12 листопада 2013 року Справа № 5002-23/3195-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р.
у справі№ 5002-23/3195-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомКерченського міжрайонного прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим
допублічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат"
простягнення 3 373 953, 31 грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Скрипченков С.В., дов. від 07.08.2013
від прокуратури (ГПУ): Івченко О.А.
У вересні 2012 року Керченський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" про стягнення 3 373 953, 31 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону надр.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. 19 Кодексу України про надра протягом періоду з 08.08.2011р. по 10.04.2012р. здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 3 373 953, 31 грн., які відповідно до 65, 67 Кодексу України про надра мають бути ним відшкодовані.
Заявою № 55-44-12/03 від 11.04.2013р. Керченський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 328 768, 17 грн., визначеному у відповідності до висновку експерта № 2227 від 19.03.2013р., зробленим під час проведення Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз комплексної економічної та інженерно-технічної експертизи у даній справі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013р. (суддя: Шкуро В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на користь місцевого бюджету 3328768,17 грн. збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр та в дохід державного бюджету 66 575,36 грн. судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд виходив того, що підземні води згідно Постанови КМУ № 827 від 12.12.1994р. віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, а відтак, відповідач, здійснюючи протягом періоду з 08.08.2011р. по 10.04.2012р. спеціальне водокористування без спеціального дозволу на користування ділянкою надр в порушення вимог ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра діяв неправомірно, що спричинило обов'язок відповідача відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду згідно ст.ст. 65, 67 Кодексу України про надра.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. - головуючий, Антонова І.В., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013р. - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Керченський металургійний комбінат" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, публічне акціонерне товариство "Керченський металургійний комбінат" є користувачем водних ресурсів в частині забору підземної води зі свердловини №1040, глибиною 73 м, яка розташована на території підприємства.
Публічним акціонерним товариством "Керченський металургійний комбінат" отримано дозвіл Рескомприроди Криму на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №986 терміном дії з 30.12.2010р. по 01.06.2011р., який в подальшому продовжено до 01.05.2014р.
10.04.2012р. спеціалістами Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища проведено перевірку дотримання публічним акціонерним товариством "Керченський металургійний комбінат" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт від 10.04.2012р.
Зазначеним актом перевірки встановлено, що ПАТ "Керченський металургійний комбінат" протягом періоду з 08.08.2011р. по 10.04.2012р. здійснювало водокористування зі свердловини №1040 без спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Кількість забраної відповідачем з артезіанської свердловини води за вказаний період становить 60781 кубічних метрів.
На підставі акту перевірки державним інспектором відділу екологічної інспекції Східно-Кримського регіону відносно головного інженера ПАТ "Керченський металургійний комбінат" винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №009092-56/47 від 20.04.2012р. за порушення права держвласності на надра внаслідок користування ділянкою надр за відсутності спеціального дозволу, згідно якої головного інженера притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Крім того, 20.04.2012р. Рескомприроди АР Крим на підставі вказаного акту перевірки видано відповідачу припис №25-54, яким, зокрема приписано, у строк до 20.07.2012р. отримати спеціальний дозвіл на використання ділянки надр відповідно до ст. 19, 23 Закону України "Про надра". Припис отримано ПАТ "Керченський металургійний комбінат" 20.04.2013р.
На підставі акту перевірки від 10.04.2012р. та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011р.) (надалі - Методика № 389) державним інспектором з ОНПС АР Крим проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, загальний розмір яких склав 3 373 953,31 грн.
Листом № 06/1947 від 31.07.2012р. територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі повідомило Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора про проведення перевірки, якою було встановлено здійснення відповідачем забору підземних вод для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21, 51 Кодексу України про надра. Вказане стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим до господарського суду з позовом до ПАТ "Керченський металургійний комбінат" про стягнення 3373953,31 грн. збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр у даній справі.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Відповідно до ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів відповідач протягом періоду з 08.08.2011р. по 10.04.2012р. здійснював забір води з артезіанської свердловини №1040, яка розташована на території підприємства відповідача, на підставі дозволу Рескомприроди АР Крим на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ №986 терміном дії з 30.12.2010р. по 01.06.2011р., який продовжено до 01.05.2014р.
Разом з тим, частиною 2, 3 ст. 2 ВК України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Таким чином, норма ст. 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.
Надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин (ст. 14 Кодексу України про надра).
Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно зі ст. 21 зазначеного Кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.
З огляду на викладене, регулювання спірних правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, не обмежується виключно водним законодавством. Тобто будь-які інші відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України. В даному випадку сфера дії вимог законодавства про надра в цілому і Кодексу України про надра зокрема, поширюється і на спірні правовідносини щодо користування надрами, які виникли внаслідок користування відповідачем водними об'єктами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання підприємствами як дозволу на спеціальне водокористування, так і дозволу на користування ділянкою надр у вигляді акту про надання гірничого відводу чи спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Наведеним спростовуються посилання відповідача на те, що наявність лише дозволу на спеціальне водокористування є достатньою підставою для користування прісними підземними водами, а чинним законодавством не передбачено обов'язку отримання одночасно двох дозволів відносно однієї артезіанської свердловини.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій спеціалістами Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища при проведенні перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено факт самовільного користування відповідачем ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини № 60781 без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, наявним у відповідача дозволом на спеціальне водокористування УКР-КРИ №986 передбачено у якості умови водокористування обов'язок відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр.
Відтак, здійснивши аналіз доказів, наданих сторонами у даній справі, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що відсутність у відповідача дозволу на користування надрами унеможливлює видобування ним підземних вод із артезіанської свердловини на законних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в заперечення позовних вимог посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 23 Кодексу України про надра, згідно якої (в редакції чинній на момент проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, з огляду на наступне.
Реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, при наявність права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).
Відповідно до договорів оренди № 2968 від 17.04.2006р. та № 5174 від 12.07.2012р., укладених між відповідачем та Керченською міською радою, відповідач є користувачем земельної ділянка, на якій розташована артезіанська свердловина № 1040. 12.07.2012р, з якої останнім здійснюється забір підземних вод. Крім того, протягом заявленого до стягнення періоду з 08.08.2011р. по 10.04.2012р. об'єм видобутої відповідачем води не перевищував максимально допустимий об'єм, встановлений ст. 23 Кодексу України про надра - 300 кубічних метрів на добу.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
З огляду на наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. В свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Проте, згідно звітів про використання води за 2011 та 2012 роки за формою № 2-ТП (водхоз) відповідач протягом спірного періоду використовував підземні води з артезіанської свердловини № 1040 в переважній більшості на виробничі потреби, що не дозволяє відповідачу користуватися підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами та спростовує твердження відповідача про зворотне.
З огляду на викладене, норма ст.23 Кодексу України про надра не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у вчиненні вказаного правопорушення.
Посилання відповідача на вчинення ним у 2009 - 2010 роках дій, направлених на отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр, колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вчинені ним заходи щодо отримання дозволу не стосуються спірного періоду (з 08.08.2011р. по 10.04.2012р.), а доказів звернення відповідача до дозвільних органів із заявою про отриманням спеціального дозволу протягом 2011 - 2012 р.р. матеріали справи не містять.
Крім того, посилання відповідача в заперечення правильності проведеного розрахунку розміру збитків на неврахування показників продуктивності артезіанської свердловини № 1040 є безпідставними, оскільки такі показники не враховуються при визначенні розміру збитків згідно Методики № 389.
Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема у самовільному користуванні надрами.
Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами, що відповідач, здійснюючи користування ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами в порушення вимог ст.ст.19, 21 Кодексу України про надра діяв неправомірно, а відтак на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. у справі № 5002-23/3195-2012 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
С. Самусенко