29 жовтня 2013 р.Справа № 821/1389/13-а
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Милосердного М.М.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Орлик Л.Л.
з участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2013 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні) про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року:
- №0001241702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) за основним платежем в сумі 8070,44 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 974,81 грн.;
- №00001251702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем в сумі 26 837 грн. та за штрафними санкціями на суму 6 709, 25 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що відповідач неправомірно включив до складу витрат підприємця, витрати, які він не враховував ні при складанні декларацій, ні при заповненні Книги обліку доходів та витрат. Крім того, висновок про те, що операції з придбання нафтопродуктів не пов'язані з господарською діяльністю, не ґрунтуються на будь-яких доказах, оскільки він використовує нафтопродукти для перевезення товарів, використовуючи власний та орендований транспорт. Ним правомірно проведено корегування податкових зобов'язань по ПДВ в звітних деклараціях з ПДВ по суб'єктам господарювання, які не були зареєстровані платниками ПДВ, оскільки здійснювати грошову компенсацію їх вартості не було потреби, товар не був оплачений.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 28 березня 2013 року №0001241702 та №00001251702.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_2 зареєстрований ФОП в листопаді 2003 року, займається оптово-роздрібною торгівлею.
За результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року було складено акт перевірки від 15 березня 2013 року №1712/17-2/НОМЕР_1 про порушення підприємцем:
- ст. 13 Декрету № 13-92, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", оскільки до складу валових витрат включено витрати на придбання товарів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, на суму 4 781, 41 грн.;
- п.139.1 ст. 139, п.177.2 ст. 177 ПК України завищено валові витрати за 2011-2012 роки внаслідок включення до складу витрат вартості придбаних товарів, які не пов'язані з веденням підприємницької діяльності на суму 49 021,5 грн. Ці порушення привели до заниження ПДФО 8 070, 44 грн.;
- п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 192.2 ст. 192 ПК України, а саме: ФОП ОСОБА_2 при отриманні повернутого покупцями товару проведено корегування податкових зобов'язань по ПДВ в звітних деклараціях з ПДВ по суб'єктам господарювання, які не зареєстровані платниками ПДВ та яким він не здійснював грошову компенсацію їх вартості на суму 26 837 грн. за червень-серпень 2010 року, листопад 2011 року, квітень, червень 2012 року;
- пп. .3.1 п.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", які призвели до заниження податкових зобов'язань на суму 5 539,29 грн.;
- п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту на 2 172 грн.; та інші порушення.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, пп. "в", "ґ", "д" пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, ст. 192 ПК України.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що до складу валових витрат, включені витрати, які не пов'язані з підприємницькою діяльність ФОП (сум, сплачених позивачем управлінню освіти за навчання доньки, сум комунальних послуг та вартості телекомунікаційних послуг), неправомірно включено до складу витрат кошті, витрачених на придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Альянс-Холдінг" та неправомірно кориговані податкових зобов'язань з ПДВ.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
У 2010 році доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали загальну систему оподаткування доходів, одержуваних від такої діяльності, оподатковувались відповідно до положень р. IV Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між в валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України (який набрав чинності 01 січня 2011 року), об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З 01 квітня 2011 року до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належали документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з р. III ПК України (п. 177.4).
З 06 серпня 2011 року у зв'язку із змінами, внесеними до ПК України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з р. III цього Кодексу.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4, п. 138.11 (п. 138.1 ПК України).
Відповідно до пп. "ґ" пп. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).
Як вбачається з матеріалів справи, за висновками ДПІ, завищення складу валових витрат склало суму 4 781, 41 грн. у 2010 році, 23 267,15 грн. у 2011 році, 25 754,39 грн. у 2012 році, порушення сталось внаслідок включення до складу валових витрат коштів, сплачених позивачем управлінню освіти на навчання доньки позивача в сумі 462, 4 грн. у 2010 році, 4 179, 17 грн. у 2011 році, 1 798, 96 грн. у 2012 році, включення витрат на послуги зв'язку, сплачені ВАТ "Фарлеп інвест" в розмірі 900, 50 грн. у 2010 році, 4 155, 70 грн. у 2011-2012 роках.
Також, ДПІ стверджує про включення позивачем до складу витрат вартості комунальних послуг за власну квартиру в сумі 3 418, 51 грн. у 2010 році, 1 329, 78 грн. в 2011 році, 2 280, 43 грн. в 2012 році.
Однак ФОП ОСОБА_2 заперечує факт включення зазначених витрат до складу валових доходів при заповненні декларацій про одержані доходи, хоч для сплати відповідних платежів використовував кошти, які зберігались на поточному рахунку, відкритому у банку. Однак, оплата з поточного рахунку комунальних послуг та послуг на навчання дитини не суперечить діючому законодавству.
Для забезпечення правильного визначення оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 веде облік доходів і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, та подає до податкового органу у визначеному порядку податкові декларації.
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено постановою Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269. Крім того, на виконання доручення Міністрів України від 20 жовтня 1997 року №43 ДПА України розробила Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності з особливостями її ведення для сфери торгівлі. Дані Книги обліку доходів і витрат за квартал (рік) є підставою для заповнення Декларації про доходи, що підлягають оподаткуванню.
В декларації про доходи за 2010-2012 роки та Книги обліку доходів та витрат за 2010-2012 роки, відсутні відомості, яки свідчать про наявність у складі витрат сум, сплачених позивачем управлінню освіти за навчання доньки та сум комунальних послуг.
Апелянт не надав суду доказів зворотного, тому відомості акту перевірки про завищення суми валових витрат з вказаних підстав є припущеннями відповідача, а не достовірно встановленим фактом, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, в акті перевірки вказано про включення підприємцем до складу валових витрат 2011-2012 років суму, сплачену за придбані у ТОВ "Альянс-Холдінг" нафтопродукти, але відсутні ознаки, за якими перевіряючи дійшли до висновку про відсутність у даних витрат ознак господарської діяльності, що не спростовується і доводами апеляційної скарги ДПІ.
Враховуючи приписи пп. "в" пп. 138.10.2, пп. "д" пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 ПК України ФОП ОСОБА_2 мав право на включення до складу витрат коштів, витрачених на придбання паливно-мастильних матеріалів для використання у перевезенні товарів власним або орендованим транспортом. Вантажні перевезення на договірних умовах здійснювались на підставі накладних або інших документів, які стверджують право власності на вантаж. Фактичне використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача підтверджено подорожніми листами, за даними яких здійснювався облік та списання палива, та які були надані для перевірки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для донарахування ПДФО в сумі 8070,44 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 974,81 грн.
Щодо заниження податкових зобов'язань при здійсненні коригувань податкових зобов'язань по ПДВ в звітних деклараціях по суб'єктам господарювання, які не були зареєстровані платниками податку, та повертали товар позивачеві у сумі заниження податкових зобов'язань 26 837 грн. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пп. 4.5.3 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" та п. 192.2 ст. 192 ПК України зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.
Тобто коригування податкових зобов'язань постачальником, яким раніше було відвантажено товар отримувачу - неплатнику податку на додану вартість, може бути здійснено у разі виконання двох умов: товар повертається у власність постачальника та постачальник повертає гроші покупцю у повній сумі, якщо гроші раніше були перераховані покупцем продавцю.
Правила пп. 4.5.3 п.4.5. ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" та п. 192.2 ст. 192 ПК України не можуть бути застосовані до обставин повернення позивачу неоплаченого товару, за якій не повинна відбуватись будь-яка грошова компенсація.
В даному випадку, суд першої інстанції правомірно керувався п.192.1 ст. 192 ПК України, відповідно до якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Згідно п. 192.1.1, 192.1.2 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
... якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
Таким чином, оскільки відвантажений приватним підприємцям - неплатникам ПДВ товар, що не був ними оплачений, було повернуто, а компенсація не повинна відбуватись, оскільки товар не був оплачений, постачальник має право коригувати раніше нараховані податкові зобов'язання з ПДВ.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 листопада 2013 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: