05 листопада 2013 року Справа № 20/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Селіваненка В.П.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Могил С.К.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 31.07.2013
у справі№20/92
за позовомпублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
додержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії
простягнення,
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії про стягнення заборгованості за договором від 01.01.2004 №341 у розмірі 39830994,70 грн., 25611329,42 грн. інфляційних, 3584789,53 грн. - 3% річних, а також заборгованості за договором від 17.02.2006 №25-76 у розмірі 23602767,52 грн., 15144125,71 грн. інфляційних, 2104849,54 грн. - 3% річних (згідно із заявою про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2013 у справі №20/92 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 32315737, 35 грн., 3% річних у сумі 3028796,45 грн., інфляційні у сумі 21449967,52 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 17.02.2006 №25-76 у сумі 324518,91 грн., 198798,65 грн. інфляційних та 29260,05 грн. - 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2013 у справі №20/92, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень частини першої статті 264 та частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2013 у справі №25/067-11, від 02.03.2011 у справі №3/59-10(1/154-08), від 26.04.2012 у справі №22/251, від 22.08.2012 у справі №5024/1889/2011 та від 21.02.2012 у справі №5015/794/11(14/104(19/62(5/670-19/78).
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як вбачається зі змісту постанови від 31.07.2013 у справі №20/92, про перегляд якої подано заяву, предметом позовних вимог у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 01.01.2004 №341 щодо оплати послуг з передачі електроенергії за періоди: травень-липень, вересень-грудень 2004 року, січень, березень-грудень 2005 року та січень 2006 року, а також за договором від 17.02.2006 №25-76 за періоди: лютий-грудень 2006 року та січень-травень 2007 року. Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення заборгованості за період з травня 2004 року по лютий 2007 року за даними договорами (в частині, що стосується доводів заявника), з огляду на пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що підписання актів звірки розрахунків у даному випадку не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки з них неможливо встановити, чи увійшли до цих актів спірні суми.
Водночас у постанові від 06.02.2013 у справі №25/067-11 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних, оскільки судами попередніх інстанцій установлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість, доказів оплати якої суду не подано, що є підставою для стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що позов заявлено в межах позовної давності, оскільки уповноваженою особою відповідача підписано акт звірки взаєморозрахунків, що свідчить про визнання відповідачем боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності.
У постанові від 02.03.2011 у справі №3/59-10(1/154-08) Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, враховуючи те, що на підтвердження своїх вимог позивачем подано звіти та рахунки про передану електроенергію, на які сторони послалися в актах звірки взаєморозрахунків; при цьому жодних заперечень з боку відповідача стосовно рахунків в актах не зазначено, що свідчить про отримання відповідачем рахунків та наявність заборгованості. Суд касаційної інстанції також зазначив, що підписання сторонами актів звірки взаєморозрахунків за спірними рахунками свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває позовну давність.
Таким чином, згадані судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах.
Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2012 у справі №22/251, від 22.08.2012 у справі №5024/1889/2011 та якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до судів першої інстанції, та постанова Вищого господарського суду України від 21.02.2012 у справі №5015/794/11(14/104(19/62(5/670-19/78), якою постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України
Відмовити публічному акціонерному товариству "ДТЕК Донецькобленерго" у допуску справи №20/92 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяВ.Селіваненко
Судді:С.Владимиренко
С.Могил
І.Плюшко
С.Шевчук