8.2.1
Іменем України
30 жовтня 2013 року Справа № 812/7147/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Матвєєвої В.В.
при секретарі Захаровій Ю.О.
за участю сторін:
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача Зайцева М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,-
15 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить:
- визнати незаконними дії Стахановської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо проведення перевірки, результати якої оформлено актом від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1;
- визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1 висновків про завищення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 332540,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ у розмірі 357405,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000011710, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 196443,50 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, за наслідками якої складено акт перевірки від 05.06.2013. У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання за лютий 2013 року у сумі 332540,00 грн., та встановлено завищення податкового кредиту у сумі 357405,00 грн. На підставі акту перевірки Стахановською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011710 від 19.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24865,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 171578,50 грн. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.
По-перше, відповідно до вимог податкового законодавства, підставою для прийняття рішення про проведення перевірки є ненадання платником податків відповіді на обов'язковий письмовий запит податкового органу. Проте, як зазначає позивач, до проведення перевірки на його адресу не надходило жодного запиту від Стахановської ОДПІ щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, а тому законодавчо визначених підстав, передбачених Податковим кодексом України для проведення позапланової перевірки, у податкового органу не було.
По-друге, Податковим кодексом України передбачено, що ознакою не включення юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає. Умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як зазначає позивач в своєму позові, на виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, були надані належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які, в свою чергу, підтверджують реальність здійснення господарських операцій, тому витрати, понесені позивачем, правомірно були включені до податкового кредиту.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином. Через своїх представників надав клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності (т. 1, а. с. 112).
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивачу під розписку було вручено запит від 26.04.2013 про надання інформації, письмових пояснень та документального підтвердження по господарським відносинам, здійсненим за лютий 2013 року. Пояснення були надані 07.05.2013. 23.05.2013 Стахановською ОДПІ позивачу було направлено лист, яким запропоновано надати пояснення та товаросупровідні документи на придбання товару, який відображено в податковому кредиті в податковій декларації з ПДВ за лютий 2013 року, та його подальшої реалізації. Проте ні пояснень, ні документів податковому органу надано не було, у зв'язку з чим було видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.05.2013, який було направлено на адресу позивача 28.05.2013.
При перевірці Стахановською ОДПІ було виявлено, що згідно наданих до перевірки документів номенклатура реалізованого товару не відповідає номенклатурі придбаного товару, ФОП ОСОБА_4 реалізовував придбаний товар нижче ціни придбання, що суперечить статті 3 Господарського кодексу України, з наданих документів не можливо встановити реальність факту зберігання нафтопродуктів.
Оскільки ФОП ОСОБА_4 не надані до перевірки сертифікати якості на придбаний товар, не доведено реальність факту зберігання нафтопродуктів, то, на думку відповідача, встановити факт реалізації товару та його придбання не можливо, не доведено факту реального здійснення будь-якого виду діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з цим, Стахановською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011710 від 19.06.2013, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24865,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 171578,50 грн.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області 08.07.1999 за №23860010001001169 (т. 1, а. с. 20), зареєстрований платником податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, Стахановською ОДПІ на адресу позивача було направлено запит №646/9/15 від 26.04.2013 про надання інформації та її документального підтвердження щодо реальності здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» за лютий 2013 року (т. 1, а. с. 95).
07.05.2013 на виконання зазначеного вище запиту позивачем були надані письмові пояснення (т. 1, а. с. 99).
23.05.2013 на адресу ФОП ОСОБА_4 було спрямовано запит від 20.05.2013 №4157/н/17-01352013 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань придбання та реалізації товару, відображеного в деклараціях за січень-травень 2013 року (т. 1, а. с. 92). Зазначений запит виконано не було, оскільки на адресу податкового органу повернувся конверт із зазначення «за зазначеною адресою не проживає» (т. 1, а. с. 94).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.05.2013 по 03.06.2013, відповідно до наказу Стахановської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27.05.2013 №580 (т. 1, а. с. 88) та повідомлення від 27.05.2013 №22 (т. 1, а. с. 89), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан», про що складений акт від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 12-19), згідно якого виявлено порушення:
- п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок здійснення операцій по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», СГ ТОВ «Червоний партизан», ТОВ «Петроль-РЗС», які не мають реального характеру на загальну суму 332540,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року -332540,00 грн.;
- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок здійснення операцій по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», СГ ТОВ «Червоний партизан», ТОВ «Петроль-РЗС», які не мають реального характеру на загальну суму 357405,00 грн., у тому числі вересень 2012 року на суму ПДВ 252211,00 грн., жовтень 2012року на суму ПДВ 76178,00 грн., листопад 2012 року на суму ПДВ 7040,00 грн., січень 2013 року на суму ПДВ 7728,00 грн., лютий 2013 року на суму ПДВ 14248,00 грн.
Зазначені вище наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку та акт про результати перевірки були направлені на адресу ФОП ОСОБА_4 28.05.2013 та 06.06.2013 відповідно (т. 1, а. с. 85, 90), проте отримані не були, так як на адресу Стахановської ОДПІ повернулися конверти із зазначенням «за зазначеною адресою не проживає» (т. 1, а. с. 86, 91).
На підставі акту перевірки Стахановською ОДПІ 19.06.2013 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011710, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24865,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 171578,50 грн. (т. 1, а. с. 10). Розмір та порядок нарахування штрафних санкцій наведено у розрахунку (т. 1, а. с. 11).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПУ України), органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями, рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 78 ПК України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Пунктом 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, обов'язковою умовою проведення податковими органами позапланової перевірки, з підстав передбачених п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а також надіслання (вручення) платнику податків копії відповідного наказу про призначення перевірки.
Як було встановлено в судовому засіданні, документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» була проведена на підставі наказу №580 від 27.05.2013 року, виданого Стахановською ОДПІ Луганської області на підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (т. 1, а. с. 88), та направлення №22 від 27.05.2013 (т. 1, а. с. 89).
Виданню зазначеного наказу передував запит ОДПІ від 20.05.2013 року №4157/н/17-0135 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань придбання та реалізації товару, відображеного в деклараціях за січень-травень 2013 року (т. 1, а. с. 92). Наказ про призначення перевірки позивачем не оскаржений.
Суд не приймає до уваги посилання представників позивача на те, що ФОП ОСОБА_4 не отримував запиту №646/9/15 від 26.04.2013 про надання інформації та її документального підтвердження щодо реальності здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» за лютий 2013 року, оскільки на зазначеному запиті є власноручний підпис позивача від 26.04.2013 про отримання (т. 1, а. с. 95). Крім того, із пояснень ФОП ОСОБА_4 від 07.05.2013 вбачається, що він був обізнаний про наявність запиту від 26.04.2013 №646/9/15 (т. 1, а. с. 99).
Щодо викладення в акті перевірки певних висновків, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд зазначає, що в акті перевірки від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1 зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства. Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки дотримання вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_4 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» за лютий 2013 року та викладення висновків в акті перевірки від 03.07.13 №33/12 є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.
На підставі викладеного суд вважає, що податковий орган при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 діяв в межах та на підставі повноважень, наданих йому діючим законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій Стахановської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 та визнання протиправними дій щодо викладення в акті перевірки від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1 висновків про завищення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 332540,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ у розмірі 357405,00 грн. слід відмовити.
Що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000011710, суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходить з наступного.
Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пункт 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до вимог ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В Листі Вищого Адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами-постачальниками були укладені договори на поставку нафтопродуктів, саме:
- договір поставки №45 від 01.07.2012, за яким ТОВ «Укрнафтоопт» поставляє та передає у власність позивача, як покупця, нафтопродукти, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 2, а. с. 33-35). Загальна вартість поставленого товару складає 260503,75 грн., в т.ч. ПДВ 50604,75 грн.;
- договір купівлі-продажу №08-34 від 28.08.2012, укладений з ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» (т. 2, а. с. 16-18);
- договір №00089-Н від 21.09.2012, укладений з ПП «Ліга» (т. 2, а. с. 2-5).
За вказаними договорами було поставлено: паливо дизельне ТБД (ЕН590)-10, сорт Е; паливо дизельне підвищеної якості марки Energy Л-Євро вид ІІ з присадками компанії BASF; , бензин автомобільний А-95; паливо дизельне Л-0, 20-40 (2710194500); бензин автомобільний А-76 (2710114119); паливо дизельне (Євро) марки С вид І, ІІ, ІІІ (2710194110); паливо дизельне (ЕН-590) сорт С, вид І, Л-0, 2-62, 05-62 (2710194130).
Як доказ формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Укрнафтоопт», ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» та ПП «Ліга» представниками позивача надані до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних фінансово-бухгалтерських документів, а саме: податкові накладні (т. 2, а. с. 9, 13, 20, 23, 28, 36, 40, 44, 48, 52, 58), рахунок-фактури (т. 2, а. с. 22, 25, 30), видаткові накладні (т. 2, а. с. 21, 24, 29, 37, 41, 45, 49, 53, 59), акти здачі-прийому виконаних робіт (т. 2, а. с. 38, 42, 46, 50, 54, 60), товарно-транспорті накладні (т. 2, а. с. 10, 12, 26-27, 31-32),. Факт оплати за поставлений товар підтверджується банківськими виписками (т. 2, а. с. 62-65). Транспортування товару здійснювалось автотранспортом позивача, а саме автомобіль ПАЗС 86332 та МАЗ 5334, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію ТЗ (т. 2, а. с. 14-15).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до угоди про співробітництво №1 від 01.01.2012 (т. 1, а. с. 117-118), укладеної між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Кравцівка Агро», зазначений вище товар (нафтопродукти) зберігався на складі ТОВ «Кравцівка Агро». Факт транспортування товару (нафтопродуктів) на склад ТОВ «Кравцівка Агро» підтверджується накладними на переміщення (т. 1, а. с. 121, 127) та дозволом №0462.13.09-47.30 на експлуатацію устаткування, пов'язаного зі зберіганням небезпечних речовин (т. 1, а. с. 119).
В подальшому отримані від контрагентів-постачальників ТОВ «Укрнафтоопт», ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» та ПП «Ліга» нафтопродукти ФОП ОСОБА_4 були реалізовані ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» в лютому 2013 року, про що свідчать договори поставки нафтопродуктів:
- з ТОВ «Петроль-РЗС» - №261 від 11.05.2012 (т. 1, а. с. 130-131);
- з ФГ «Зевс-Д» - №70 від 03.01.2013 (т. 1, а. с. 139-140);
- з СГ ТОВ «Червоний партизан» - №44 від 03.01.2013 (т. 1, а. с. 148-149);
- з ФОП ОСОБА_5 - №17 від 03.01.2013 (т. 1, а. с. 163-164).
Як доказ формування податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами представниками позивача надані до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних фінансово-бухгалтерських документів, а саме: податкові накладні (т. 1, а. с. 132, 146, 152, 161, 168, 174), видаткові накладні (т. 1, а. с. 134, 143, 153, 160, 167, 173), акти прийому-передачі (т. 1, а. с. 135, 142, 155, 157, 170, 176). Транспортування товару здійснювалось автотранспортом ТОВ «Петроль-АЗС» - автомобіль DAF XF 480, ФОП ОСОБА_4 - автомобіль ПАЗС 86332 держ. №НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_5 - автомобіль VOLVO НОМЕР_3, про що свідчать товарно-транспорті накладні (т. 1, а. с. 133, 141, 154, 156, 169, 175). Отримували поставлений товар від ТОВ «Петроль-АЗС» ОСОБА_7 за довіреністю №69 від 14.02.2013 (т. 1, а. с. 136-137), від ФГ «Зевс-Д» ОСОБА_8 за довіреністю №16 від 12.02.2013 (т. 1, а. с. 144-145), СГ ТОВ «Червоний партизан» ОСОБА_9 за довіреністю №7 від 01.02.2013 та №10 від 08.02.2013 (т. 1, а. с. 150-151, 158-159), та ФОП ОСОБА_5 за довіреністю №11 від 12.02.2013 та №12 від 19.02.2013 (т. 1, а. с. 1635-166, 171-172).
Крім того, на виконання ухвали суду від 26.09.2013 представниками позивача надані до матеріалів справи належним чином завірені копії: паспортів якості (т. 1, а. с. 195, 196, 198, 200, 201 зв., 203 зв., 204 зв., 205 зв.), сертифікати відповідності (т. 1, а. с. 195 зв., 196 зв., 198 зв., 200 зв., 201, 203, 204, 205), подорожніх листів (т. 1, а. с. 197, 199, 202), техпаспорт на автомобіль ПАЗС 86332 державний №НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 207), банківські виписки (т. 1, а. с. 208-217).
Проаналізувавши вказані фінансово-господарські документи суд прийшов до висновку, що взаємовідносини між позивачем ФОП ОСОБА_4 та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Укрнафтоопт», ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО», ПП «Ліга» та контрагентами-покупцями ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» з виконання умов вищезазначених договорів мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.
Отже, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що право на податковий кредит у ФОП ОСОБА_4 виникло, оскільки при виконанні умов договорів було дотримано всі обов'язкові умови для виникнення такого права, а саме - придбання послуг та товарів з метою їх використання у господарській діяльності, передбаченого чинним законодавством.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан» податковим органом було досліджено лише питання реалізації придбаного товару. Факт придбання, транспортування та зберігання, тобто взаємовідносини з постачальниками ТОВ «Укрнафтоопт», ТОВ «ЕКОНОМЕНЕРГО» та ПП «Ліга», відповідачем не досліджувався, у запиті про надання інформації від 26.04.2013 №646/9/15, який передував проведенню перевірки, податковий орган витребував лише документи щодо взаємовідносин з покупцями товару. Зазначене свідчить про необ'єктивність та не відповідність висновків акту перевірки від 05.06.2013 №9/17-0113/НОМЕР_1 фактичним обставинам господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_5, ФГ «Зевс-Д», ТОВ «Петроль-РЗС» та СГ ТОВ «Червоний партизан».
Суд також вважає незаконним нарахування штрафних санкцій в сумі 171578,50 грн., оскільки згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000011710 (т. 1, а. с. 10), податковим органом позивачу було самостійно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24865,00 грн., тому 50% розміру штрафу від зазначеної суми збільшення податкового зобов'язання не може становити 171578,50 грн., що, в свою чергу, підтверджує протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, суд вважає податкове повідомлення рішення від 19.06.2013 №0000011710 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196443,50 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивачем надано докази про оплату судового збору в загальній сумі 2362,82,00 грн. (а. с. 2-4). Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 2294,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними та протиправними дій щодо проведення перевірки, результати якої оформлені Актом від 05.06.13 №9/17-0113/НОМЕР_1 та щодо викладення в Акті перевірки висновків про завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.13 №0000011710 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.13 №0000011710, яким визначено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196443,50грн., із яких 24865,00 - за основним платежем, 171578,50грн. - штрафні санкції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір у розмірі 2294,00грн. відповідно до квитанції №00174 від 15.08.2013р.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 04 листопада 2013 року.
Суддя В.В. Матвєєва