 року і до 23.12.1993 року Запорізький арматурний завод входив до складу ВО «Запоріжпромарматура» (ЗВО «Арматуробудування») і факт роботи ОСОБА_1 на Запорізькому арматурному заводі підтверджується трудовою книжкою та вищевказаними архівними довідками, з яких видно, що на той час не існувало ВАТ «ЗАЗ», але це підприємство виникло на базі Запорізького арматурного заводу, яке на той час входило до складу ВО «Запоріжпромарматура» (ЗВО «Арматуробудування»), на підставі Наказу Мінмашпрома від 28.01.1994 №104, і вже з 1994 року Запорізький арматурний завод продовжив свою діяльність як самостійне державне підприємство, у подальшому як ВАТ «ЗАЗ», яке на сьогодні володіє всіма архівними документами, а тому довідка № 100 від 11.09.1999 року, видана ВАТ «ЗАЗ», на ім'я ОСОБА_1 для пред'явлення до Управління ПФУ є законною.
Відповідач безпідставно застосовує положення пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, бо цим пунктом врегульовані випадки, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
В той же час, у ОСОБА_1 є трудова книжка з відповідними записами, які робилися на підставі наказів з печатками та підписами посадових осіб і які свідчать про те, що ОСОБА_1 працював на Запорізькому виробничому об'єднанні арматуробудування, яке як юридичною адресою так і виробничими площинами повністю співпадало з його головним підприємством - Запорізький арматурний завод, тому ОСОБА_1 за вказаний період заробив на цьому підприємстві необхідний стаж роботи за Списком №1 для призначення пільгової пенсії.
Відповідно до ч.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до ч. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Всі копії вищевказаних довідок та трудової книжки знаходяться в пенсійній справі , однак відповідач протиправно не поновлює виплату пенсії.
У відповідності до п.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.
Діючим законодавством не передбачено відкликання раніше виданих довідок про уточнення особливого характеру роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 є всі правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя незаконним та зобов'язання останнього поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, а також здійснити виплату всіх недоотриманих пенсійних виплат.
В судовому засіданні прокурор Ленінського району м. Запоріжжя - Нестеренко І.В. підтримала позовні вимоги на підставах, викладених у адміністративному позові та додатково наданих під час судового розгляду документах та поясненнях.
ОСОБА_1 свої вимоги підтримав в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представник відповідача - за дорученням № 635/01 від 01.02.2013 року Грабко І.М. позов не визнала, надала суду письмові заперечення, просить у задоволенні позову відмовити на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Представник третьої особи ВАТ «Запорізький арматурний завод» - за дорученням від 04.01.2013 року Мартиненко К.І. проти задоволення позову заперечує, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких вважає викладені стороною позивача доводи хибними та бездоказовими, не розуміє законних підстав для задоволення позову та заперечує факт правонаступництва.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачу з 28.12.1998 року ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності 2 групи загального захворювання.
24.06.2010 року в управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено перерахунок пенсії з пенсії по інвалідності 2 групи на пенсію за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, що не заперечується сторонами та також підтверджується копією пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_1 ., яка міститься у матеріалах справи.(а.с.11)
Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя № 148493 від 27.09.2012 року на підставі заяви-повідомленням ПАТ «Запорізький арматурний завод» № 3586 від 20.09.2012 року (а.с.17) було здійснено перерахунок пільгового стажу ОСОБА_1 (а.с.21)
Починаючи з 01.10.2012 р., відповідачем було припинено виплату позивачу вищевказаної пенсії за віком на пільгових умовах, підставою для вказаних дій пенсійного органу слугував факт відкликання ВАТ «Запорізький арматурний завод» раніше виданої ним довідки через помилковість її видачі, що підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями представника відповідача, копіями листів відповідача №155/С-1 від 08.05.2013(а.с.18), №270/С-1 від 12.10.2012 року( а.с. 23) та змістом письмових заперечень, що містяться у матеріалах справи.
Предметом розглядуваного позову є оскарження дій пенсійного органу щодо припинення виплати позивачу пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу у зв'язку із відкликання уточнюючої довідки підприємством, яке її видало.
Згідно із нормами статей 71, 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Із вказаної вище норми вбачається, що підставою для призначення та виплати пільгової пенсії позивачу є саме наявність стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років необхідного пільгового стажу роботи на посаді передбаченої відповідним Списком та досягнення відповідного віку.
Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як видно з копії трудової книжки ОСОБА_1 з 01.07.1982 по 03.02.1984 року працювала на посаді плавильника металу та сплавів по 3 розряду у чавуноплавному цеху.
Вказана посада первинно включена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі довідки передбаченої п. 20 цього Порядку виданої за місцем роботи, а також архівними установами.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до зазначених у цьому порядку вимог позивачу було видано ВАТ «Запорізький арматурний завод» відповідну довідку про підтвердження пільгового стажу № 100 від 11.02.1999 року, на підставі якої відповідачем їй було призначено пенсію на пільгових умовах.
Представниками сторін не заперечується, що зазначені в довідці відомості відповідають первинним документам на підставі яких її було видано: ЄТКД, штатний розклад, фактично виконувана робота, наказ про атестацію робочих місць № 28 від 13.02.1995 року.
Факт роботи позивача з 01.07.1982 по 03.02.1984 року на посаді плавильника металу та сплавів по 3 розряду у чавуноплавному цеху відповідачем не заперечується, факт роботи позивача не заперечує також і представник третьої особи.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив, що документи про пільговий стаж роботи позивача, на підставі яких було видано уточнюючу довідку, знаходяться та зберігаються в архівах підприємства, що також підтверджується архівною довідкою Державного архіву Запорізької області наданою на запит представника позивача, копію якої долучено до матеріалів справи. (а.с.22)
Зазначені обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 72 КАС України.
Частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пп. 2 п 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Мінюсті України 21.05. 2002 року за № 442/6730, управління має право проводити планові та в передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.
Тобто у випадку сумнівів щодо правильності інформації, вказаної в уточнюючих довідках, УПФ має право здійснити перевірку таких даних.
Між тим, відповідачем не представлено доказів помилковості призначення і виплати позивачу пенсії на пільгових умовах, зокрема, матеріалів відповідних перевірок щодо обґрунтованості припинення виплати такої пенсії, фактів недостовірності інформації, вказаної в уточнюючій довідці, судом не встановлено.
Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність у позивача пільгового стажу або спростовували факт роботи позивача за період 01.07.1982 по 03.02.1984 року на посаді плавильника металу та сплавів по 3 розряду у чавуноплавному цеху або доказів призначення пенсії позивачу на підставі документів, які містять недостовірні відомості.
Окрім цього, відповідно до ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, із змісту вказаної норми слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність необхідного пільгового стажу у зв'язку із відкликанням уточнюючої довідки підприємством, при цьому як відповідачем, так і третьою особою.
Вищенаведене свідчить, що відповідач вчинив дію, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вищевказаного порядку підтвердження пільгового стажу, підприємству не надано право надавати до органів ПФУ нові уточнюючі довідки або відкликати раніше надані.
Відповідальність за оформлення довідок несе підприємство що їх видало, тому особа не може бути позбавлена законного права на пенсійне забезпечення з підстав допущення помилки при оформленні відповідної довідки зокрема, якщо відомості про період та умови її роботи, викладені вірно та на підставі необхідних визначених Порядком документів.
Пенсіонер не несе відповідальності за відмову підприємства компенсувати Пенсійному фонду кошти, витрачені на виплату правомірно призначеної пільгової пенсії.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Тобто обов'язок по нарахуванню та виплаті пенсії позивачу, покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.
Отже, відповідач, припинивши виплату раніше призначеної пенсії позивачу, допустився таких порушень:
припинив виплату пенсії на підставі не передбаченій чинним законодавством, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та позбавив позивача її конституційного права на пенсійне забезпечення;
прийняв нову уточнюючу довідку від підприємства, чим порушив вимоги п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено що документи для призначення пенсії непрацюючими громадянами подаються особисто безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем їх проживання;
не скористався наданим йому чинним законодавством правом проведення перевірки відомостей для встановлення права позивача на пільгову пенсію та припинив її виплату без ухвалення відповідного рішення, чим порушив вимоги викладені у п. 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, згідно з яким право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію;
визнав правомірним не передбачене чинним законодавством, зокрема Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відкликання підприємством раніше виданої ним довідки, уточнюючої пільговий стаж.
Заперечення відповідача суд вважає безпідставними оскільки виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, нормативно-правовий акт яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не може перешкоджати або встановлювати виключні умови для встановлення права на призначення пільгової пенсії.
При цьому вказаним порядком передбачено право видавати уточнюючі довідки архівними установами, а тому не є незаконним надання уточнюючої довідки підприємством, в архівах якого знаходяться первинні документи, що підтверджують пільговий стаж позивача та яким є ВАТ «Запорізький арматурний завод».
Посилання відповідача у своїх запереченнях на статтю 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідає предмету даного позову, оскільки він не містить вимог щодо покладення на відповідача матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, тому також судом не приймаються.
Також за безпідставністю суд відхиляє заперечення третьої особи, ВАТ «Запорізький арматурний завод», щодо обґрунтування позивачем позову виключно на підставі своїх суб'єктивним, хибних міркувань, оскільки у цій справі обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача згідно із ст. 71 КАС України.
Що стосується наведених у запереченнях третьої особи посилань на наявність у позові вимог про визнання правонаступництва, вони спростовуються змістом самих позовних вимог.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку визнання правонаступництва між ЗВО «Запоріжпромарматура» та ВАТ «Запорізький арматурний завод» не є необхідним, оскільки відповідно до діючих на час існування об'єднання законодавчих актів та статутних документів, об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх учасників, тому не зобов'язане видавати документи з трудової діяльності колективу підприємств, які входили до його складу, вказане підтверджується дослідженими судом документами та аналізом норм законодавства, а саме наступним.
Виробниче об'єднання «Запоріжпромарматура» здійснювало свою діяльність відповідно до Положенням про виробниче об'єднання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.03.1974 року №212 (далі - Положенням про виробниче об'єднання), зокрема (російською мовою):
1. Производственное объединение (комбинат) представляет собой единый производственно - хозяйственный комплекс, в состав которого входят заводы и другие производственные единицы.
Производственные единицы, входящие в состав производственного объединения (комбината), не являются юридическими лицами и на них не распространяется действие Положения о социалистическом государственном производственном предприятии.»
Оскільки лише об'єднання було юридичною особою, то і об'єднанням здійснювалось оформлення працівників на роботу, що відображено у їх трудових книжках.
Виробнича одиниця-Запорізький арматурний завод, не мала права виступати як роботодавець та оформлювати працівників від свого імені.
Наказом Міністерства важкого машинобудування та атомної енергетики і промисловості СРСР від 8 квітня 1991 р. № 105/180 ВО «Запоріжпромарматура» було передано у введення Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР у такому складі: Запорізький арматурний завод - головний, Сімферопольський арматурний завод, Славгородський арматурний завод.
Постановою КМУ «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» від 24 вересня 1991 р. N 227 було передбачено, що підприємства, які були підпорядковані Мінатоменергопром СРСР переходять у відання Держоборонпроммашу України, у зв'язку з чим пунктом 6 цієї постанови керівників цих підприємств, було зобов'язано внести зміни до їх статутів і забезпечити перереєстрацію відповідно до законодавства України.
На виконання вимог вказаної постанови Розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів від 27.01.1992 р. Запорізьке державне виробниче об'єднання арматуробудування (ВО «Запоріжпромарматура») було перереєстровано.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону УРСР «Про підприємства в Українській РСР», який введено в дію з 01.04.1991 року об'єднання підприємств діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.
Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання.
Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.
Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.
Згідно із вказаними нормами Закону УРСР «Про підприємства в Українській РСР» 25.11.1991 року було перереєстровано ВО «Запоріжпромарматура» та відповідно до нового Статуту об'єднання до його складу входило три державні виробничі підприємства із головним - Запорізький арматурний завод, власником учасників об'єднання зазначено Держоборонпроммаш.
У цей же день, 25.11.1991 року, відповідно до Закону УРСР «Про підприємства в Українській РСР» та постанови КМУ від 24.09.19991 року № 227 було зареєстровано статут Державного підприємства «Запорізький арматурний завод».
Згідно із цим Статутом Запорізький арматурний завод є державним виробничим підприємством, підпорядкованим Держоборонпроммашу, та здійснює свою діяльність
Тобто зазначеним підтверджується, що державне підприємство «Запорізький арматурний завод» входило до складу ВО «Запоріжпромарматура» та відповідно до вимог Закону УРСР «Про підприємства в Українській РСР» та статутів підприємства і об'єднання користувалось юридичною самостійності, а об'єднання не відповідало за зобов'язаннями підприємств, що входили до його складу та здійснювало лише методологічну та консультативну роботу.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із виконанням вимог Закону УРСР «Про підприємства в Українській РСР» відбулася реорганізація об'єднання та його учасників, які перестали існувати як виробничі одиниці та набули статусу юридичних осіб, як державні виробничі підприємства.
Згідно з п. 140 Положення про виробниче об'єднання: «В случае разделения производственного объединения (комбината) к возникшим в результате этого разделения новым объединениям (предприятиям, организациям) переходят по разделительному акту, в соответствующих частях, имущественные права и обязанности реорганизованного объединения».
Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР при реорганізації до новостворених підприємств переходять не тільки майно і права, а також і зобов'язання реорганізованих підприємств.
Отже, в результаті реорганізації ВО «Запоріжпромарматура» та його учасників, утворилось Державне підприємство «Запорізький арматурний завод», до якого перейшли відповідні права та обов'язки реорганізованого об'єднання щодо виробничої одиниці, на базі якої його створено.
Відповідно до статті 36 Кодексу Законів про Працю Української РСР Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. При реорганізації підприємства, установи, організації припинення трудового договору за ініціативою адміністрації можливе лише у випадку скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40).
Факт роботи позивача в «ЗПО «Арматуростроение ныне ОАО «Запорожский арматурный завод» ( російською ) свідчить запис про період його роботи з 01.07.1982 по 03.02.1984 в трудовій книжці (а.с.15) та довідка № 100 від 11.02.1999 (а.с.16), із затвердженням запису про звільнення саме печаткою ВАТ «Запорізький арматурний завод».
Державна реєстрація Запорізького арматурного заводу розпорядженням від 23.12.1993 року №6431 проводилась для створення організаційної форми підприємництва оскільки відбувалась у відповідності до Законів України «Про підприємства України», «Про власність», «Про підприємництво» та при його реєстрації засновником надавався новий статут, затверджений постановою трудового колективу Запорізького арматурного заводу та завірений печатками з боку голови ради підприємства - печаткою ВО «Запоріжпромарматура», з боку профспілкового комітету - печаткою Профкому ВО «Запоріжпромарматура», обов'язковість надання якого була передбачено статтею 8 Закону України «Про підприємництво» саме лише у випадку, якщо це необхідно саме для створення організаційної форми підприємництва.
Відповідно до пунктів 1,2 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 року корпоратизацією є перетворення державних підприємств, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства, засновниками яких з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Згідно із п. 14 «Положення про порядок корпоратизації підприємств», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. N 508 у процесі корпоратизації підприємств, об'єднань, що не привели свій статус у відповідність з чинним законодавством, їх структурні підрозділи (одиниці) можуть бути перетворені за рішенням засновника у самостійні підприємства, в тому числі у відкриті акціонерні товариства, отже вказаною нормою структурним підрозділам об'єднань було надано право приймати рішення про їх перетворення в самостійні акціонерні товариства.
Перетворення державного виробничого об'єднання «Запоріжпромарматура» не відбувалось, про що свідчить його відсутність у ЄДРПОУ, який ведеться з 1993 року.
Оскільки створення відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» відбувалось згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» та «Положення про порядок корпоратизації підприємств», то відповідно до змісту вказаних нормативно-правових актів Наказом Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України від 28.01.1994 року №104 відбулась корпоратизація структурної одиниці виробничого об'єднання «Запоріжпромарматура» - державного підприємства «Запорізький арматурний завод» у самостійне акціонерне підприємство.
Отже, з цього часу ДП «Запорізький арматурний завод» правонаступником якого є ВАТ «Запорізький арматурний завод» остаточно вийшов зі складу ВО «Запоріжпромарматура».
Із викладеного вбачається, що за зобов'язаннями перед трудовим колективом Запорізького арматурного заводу, з початку його існування, як виробничої одиниці об'єднання, а після змін у законодавстві пов'язаних із переходом підприємств, що були підпорядковані союзним органам у відання керівних органів незалежної України - як державного виробничого підприємства, наділеного юридичною самостійністю, має відповідати ДП «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого є ВАТ «Запорізький арматурний завод».
Оскільки призначення пенсії на пільгових умовах позивачу відбувалось у відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі довідки, виданої згідно із вимогами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а припинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку з відкликанням ВАТ «Запорізький арматурний завод» довідки, суд вважає, вказані дії відповідача протиправними, оскільки відповідачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок та підстави для припинення виплати пенсії, не було проведено перевірки всіх обставин, на підставі яких позивач втратив право на отримання пільгової пенсії позивачу та не прийнято відповідного обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За наведених обставин, дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо припинення виплати позивачу пенсії на пільгових умовах є протиправними, останнього також слід зобов'язати поновити виплату призначеної пенсії позивачу.
Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 6-14, 71, 94, 99, 159-163, 167, 186 КАС України,
Позов прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа: ПАТ «Запорізький арматурний завод» про визнання дій протиправними та зобов'язання вичинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя № 148493 від 27.09.2012 року.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо перерахування розміру пільгової пенсії ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя № 148493 від 27.09.2012, прийнятого на підставі заяви-повідомлення ПАТ «Запорізький арматурний завод» від 20.09.2012 № 3586 про анулювання та відкликання довідки № 100 від 11.02.1999 року
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 на підставі даних трудової книжки та, наданої ВАТ «Запорізький арматурний завод», довідки про підтвердження пільгового стажу №100 від 11.02.1999 року, період роботи з 01.07.1982 року по 03.02.1984 року на посаді плавильника металу та сплавів по 3 розряду у чавуноплавному цеху до пільгового стажу за Списком №1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.10.2012 року та проводити її виплати.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Нікітенко Н. П.