11 листопада 2013 року Справа № 910/3683/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від позивача:Амірова Т.С. - за дов. від 18.10.2013р.
від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від третьої особи:Амірова Т.С. - за дов. від 27.09.2012р. № 3140
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013р.
та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р.
у справі№ 910/3683/13 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Кривенко Ігор Миколайович
провизнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування і штрафних санкцій.
У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.11.2013р. № 02-05/901 для розгляду справи № 910/3683/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.
Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про: визнання події, що мала місце 31.08.2012р., страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156; стягнення 73 163,14 грн. страхового відшкодування, 7 682,13 грн. пені, 631,41 грн. трьох процентів річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. (суддя Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (головуючий суддя Синиця О.М., судді Баранець О.М., Зеленін В.О.), позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 70 792,93 грн. страхового відшкодування, 3 047,52 грн. пені, 609,50 грн. трьох процентів річних; у іншій частині позову відмовлено.
Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 16, 19, 549, 611, 625, 979, 983, 988 Цивільного кодексу України, статей 20, 231, 354 Господарського кодексу України, статей 8, 9, 16, 18, 20, 26 Закону України "Про страхування", Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з огляду на встановлення факту порушення відповідачем свого зобов'язання за договором страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 стосовно виплати страхового відшкодування. Суди відмовили у задоволенні позову в частині визнання події страховим випадком за договором страхування у зв'язку з невідповідністю вказаної вимоги способам захисту, встановленим чинним законодавством.
Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 8, 18 Закону України "Про страхування", статей 638, 983 Цивільного кодексу України, пункту 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5. При цьому скаржник наголошує на тому, що в силу пункту 8.3. розділу 8 частини 1 договору від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 у нього не виникло жодного зобов'язання за цим договором, оскільки не було проведено огляд та фотографування застрахованого транспортного засобу, що повинно підтверджуватися актом огляду, який складається на момент укладення договору страхування. Також скаржник зазначає про порушення вимог чинного законодавства під час проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної у даній справі.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача і третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.07.2012р. між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик), Кривенком І.М. (страхувальник) та АТ "ОТП Банк" (вигодонабувач) укладено договір № 28-2815-12-00156 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки "Volkswagen" (державний реєстраційний номер СА9026АР).
Строк дії договору з 24.07.2012р. по 23.07.2015р. (пункт 7 частини 1 договору).
Згідно з підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. частини 2 договору страховим випадком можуть бути втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу (далі - ТЗ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - події, що сталася під час руху застрахованого та/або іншого ТЗ, внаслідок якої завдані пошкодження застрахованому ТЗ, у тому числі під час перевезення застрахованого ТЗ іншим ТЗ, буксирування застрахованого ТЗ або застрахованим ТЗ.
Страховик також відшкодовує додаткові витрати страхувальника, спричинені страховим випадком, якщо такі витрати, передбачені частиною 1 договору, зокрема, оплата послуг (витрат) за постановку застрахованого ТЗ на колеса та підйом застрахованого ТЗ з кювету, якщо внаслідок страхового випадку такі дії необхідні та доцільні, та оплата послуг (витрат) за транспортування пошкодженого застрахованого ТЗ до СТО або місця його зберігання (постійного або тимчасового) у випадку неможливості його пересування по дорогах загального користування своїм ходом (підпункти 2.3.2., 2.3.3. пункту 2.3. частини 2 договору).
У відповідності до підпункту 9.5.2. пункту 9.5. частини 2 договору право на першочергове отримання страхового відшкодування (його частини) має вигодонабувач.
Відповідно до пункту 10.17. частини 1, пункту 13.5. частини 2 договору страховик протягом п'яти робочих днів з дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, передбачених розділом 11 частини 2 договору приймає рішення (складає страховий акт) про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Протягом чотирнадцяти робочих днів від дати складання страхового акта (прийняття рішення про виплату страхового відшкодування) страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування (пункт 10.18. частини 1, пункт 13.7. частини 2 договору).
Згідно з пунктом 13.8. договору виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі відповідної заяви та страхового акта вигодонабувачеві в рахунок дострокового погашення існуючої заборгованості страхувальника за кредитним договором № CL-013/328/2008, укладеним між страхувальником та вигодонабувачем.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 31.08.2012р. за участю застрахованого за договором від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 автомобіля сталася дорожньо-транспортна пригода - з'їзд у кювет, у результаті якої транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Чорнухінського РВ УМВС України в Полтавській області.
Кривенком І.М. було подано до відповідача заяву від 04.09.2012р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156, а також документи, передбачені договором для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
У листі від 28.09.2012р. № 03/7175 відповідач повідомив страхувальника та вигодонабувача за договором страхування № 28-2815-12-00156 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що в порушення пункту 8.3. розділу 8 частини 1 цього договору застрахований транспортний засіб не надався для огляду і фотографування та не складався акт огляду.
Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення страхового відшкодування за договором страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 у розмірі 73 163,14 грн., а також пені у розмірі 7 682,13 грн. та трьох процентів річних у сумі 631,41 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування.
Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За приписами статті 16 Закону України "Про страхування", статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною 2 статті 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування", статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування, стаття 990 Цивільного кодексу України).
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування встановлені у статті 26 Закону України "Про страхування", статті 991 Цивільного кодексу України.
Відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з огляду на положення пункту 8.3. розділу 8 частини 1 договору страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156.
У відповідності до вказаного пункту договору зобов'язання страховика починаються не раніше проведення огляду та фотографування транспортного засобу, що підтверджується актом огляду транспортного засобу. Факт наявності та належний стан застрахованого майна підтверджується актом огляду, який складається в трьох примірниках (для страховика, страхувальника та вигодонабувача) та підписується страховиком і страхувальником. Такий акт огляду застрахованого майна складається на момент укладення договору, а також кожного разу при продовженні договору на наступний рік (період) дії договору, та надається страховиком вигодонабувачу при укладенні договору та додаткового договору щодо пролонгації договору на наступний рік (період) дії договору.
Отже, пункт 8.3. розділу 8 частини 1 договору № 28-2815-12-00156 серед іншого встановлює обов'язок відповідача, як страховика, скласти на момент укладення договору страхування акт огляду застрахованого транспортного засобу за результатами його огляду і фотографування та надати цей акт вигодонабувачеві. Невиконання страховиком цього обов'язку не позбавляє вигодонабувача права на першочергове отримання страхового відшкодування при настанні страхового випадку за цим договором.
Окрім цього у пункті 8.1. розділу 8 частини 1 договору № 28-2815-12-00156 зазначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та вигодонабувачем. При цьому у будь-якому разі будь-які зобов'язання страховика за цим договором виникають з дати та часу сплати першої страхової премії у повному обсязі на рахунок страховика.
За приписами статті 18 Закону України "Про страхування", статті 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, зобов'язання страховика за договором № 28-2815-12-00156 виникають саме з моменту сплати страхувальником першої страхової премії на рахунок страховика.
Місцевим судом встановлено факт сплати страхувальником страхового платежу за договором страхування, що підтверджується квитанцією від 20.07.2012р. № 182.288.1, а відтак договір набрав чинності та є обов'язковим для страховика, у тому числі щодо виплати страхового відшкодування при настання страхового випадку.
Крім того, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, вказані відповідачем підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування не передбачені розділом 14 частини 2 договору № 28-2815-12-00156, який встановлює причини відмови у виплаті страхового відшкодування, та не відповідають приписам статті 26 Закону України "Про страхування", статті 991 Цивільного кодексу України.
В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку - пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Згідно з пунктом 12.1. розділу 12 частини 2 договору № 28-2815-12-00156 розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріальний збиток, завданий страхувальнику в результаті пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 72 922,93 грн., що також підтверджується висновком № 3539/13-54 судової автотоварознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 01.04.2013р. у даній справі.
Франшиза, з урахуванням пункту 10.11. частини 1, пунктів 5.1., 5.2. частини 2 договору страхування № 28-2815-12-00156, становить 3 400,00 грн.
Враховуючи викладене, зважаючи на умови договору страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 щодо порядку виплати страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 70 792,93 грн. страхового відшкодування, у тому числі витрат за транспортування пошкодженого транспортного засобу (996,00 грн.) і завантаження-розвантаження транспортного засобу (274,00 грн.), та правомірно відмовили у задоволенні позову в іншій частині суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення.
Слід зазначити, що зобов'язання страховика про виплату страхувальнику або вигодонабувачу страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, так і нормами статей 549 - 550 цього Кодексу.
Зазначеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.06.2012р. № 6-49цс12, яка в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування", статті 992 Цивільного кодексу України страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) страхувальникові або іншій особі шляхом сплати неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 17.1. договору страхування від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156 визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування позивачеві, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим і законним висновком судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 047,52 грн. пені та 609,50 грн. трьох процентів річних, а також з відмовою у задоволенні позову в іншій частині цих вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Також колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого та апеляційного судів стосовно того, що позовна вимога про визнання події, що мала місце 31.08.2012р., страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 18.07.2012р. № 28-2815-12-00156, не відповідає з огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу Украни встановленим чинним законодавством способам захисту порушених прав, що свідчить про відсутність правових підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у справі № 910/3683/13 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова