10.1
Іменем України
11 листопада 2013 року Справа № 812/8650/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі судового засідання: Житній Ю.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гаврильченко О.І.
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Луганськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про скасування рішення №1440 від 18 червня 2013 року,-
11 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державного підприємства «Луганськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про скасування рішення №1440 від 18 червня 2013 року про застосування до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 21543, 08 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням №1440 від 18.06.2013 УПФУ в Артемівському районі м.Луганська до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» застосовано штраф та нарахована пеня у розмірі 21543,08 грн. за період з 28.01.2013 по 26.04.2013.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України. Рішеннями про результати розгляду, скарги ДП «Луганськвугілля» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Державне підприємство «Луганськвугілля» вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1440 від 18.06.2013 винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав.
Юридична особа ДП «Луганськвугілля» є планово-збитковим підприємством, коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає для оплати всіх необхідних видатків. Тому, при застосуванні штрафних санкцій відповідач повинен враховувати фінансовий стан підприємства.
Крім того, 11 березня 2013 року згідно ухвали Господарського суду Луганської області було порушено справу про банкрутство ДП «Луганськвугілля».
Згідно ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які застосовується мораторій.
Провадження у справі про банкрутство ДП «Луганськвугілля» було припинено 06.06.2013.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що УПФУ в Артемівському районі м. Луганська 18.06.2013 винесено рішення №1440 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції у розмірі 13277,54 грн. та нарахована пеня у розмірі 8265,54 грн. за період з 28.01.2013 по 26.04.2013, що також підтверджено відповідним розрахунком фінансових санкцій та пені по особовому рахунку (а.с. 24).
Не погодившись з вказаним рішенням, ДП «Луганськвугілля» направлено скаргу на рішення №1440 від 18.06.2013 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №266 від 27.06.2013 (а.с.25).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.07.2013 № 4700/0910 про результати розгляду скарги на рішення УПФУ в Артемівському районі м. Луганська скаргу ДП «Луганськвугілля» залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с.28).
24.07.2013 позивач направив скаргу на рішення №1440 від 18.06.2013 до Пенсійного фонду України (а.с.26).
Рішенням №25865/09-10 від 30.09.2013 Пенсійний фонд України рішення управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Луганська про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1440 від 18.06.2013 залишив без змін, а скаргу ДП «Луганськвугілля» без задоволення (а.с. 29).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Обов'язками платника єдиного внеску згідно Закону, зокрема, є своєчасність, повнота нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України від 14.05.1992 №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч.3 ст.19 Закону №2343).
Згідно ст.1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11 березня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника Державного підприємства «Луганськвугілля» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 30-31).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06 червня 2013 року провадження у справі про банкрутство боржника Державного підприємства «Луганськвугілля» припинено, мораторій на задоволення вимог кредиторів скасовано (а.с.32-33).
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення №1440 про застосування до ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 21543,08 грн. прийнято відповідачем 18.06.2013, тобто після припинення провадження у справі про банкрутство та скасування мораторію на задоволення вимог кредиторів.
З огляду на те, що спірне рішення №1440 від 18.06.2013 прийнято УПФУ в Артемівському районі м.Луганська після припинення провадження у справі про банкрутство та скасування мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали Господарського суду Луганської області від 06 червня 2013 року, положення ст.19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у спірних правовідносинах не можуть застосовуватися. Отже, у відповідача були законні підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки на час його прийняття скасовано дію мораторію та припинено справу про банкрутство.
Посилання позивача на неврахування відповідачем при винесенні рішення тяжкого матеріального становища підприємства судом не приймаються, оскільки не ґрунтуються вимогах закону.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, враховуючи, що доводи та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків про протиправність рішення, відтак, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Судові витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючисьст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Луганськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про скасування рішення №1440 від 18 червня 2013 року,- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 13 листопада 2013 року
Суддя К.Ю. Широка