Справа № 133/1111/13-ц Провадження № 22-ц/772/3659/2013Головуючий в суді першої інстанції:Крейдін Олесандр Олександрович
Категорія: 45Доповідач: Пащенко Л. В.
"11" листопада 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.
При секретарі: Агеєвій Г.В.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Козятинського міськрайонного суду від 01 жовтня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПП «Земельний центр», Козятинської міської ради, 3-я особи без самостійних вимог Управління Держземагенства у Козятинському районі, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування його державної реєстрації, -
В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ПП «Земельний центр», Козятинської міської ради, 3-я Управління Держземагенства у Козятинському районі, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування його державної реєстрації.
В заяві зазначав, що він-позивач згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2010 року являється власником частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, що становить квартиру №2.
Співвласником вказаного будинковолодіння являється відповідачка ОСОБА_3, яка займає квартиру №1. Будинок розташований на земельній ділянці, частина якої, а саме: 0,0349га була приватизована колишнім власником квартири №1-ОСОБА_4., на ім'я якого був виданий державний акт серії ЯЛ №257708.
В подальшому, ОСОБА_4 продав свою квартиру та земельну ділянку ОСОБА_5, а остання 14.07.2011 року подарувала дане майно своїй дочці ОСОБА_3 Таким чином, власницею квартири №1 та частини земельної ділянки, площею 0,0349га на даний час являється відповідачка ОСОБА_3
Під час приватизації своєї частини присадибної земельної ділянки, він-позивач з'ясував, що в державний акт, який видавався ОСОБА_4, ввійшла частина землі, орієнтованою площею 2,5кв.м., яка знаходиться під його-позивача квартирою.
З відповіді ПП «Земельний центр» вбачається, що при виготовленні державного акта допущена помилка в зв'язку з тим, що був відсутній доступ до жилого приміщення та не враховано міжкімнатний розподіл будинку.
Крім того, в державному акті адреса земельної ділянки, яка була приватизована ОСОБА_4, зазначена невірно: вказано квартира №2, а не квартира №1. Це призвело до того, що фактично іншою особою приватизована земля, яка відноситься до його квартири.
Позивач, вважаючи, що вищевказані помилки порушують його права та інтереси і перешкоджають йому належним чином приватизувати його частину земельної ділянки і виготовити державний акт на землю, просив суд визнати недійсним вказаний державний акт, скасувати його державну реєстрацію та стягнути з відповідача ПП «Земельний центр» на його користь судові витрати: судовий збір та витрати за надання правової допомоги.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 01 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Вирішуючи спір, суд встановив, що позивач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 07.06.2010 року придбав у ОСОБА_6 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме: квартиру під №2 (а.с.6).
Відповідачка по справі ОСОБА_3 за договором дарування від 14.07.2011 року прийняла у дар від ОСОБА_7 частину вказаного будинковолодіння, а саме: квартиру №1 (а.с.70). ОСОБА_5 дану квартиру під №1 придбала за договором купівлі-продажу від 01.07.2011 року (в якому, до речі, зазначено, що раніше ця квартира була під №2) у ОСОБА_4 (а.с.67). ОСОБА_4, в свою чергу, цю ж квартиру отримав у спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.04.2008 року після смерті матері ОСОБА_8.
Судом встановлено, що Козятинська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_4, 05.05.2010 року за №38 надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 350кв.м. АДРЕСА_1 (а.с.26).
В подальшому рішенням 42 сесії 5 скликання Козятинської міської ради № 1976-V від 17.09.2010 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 (а.с.22-25).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0349га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який 25.10.2010 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011006400581 (а.с.12,66).
Як видно, вказану земельну ділянку ОСОБА_4 01.07.2011 року продав за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 (а.с.66 зворот), а остання 14.07.2011 року за договором дарування подарувала цю земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с.68).
Відповідно до ст.118 ЗК України рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і, у випадку позитивного висновку комісії щодо нього, затверджує його. Однак, обов'язковою умовою проекту землеустрою є план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.
Згідно ч.2 (п.б) ст.198 ЗК України, кадастровий план виготовляється в результаті вчиненні певних дій-кадастрової зйомки, яка включає, в тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Таким чином, погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною проекту землеустрою.
Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 18.06.2010 року, межі земельної ділянки згідно плану (опису меж), який міститься на зворотній частині протоколу, та межі земельної ділянки, які визначені в державному акті, погоджені з усіма відповідними службами та суміжними землекористувачами, в тому числі і з ОСОБА_9 (а.с.27). На підставі погоджених меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами (а.с.15) відповідачем-ПП «Земельний центр» було складено кадастровий план земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.28). При цьому ПП «Земельний центр», згідно його відповіді за №125 від 01.04.2013 року (а.с.31-32), було враховано план розподілу цієї ж земельної ділянки (а.с.11,17) між колишніми співвласницями цього ж будинковолодіння ОСОБА_10 (частина будинку якої тепер належить ОСОБА_2.) та ОСОБА_8 (матір'ю ОСОБА_4, якому і було видано державний акт на частину земельної ділянки, що оспорюється).
Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно роз'яснень Пленуму ВСУ в п.7 постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з відповідними змінами та доповненнями) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).
Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації є похідними і залежать від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оскаржуваний державний акт.
Також суд встановив, що рішення 42-ї сесії 5-го скликання Козятинської міської ради № 1976-V від 17.09.2010 року, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, договір купівлі-продажу від 01.07.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, договір дарування від 14.07.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які були підставою для набуття права власності на земельну ділянку відповідачкою, на даний час не визнані недійсними у встановленому законом порядку та ніким не оспорені.
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов вірного висновку про відмову позивачу в позові, так як вимоги позивача про визнання недійсним держаного акту та скасування його державної реєстрації є безпідставними і передчасними з огляду на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку та відповідний запис у Книзі записів державних актів на право власності на землю є похідними від рийнятого на сесії рішення ради і від укладених між сторонами договорів, які є чинними та не оспорені і не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Крім цього, позивачем не надано і в матеріалах справи взагалі відсутні жодні достовірні і допустимі документальні докази на підтвердження того, що в державний акт, який видавався ОСОБА_4, ввійшла частина землі, орієнтованою площею 2,5кв.м., яка знаходиться саме під квартирою позивача (крім зазначення про це в листі-відповіді ПП «Земельний центр» за №125 від 01.04.2013 року-а.с.31-32), та того, що позивач намагався приватизувати його частину земельної ділянки і виготовити державний акт на землю, але, вказані ним обставини, перешкоджають йому зробити це.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 01 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді:
З оригіналом вірно: /підпис/