12 листопада 2013 року Справа № 910/1332/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагропак"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2013р.
у справі№ 910/1332/13 господарського суду міста Києва
за позовомПрокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Євроагропак",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Державна екологічна інспекція у Чернігівській області,
2) Чернігівська обласна рада, 3) головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,
простягнення 29 304, 00 грн. збитків
за участю представників
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Синиця І.В. - директор, Кириченко Ю.М., дов. від 12.11.2013
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
від третьої особи-3: не з'явилися
від прокуратури (ГПУ): Івченко О.А.
В січні 2013 року Прокурор Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" про стягнення на користь держави в особі Гмирянської сільської ради Ічнянського району 29 304, 00 грн. шкоди від засмічення земель, заподіяної внаслідок несанкціонованого розміщення відходів деревообробки.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор Ічнянського району Чернігівської області зазначав, що відповідач в порушення ст. 153 ГК України, ст.35 Закону України "Про охорону земель", п. а ч. 1 ст. 32 Закону "Про відходи" в процесі своєї господарської діяльності здійснив засмічення земельної ділянки площею 0,0792 м.кв., що розташована за адресою: с. Гмирянка, вул. Першотравнева, 2, шляхом накопичення відходів деревообробки, внаслідок чого заподіяв державі збитки в заявленому до стягнення розмірі, які мають бути ним відшкодовані згідно ст. 1166 ЦК України, ч. 4 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 43 Закону України "Про відходи".
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. (суддя Васильченко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Євроагропак" в доход Державного бюджету України, бюджету Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області та бюджету Чернігівської області шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 29 304, 00 грн. та в доход Державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що факт засмічення відповідачем земельної ділянки, що ним використовується в господарській діяльності, відходами деревообробки, шляхом їх зберігання з порушенням вимог чинного законодавства в несанкціонованому місці, на земельній ділянці без твердого покриття, є доведеним наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом перевірки від 20.11.-21.11.2012р., протоколом про адміністративне правопорушення від 21.11.2012р., постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2012р., які на час винесення рішення не були оскаржені та скасовані, а також викладеними в акті перевірки поясненнями керівника підприємства відповідача, який погодився з фактом неналежного зберігання відходів всупереч вимог природоохоронного законодавства. Крім того, за висновком суду, посилання відповідача на використання вказаних відходів в якості вторинної сировини не спростовує встановленого факту засмічення відповідачем земельної ділянки відходами та не звільняє його від обов'язку додержуватись вимог законодавства щодо поводження з відходами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий, Гончаров С.А., Коротун О.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Євроагропак" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору оренди нерухомого майна від 02.04.2012р. товариству з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" (відповідачу) передано в оренду у строкове (1 рік з моменту підписання акту прийому-передачі нерухомого майна), платне користування виробничі приміщення площею 2157,7 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Першотравнева в с. Гмирянка, Ічнянського району Чернігівської області, на якій ТОВ "Євроагропак" здійснює господарську діяльність з виробництва дерев'яної тари.
З 20.11.2012р. по 21.11.2012р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області на підставі наказу № 1264 від 16.11.2012р., в присутності директора підприємства Синиці І.В., проведено позапланову перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 534/05, яким, зокрема встановлено, що основною метою діяльності ТОВ "Євроагропак" є виробництво дерев'яної тари. Виробничий цех по деревообробці знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, с. Гмирянка, вул. Першотравнева, 2. При виробництві утворюються відходи у вигляді легких тонких плоских пластин різної конфігурації. На земельній ділянці сільськогосподарського призначення, розміром 0,0792 га по вул. Першотравневій, 2 у с. Гмирянка Чернігівської області, яка належить до земель Гмирянської сільської ради та знаходиться у користуванні підприємства відповідача, знаходяться відходи деревообробки, які зберігаються без наявності твердого покриття. Зберігання та видалення відходів у відповідності до вимог екологічної безпеки не здійснюються, що приводить до засмічення вказаної земельної ділянки, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 33, 34 Закону України "Про відходи", ст. ст. 34, 45 Закону України "Про охорону земель" та ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01.07.1999р.
Зазначений акт підписано директором ТОВ "Євроагропак" із зауваженням про те, що він не згоден з визначенням "відходи", оскільки залишки деревообробки по технологічному процесу є вторинною сировиною для виготовлення продукції, однак погодився з фактом неналежного зберігання даної сировини всупереч вимог природоохоронного законодавства.
21.11.2012р. державним інспектором з ОНПС на підставі акту перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 001760 та винесено постанову про накладення на директора ТОВ "Євроагропак" адміністративного стягнення у розмірі 1700 грн., який був сплачений відповідачем.
21.11.2012р. за результатами перевірки винесено та вручено директору ТОВ "Євроагропак" припис № 534/05, яким зобов'язано відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства.
20.12.2012р. старшим державним інспектором з ОНПС здійснено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель через порушення природоохоронного законодавства внаслідок несанкціонованого розміщення відходів деревообробки. Розрахунок виконано згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.1997р. відповідно до розрахунку розмір збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства, склав 29 3040, 00 грн., стягнення яких і є предметом даного спору.
ДЕІ в Чернігівській області направило відповідачу претензію № 09-03/4090 від 21.12.2012р. про відшкодування шкоди в сумі 29 304,00 грн., заподіяної державі в результаті засмічення земель. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заподіяну шкоду не відшкодував, що і стало підставою для звернення прокурора з позовом у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" вимог природоохоронного законодавства за місцезнаходженням виробничого цеху вказаного підприємства - Чернігівська область, Ічнянський район, с. Гмирянка, вул. Першотравнева, 2 було виявлено, що на земельній ділянці, в межах території підприємства, знаходяться залишки деревообробки, які зберігаються без наявності твердого покриття всупереч вимог екологічної безпеки, що приводить до засмічення вказаної земельної ділянки та є порушенням вимог ст.ст. 17, 33, 34 Закону України "Про відходи", ст. ст. 34, 45 Закону України "Про охорону земель" та ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01.07.1999р.
Крім того, виявлені державними інспекторами з ОНПС залишки деревини у вигляді легких тонких плоских пластин різної конфігурації були визначені інспекторами як "відходи". Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує таке визначення та вказує, що дані залишки є вторинною сировиною.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Виробником відходів є фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів. Відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.
Відповідно до Державного класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України від № 89 29.02.1996р., до групи 20 включено відходи, що утворюються під час виробництва деревини та виробів з деревини та корку, виробів з соломи та інших матеріалів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши вищенаведені положення чинного законодавства, дійшли обґрунтованого висновку, що залишки деревини від основного виробництва відповідача, є відходами в розумінні ст. 1 Закону України "Про відходи", навіть і за умови їх використання, як вторинної сировини.
Крім того, використання суб'єктом господарювання, яким є і відповідач, вторинної сировини в процесі своєї господарської діяльності не звільняє його від обов'язку додержуватися встановлених законодавством вимог щодо розміщення відходів, про що було вірно зазначено судами попередніх інстанцій.
Відповідно до п. 2.1.3 Державних санітарних правил та норм (ДСанПіН 2.2.7.029-99), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря № 29 від 29.01.1999р., відходи IV класу небезпеки (до якого належать і залишки деревообробки) можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи, звідки їх автонавантажувачем перевантажують у самоскидний автотранспорт і доставляють на місце утилізації або захоронення.
Згідно п.п., 2.1.4, 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 при тимчасовому зберігання відходів на майданчиках та території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі, а саме промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та інш.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд і допустима кількість відходів на території промислового майданчика визначається підприємством за узгодженням з місцевими органами екобезпеки на основі класифікації відходів за класом небезпеки, за їх фізико-хімічними властивостями, спрямованістю біологічної дії з урахуванням можливої комбінованої дії та можливістю підприємства щодо організації місця зберігання, перспективи знешкодження або утилізації відходів.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем зазначених умов щодо тимчасового зберігання відходів, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій, При цьому, суди обґрунтовано врахували пояснення керівника відповідача, викладені в акті перевірки, який погодився з тим, що умови зберігання залишків деревообробки, як вторинної сировини, не відповідали вимогам природоохоронного законодавства.
Згідно ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Згідно п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р., акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що факт засмічення відповідачем земельної ділянки площею 0,0792 га відходами у загальному об'ємі 476 куб.м, підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №534/05 від 20.11-21.11.2012р., протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2012р., які є джерелом доказової інформації та станом на час розгляду судами попередніх інстанцій даної справи ніким не оскаржені та не скасовані.
Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач, порушенням вимог ст. ст. 17, 32 Закону України "Про відходи", ст. 35 Закону України "Про охорону земель" допустив засмічення земельної ділянки відходами деревообробки та не дотримався умов тимчасового зберігання відходів, передбачених п.п. 2.1.3. - 2.1.5. ДСанПіН 2.2.7.029-99. Відтак, оскільки відповідач діяв неправомірно, то на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки, у зв'язку з чим суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги у даній справі з урахуванням вимог закону щодо розподілу стягнутих збитків між державним та місцевими бюджетами.
Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (надалі - Методика).
Відповідно до п. 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Зазначеною Методикою встановлено самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі як внаслідок забруднення земель, так і внаслідок їх засмічення.
Відповідно до п. 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
З огляду на викладене, посилання відповідача в касаційній скарзі на невірний розрахунок розміру збитків, в якому не було враховано об'єм відходів, що спричинили засмічення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки значення об'єму відходів не є необхідною величиною для визначення розміру шкоди заподіяної державі внаслідок засмічення земель, тобто зазначеною формулою 6 Методики не передбачено застосування вказаної величини.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин, вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагропак" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. у справі № 910/1332/13 - без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
С. Самусенко