Справа № 127/12629/13-ц Провадження № 22-ц/772/3406/2013Головуючий в суді першої інстанції:Венгрин О.О.
Категорія: 46 Доповідач: Матківська М. В.
11 листопада 2013 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.
При секретарі: Сніжко О.А.
За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника - адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 і Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», про поділ спільного майна подружжя, -
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «Приватбанк» про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? частку трьохкімнатної квартири № 7 загальною площею 45,80 кв. м. по АДРЕСА_1. Зазначила, що із відповідачем вона перебувала у шлюбі з 26 грудня 2003 року по 19 жовтня 2010 року, коли рішенням суду їх шлюб був розірваний. В період шлюбу за спільні кошти на ім'я відповідача вони 11 грудня 2007 року придбали цю квартиру. В цей же день - 11.12.2007 року, відповідач уклав із ЗАТ КБ «Приватбанк» іпотечний договір, згідно якого відповідач передав банку в іпотеку щойно придбану ними квартиру. Кошти отримані в кредит відповідач потратив на розвиток свого підприємства. Вона в цей же день - 11.12.2007 року підписала із ЗАТ КБ «Приватбанк» договір поруки, згідно якого стала поручителем по договору іпотеки. Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 19.10.2010 року шлюб розірвано. Вона просить поділити спільне майно подружжя - квартиру, визнавши за нею право власності на ? її частку.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року позов задоволено.
Поділено спільне сумісне майно - квартиру АДРЕСА_1, яка на час винесення рішення суду є предметом іпотеки за договором про іпотечний кредит № VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_6, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка складається із: кухні 7-1, коридору 7-2, ванни 7-3, кімнат 7-4, 7-5, 7-7, прихожої 7-6, тамбуру 7-8, туалету 7-9, тамбуру І, частини сараю Б, площею 2,9 кв. м., загальна площа квартири 45,8 кв. м., житлова площа 26,7 кв. м.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка складається із: кухні 7-1, коридору 7-2, ванни 7-3, кімнат 7-4, 7-5, 7-7, прихожої 7-6, тамбуру 7-8, туалету 7-9, тамбуру І, частини сараю Б, площею 2,9 кв. м., загальна площа квартири 45,8 кв. м, житлова площа 26,7 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 708,50 гр. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним оскільки воно суперечить нормам матеріального і процесуального права, а також без врахування специфіки об'єкта спору, зокрема щодо його обтяження іпотекою.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ КБ «Приватбанк» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, через недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав обидві скарги, просить їх задовольнити.
Представник третьої особи підтримав обидві скарги, просить задовольнити їх і скасувавши рішення суду, відмовити у задоволенні позову.
Позивач і її представник не визнали апеляційних скарг, вважають їх безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, тому просили рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги відхилити.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що позивач і відповідач перебували у шлюбі з 26 грудня 2003 року (а. с. 17), від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю - позивачем по справі і знаходиться на її утриманні (а. с. 54-55).
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 1.11.2010 року, шлюб між сторонами розірвано (а. с. 57).
11.12.2007 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу придбав за 283 441 гр. квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 5) і зареєстрував її на своє ім'я (а. с. 7).
11.12.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_6 укладено договір про іпотечний кредит № VIW3GI0000002261, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 212 000 гр., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних (п. 1.1.), із кінцевим терміном повернення не пізніше 11.12.2021 року, на: придбання у власність окремої квартири за договором купівлі-продажу квартири № 8147 від 11.12.2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.3.); кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.4.) (а. с. 8-12).
В забезпечення виконання кредитного договору сторони 11.12.2007 року уклали іпотечний договір № VIW3GI0000002261, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_6 з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передав, а іпотекодержатель ЗАТ КБ «Приватбанк» прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: 3-х кімнатна квартира зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 45,8 кв. м., житловою площею 26,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В цей же день - 11.12.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» уклав із позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_6 договір поруки № VIW3GI0000002261, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед ЗАТ КБ «Приватбанк» солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит № VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року та додатковими угодами до нього (а. с. 13-14).
Відповідач ОСОБА_6 не виконував належним чином взяте на себе зобов'язання по поверненню боргу, сплаті відсотків за користування кредитом та інших передбачених договором платежів, внаслідок чого допустив заборгованість станом на 21 червня 2013 року в сумі 268 497,25 гр., яка складається із: 162 592,44 гр. заборгованості за кредитом; 70 019,57 гр. заборгованості по процентам за користування кредитом; 11 476,40 гр. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 24 408,84 гр. штрафу (процентна складова).
Також судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 липня 2011 року, яке набрало законної сили 15.07.2011 року, задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року в сумі 192 239,20 гр., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 48,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту ( частина 1). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 3).
Виходячи із таких вимог матеріального закону, майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка і дружини.
Отже, придбана подружжям ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1, являлася спільною сумісною власністю ОСОБА_6 і ОСОБА_2.
Згідно положень частини 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Із цього слідує, що дружина і чоловік як під час шлюбу, так після його припинення мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого майна у шлюбі, так як розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитним договором.
За правилами частини 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пунктах 23, 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Як встановлено судом із пояснень позивача і відповідача, іншого спільного нажитого ними під час шлюбу майна, яке підлягає поділу, немає.
Придбавши квартиру АДРЕСА_1 у кредит, боргові зобов'язання перед банком несуть обоє із подружжя: чоловік ОСОБА_6 і дружина ОСОБА_2
Таким чином, спірна квартира, придбана подружжям ОСОБА_2 під час шлюбу за кредитні кошти, отримані відповідачем, являлася спільним майном подружжя та підлягала поділу між подружжям в рівних частках на підставі ст. 70 СК України.
Проте, по справі також встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 липня 2011 року, яке набрало чинності 15 липня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості, допущеної відповідачем ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року звернено стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, шляхом продажу квартири банком з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу квартири.
Із пояснень представника третьої особи встановлено, що дане рішення суду не виконано і знаходиться на стадії виконання.
Існування даного рішення суду свідчить про те, що на момент ухвалення судом оскаржуваного рішення відповідач ОСОБА_6 не є власником спірної квартири, а значить, квартира не являється спільною власністю подружжя, і тому не підлягає поділу як спільне майно подружжя.
За таких обставин позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому ухвалене рішення суду про задоволення таких вимог є незаконним і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_6 і Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», про поділ спільного майна подружжя, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів.
Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська
Судді: /підпис/ В.С. Марчук
/підпис/ Т.М. Шемета
Згідно із оригіналом:
Суддя: М.В. Матківська