05 листопада 2013 р.Справа № 815/4269/13-а
Категорія: 9.4.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Градовського Ю.М.,
судді -Вербицької Н.В.
при секретарі -Конончук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна механізована колона №225» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна механізована колона №225» про стягнення штрафних санкцій, -
05.06.2013 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - позивач, Комісія) звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна механізована колона №225» (надалі - відповідач, ТДВ «ПМК №225»), в якому просив стягнути штрафні санкції у сумі 10200,00 грн..
В обґрунтування позову було зазначено, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Положення «Про розкриття інформації емітентами цінних паперів» не розкрив річну інформацію про емітента за 2011 рік, у зв'язку з чим, Комісією порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів. За результатами розгляду справи про правопорушення, Комісією винесено постанови, якими до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді накладення штрафу у розмірах 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн..
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 10200,00 грн. штрафних санкцій до Державного бюджету України.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, у строки, передбачені законодавством, не надав до Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а саме до 1 червня року, наступного за звітним, регулярну річну інформацію емітента цінних паперів за 2011 рік, не оприлюднило річну інформацію про емітента за 2011 рік шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним та не оприлюднило річну інформацію про емітента за 2011 рік шляхом її розміщення у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, чим порушив вимоги ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та п.1 глави 7 роз.V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року №1591 (надалі - Положення).
На підставі встановлених правопорушень, Комісією на підставі постанов №572-ОД-1-Е, №573-ОД-1-Е та №574-ОД-1-Е від 28.09.2012 року, порушено відносно відповідача справу про правопорушення на ринку цінних паперів та запропоновано відповідачу з'явитися 12.10.2012 року для підписання актів. Дані постанови відповідач отримав 11.10.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але для підписання актів про правопорушення на ринку цінних паперів представник відповідача не з'явився.
12.10.2012 року було складено акти №384-ОД-1-Е, №385-ОД-1-Е та №386-ОД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів.
Постановами №294-ОД-1-Е, №295-ОД-1-Е та №296-ОД-1-Е від 12.10.2012 року призначено розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів на 22.10.2012 року.
22.10.2012 року за порушення вимог ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та п.1 глави 7 роз.V Положення Комісією прийнято постанови №323-ОД-1-Е, №324-ОД-1-Е та №325-ОД-1-Е згідно яких до відповідача застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. Дані постанови отримані відповідачем 03.11.2012 року, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповідачем не виконані вимоги Комісії та зазначена сума штрафу в дохід Державного бюджету України не перерахована.
Постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 22.10.2012 року у встановленому законом порядку не оскаржені, фінансові санкції відповідачем не сплачені.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано суду всі необхідні докази які підтверджують факт несплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, які відповідачем спростовані не були.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» Регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді)
Пунктом 1 глави 7 роз.V Положення, розкриття річної інформації здійснюється у такі строки: розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії -у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; опублікування у офіційному друкованому виданні -у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; подання до Комісії - не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.
Відповідно до п.5 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та п.1.5 розділу XVII Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням ДКЦПФР від 11.12.2007 №2272 (зі змінами), передбачено накладення на юридичних осіб штрафу за неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 6 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та п.1.6 розділу XVII Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, передбачено накладення на юридичних осіб штрафу за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно 7 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та п.1.7 розділу XVII Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, передбачено накладення на юридичних осіб штрафу за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем не було розкрито річну інформацію про емітента за 2011 рік, Комісія цілком обґрунтовано застосувала до відповідача фінансові санкції у вигляді накладення штрафу у розмірах 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн..
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на зміст ч.5 ст.59 ГК України зазначає, що згідно зазначеної норми в разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять всі майнові права та обов'язки попереднього суб'єкта господарювання, а оскільки ВАТ «Пересувна механізована колона №225» припинило свою діяльність у 2011 році тому ТДВ «Пересувна механізована колона №225» не є правонаступником після ВАТ в частині немайнових прав, а тому підстав для притягнення відповідача до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів відсутні.
Колегія суддів не приймає ці доводи апелянта до уваги, виходячи з наступного.
Статтею 33 та ч.1 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Згідно п.17 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.
Враховуючи наведені правові норми колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ТДВ «ПМК №225» було утворено внаслідок перетворення ВАТ «ПМК №225», ТДВ «ПМК №225» є правонаступником ВАТ «ПМК №225».
Крім того колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на порушення Комісією строків встановлених ст.250 ГК України, як строків звернення до суду, оскільки строки передбачені ст.250 ГК України встановлені для застосування адміністративно-господарських санкцій, а строки щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку передбачені абз.2 ч.2 ст.99 КАС України.
Такий висновок колегії суддів узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного суду України від 10.07.2012 року в якій зазначено, що встановлені ст.250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо порушення позивачем строків встановлених абз.2 ч.2 ст.99 КАС України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи постанови №323-ОД-1-Е, №324-ОД-1-Е та №325-ОД-1-Е від 22.10.2012 року про накладення санкції за порушення на ринку цінних паперів було направлено на адресу ТДВ «ПМК №225» рекомендованим листом.
Вищевказані постанови було отримано відповідачем 03.11.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.
Суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження відповідно до п.4 ч.1 ст.1832 КАС України, якою встановлено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, у ТДВ «ПМК №225» був термін в шість місяців для оскарження вищезазначених постанов Комісії, який розпочався з дня отримання ТДВ «ПМК №225» зазначених постанов, а саме з 03.11.2012 року, та закінчився відповідно 03.05.2013 року.
Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом після спливу строку на оскарження постанов №323-ОД-1-Е, №324-ОД-1-Е та №325-ОД-1-Е від 22.10.2012 року відповідає п.4 ч.1 ст.1832 КАС України.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.10 ст.1832, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна механізована колона №225»- залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2013 року.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька