11 листопада 2013 року Справа № 5016/3083/2012(14/107)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від позивача:Бацокін С.В. - за дов. від 14.10.2013р. № 355-2013
від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача-2:Кукуруза В.В. - за дов. від 30.11.2012р. № 92
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.04.2013р.
та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р.
у справі№ 5016/3083/2012(14/107) господарського суду Миколаївської області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншурас Груп"
до1. Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Жовтневий райавтодор" 2. Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7
простягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 26 292,26 грн.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Філії "Жовтневий райавтодор" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 26 292,23 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.02.2013р. здійснено заміну первісного відповідача - Філії "Жовтневий райавтодор" Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на належного відповідача - Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Жовтневий райавтодор".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.04.2013р. (суддя Мавродієва М.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. (головуючий суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 22, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 9, 12, 24 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 1.4., 1.5., 2.3., 12.1. - 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, пунктів 2, 11, 41 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, пунктів 3.1.14. - 3.1.19. ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", з огляду на встановлення відсутності вини відповідачів у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 12, 24 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 2, 11, 41 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, пункту 1.4.1. Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97, затверджених наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг "Укравтодор" від 26.09.1997р. № 190, пунктів 3.1.16. - 3.1.18. ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", пункту 38.1.2. статті 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розділу V Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами контролю за експлуатаційним станом дорожніх об'єктів та нездійснення ними робіт з усунення зимової слизькості на автомобільній дорозі, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння шкоди, у зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.02.2011р. на автодорозі Т-15-01 "Миколаїв-Станіслав-Херсон" (12 км + 100 м) у межах с. Лимани сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Шевроле" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_8 та автомобіля марки "Хюндай" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_9, у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
18.02.2011р. інспектором дізнання ВДАІ з ОАТ Жовтневого району відносно ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому зазначено, що останній не врахував дорожню обстановку (сніговий накат), не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом, який рухався у зустрічному напрямку.
19.02.2011р. інспектором дізнання ВДАІ з ОАТ Жовтневого району відносно посадової особи Філії "Жовтневий райавтодор" головного інженера ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несвоєчасне вжиття заходів щодо належного утримання у зимовий період автодороги Т-15-01 Миколаїв-Станіслав-Херсон, що виразилось у наявності снігового накату на проїжджій частині, що стало у причинному зв'язку з ДТП.
У розділі IV відомостей № 8774616 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, сформовані АІПС ДПТ станом на 28.02.2011р., міститься попередній висновок, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок перевищення водієм ОСОБА_8 безпечної швидкості та порушення ОСОБА_7 правил утримання автодоріг та вулиць.
Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24.03.2011р. у справі № 3-1242/2011 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою підпункту "б" пункту 2.3. та 12.3. Правил дорожнього руху, а саме: неврахування дорожньої обстановки - сніговий накат та невибрання безпечної швидкості руху.
Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 27.04.2011р. у справі № 3-1248/2011 головного інженера Філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_7 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 цього Кодексу.
Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Шевроле" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_8 було застраховано у ПрАТ "УСК "Княжа Вієєна Іншуранс Груп" відповідно до полісу № ВЕ/6585952 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі заяви власника автомобіля марки "Хюндай" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) ОСОБА_9 від 25.03.2011р. про виплату страхового відшкодування, страхового акта № 132737790-1, розпорядження від 27.04.2011р. № 132737790-11-1918 про виплату страхового відшкодування, звіту № 45-11 автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП власнику автомобіля "Хюндай" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 26 292,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4920.
Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем за полісом № ВЕ/6585952 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі підпункту 38.1.2. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами підпункту 38.1.2. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідальною особою за стан автомобільної дороги Т-15-01 "Миколаїв-Станіслав-Херсон" на ділянці, де сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Шевроле" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) та автомобіля марки "Хюндай" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), є ДП "Миколаївський облавтодор" в особі філії "Жовтневий райавтодор", яке здійснює експлуатаційне утримання вказаної ділянки дороги.
Отже, зважаючи на приписи підпункту 38.1.2. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для покладення на ДП "Миколаївський облавтодор" в особі філії "Жовтневий райавтодор" обов'язку відшкодувати в порядку регресу виплачене позивачем за полісом № ВЕ/6585952 страхове відшкодування необхідно встановити наявність вини вказаного підприємства у заподіянні шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ДП "Миколаївський облавтодор" в особі філії "Жовтневий райавтодор" належним чином та з дотриманням приписів Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, і вимог ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" вчинялись заходи щодо забезпечення безпеки руху на ділянці автомобільної дороги, на якій сталося ДТП.
При цьому постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 27.04.2011р. у справі № 3-1248/2011 головного інженера Філії "Жовтневий райавтодор" ОСОБА_7, відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення за невжиття заходів щодо належного утримання у зимовий період автодороги Т-15-01 "Миколаїв-Станіслав-Херсон", звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У свою чергу, як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, причиною ДТП є порушення ОСОБА_8 - водієм автомобіля марки "Шевроле" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) підпункту "б" пункту 2.3. та 12.3. Правил дорожнього руху, а саме: неврахування дорожньої обстановки - сніговий накат та невибрання безпечної швидкості руху, що підтверджується постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24.03.2011р. у справі № 3-1242/2011.
Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності вини ДП "Миколаївський облавтодор" в особі філії "Жовтневий райавтодор" у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування.
Посилання місцевого суду в оскаржуваному рішенні на приписи статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини у сфері майнового страхування, є помилковим, оскільки спір у даній справі виник у сфері страхування відповідальності. Проте вказана помилка не вплинула на законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Окрім цього колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги на приписи пункту 1.4.1. Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97, затверджених наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг "Укравтодор" від 26.09.1997р. № 190, оскільки вказані Технічні правила не діяли на час виникнення спірних правовідносин у зв'язку з втратою ними чинності на підставі наказу Державної служби автомобільних доріг України від 01.07.2009р. № 320 "Про затвердження Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України".
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.04.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. у справі № 5016/3083/2012(14/107) залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова