Справа № 149/3471/13-ц
Провадження №2/149/1072/13
Номер рядка звіту 36
іменем України
07.11.2013 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Слободонюк М.В.
за участю секретаря Коломієць В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Семки Хмільницького району Вінницької області помер її дід ОСОБА_2, після смерті якого залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (до перенумерації, згідно рішення Качанівської сільської ради №246 від 09.08.2013р. - №9).
Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом після смерті діда своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю державної реєстрації нерухомого майна та неможливістю отримати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тому, за захистом своїх невизнаних прав позивач вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надавши суду письмову заяву в якій просила справу розглянути у її відсутність. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області в судове засідання також не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позов визнає у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи, що такі клопотання заявлені від обох учасників судового процесу, справа розглядаються судом на підставі наявних у них доказів. У зв'язку з цим фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.11.2012р. (а.с. 5).
Ще за життя, 12.11.2009р. ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно заповів ОСОБА_1 (а.с. 6).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, в тому числі і на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та належав спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.1989р. у спадковій справі № 73/89, зареєстрованого в реєстрі за № 1058( а.с. 11).
Як вбачається з рішення Качанівської сільської ради №246 від 09.08.2013р. з метою впорядкування нумерації житлових будинків по АДРЕСА_1, житловий будинок АДРЕСА_1 перенумеровано на №8.
Позивач у передбачений Законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 нотаріусом відмовлено, що підтверджується відповідним повідомленням за №1172/01-16 від 18.10.2013р. Причиною неможливості видати свідоцтво на спадщину є те, що право власності на нерухоме майно спадкодавцем не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Інших спадкоємців після відкриття спадщини судом не виявлено та такі до нотаріальної контори не зверталися, що підтверджується витребуватими матеріалами спадкової справи (а.с. 60).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування", судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-ІV, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На час виникнення спірних правовідносин пов'язаних із набуттям спадкодавцем ОСОБА_2 права на житловий будинок, діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, згідно із ст. 1, ст. 6 якої встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.
Вказана інструкція передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Відповідно до пп. 6-7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Тобто записи у погосподарських книга визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, побудований в 1956 році, а господарські будівлі - 1956-1971 роки, що підтверджується інформацією, яка міститься в технічному паспорті на вказаний житловий будинок. Даний будинок був зареєстрований належним чином за гр. ОСОБА_3 та перейшов у власність ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом, що підтверджується Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.1989р. у спадковій справі № 73/89, зареєстрованого в реєстрі за № 1058. Однак, незважаючи на те, що право ОСОБА_2 зареєстровано в погосподарській книзі Качанівської сільської ради за № 770 від 29.05.1991 року, про що стоїть відповідна відмітка на свідоцтві про право на спадщину, разом із тим не було зареєстровано в Вінницькому ОБТІ.
У даному випадку суд звертає увагу на те, що за змістом зазначених вище нормативних актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, виникнення права власності на житлові будинки, споруди в сільській місцевості не залежало від державної реєстрації цього права.
Тобто, відсутність реєстрації житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в Вінницькому ОБТІ за ОСОБА_2, не позбавляло останнього права власності на вищевказане майно, а отже таке право може бути об'єктом спадкових прав.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. А згідно за ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено викладені в позовній заяві обставини, що підтверджують її право як спадкоємця за заповітом на успадкування майна спадкодавця ОСОБА_2, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 392, 1218, 1220, 1222-1223, 1234, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 213-215, 223, 294 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 67,5 кв.м. з відповідними господарчими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку "А" та господарських будівель і споруд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особі, яка не була присутня при його проголошенні - з дня отримання його копії.
Суддя Слободонюк М.В.