13 листопада 2013 року Справа № 911/2006/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення господарського суду Київської області від 18 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2013 року у справі № 911/2006/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення суми, -
Встановив:
У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення 18598 грн. курсової різниці, згідно договору поруки № 27-03-2013 від 27 березня 2013 року, угоди № 40/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 2 липня 2012 року, договору № 12/02-Х-8 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 лютого 2008 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування та порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзивах на касаційну скаргу сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 18598,73 грн. курсової різниці за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 12/02-Х-8 від 12 лютого 2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Перекіп", правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", право на яку позивач отримав внаслідок укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та фізичною особою - підприємцем Грищенком О.М. угоди № К-41-ТА від 26 січня 2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні та укладення між фізичною особою - підприємцем Грищенком О.М. і позивачем угоди № 40/07-12 від 2 липня 2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, виконання якої забезпечено договором поруки № 27-03-2013 від 27 березня 2013 року, укладеним між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп".
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, встановивши, що приватним сільськогосподарським підприємством "Перекіп", правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", порушені зобов'язання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 12/02-Х-8 від 12 лютого 2008 року, а позивач має право вимагати від боржника сплати курсової різниці за договором купівлі-продажу, залишив позов без задоволення, оскільки, керуючись нормами ст.ст. 256, 257, 259, 264, 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, залишивши його без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в зв'язку з закінченням строку позовної давності є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 18 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2013 року у справі № 911/2006/13 - без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.