Справа № 569/12862/13-ц
08 листопада 2013 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Ореховської К.Е.
при секретарі - Шкіндер І.М.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на автомобіль та визнання автомобіля «Mitsubishi Pajero» спільною сумісною власністю , -
Позивач звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на автомобіль та визнання автомобіля «Mitsubishi Pajero» спільною сумісною власністю.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_3 є її донькою , з якою вони проживали однією сім'єю до 2011 року . В 2003 році ними вирішено придбати автомобіль у спільну власність для спільного володіння та користування. Між ними існувала домовленість , що всіма діями пов'язаними з купівлею та оформленням автомобілем буде займатися ОСОБА_3 У 2003 році придбаний автомобіль «Mitsubishi Pajero»,2003 року випуску, тип тз :легковий -В універсал, № кузова (шасі) НОМЕР_1 у ТОВ «Ніко-Україна», згідно договору купівлі-продажу автомобіля №0401-0603 від 04.06.2003 року. Автомобіль був зареєстрований на відповідача ОСОБА_3 Відповідно до п.4.1 договору №0401-0603 від 04.06.2003 року нею було сплачено перший внесок в сумі 14000,00 гривень . Для повної оплати вартості автомобіля отримано кредит. У 2008 році всі зобов'язання по кредитному договору сплачені. Вважає, що авто біль є спільною сумісною власністю , так як придбаний за спільні кошти, У зв'язку з чим звернулася до суду з позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав зазначених в позові. Просить суд постановити рішення, яким визнання недійсним свідоцтва про право власності на автомобіль та визнання автомобіля «Mitsubishi Pajero» спільною сумісною власністю
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак, подала до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнала в повному обсязі , та просить суд проводити розгляд справи за його відсутності .
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши пояснення сторін , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, відповідач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що стверджується оглянутим та дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, з якою вони проживали однією сім'єю до 2011 року.
Як встановлено в судовому засіданні , в 2003 році сторонами вирішено придбати автомобіль у спільну власність для спільного володіння та користування. Між ними існувала домовленість, що всіма діями пов'язаними з купівлею та оформленням автомобілем буде займатися ОСОБА_3
У 2003 році придбаний автомобіль «Mitsubishi Pajero»,2003 року випуску, тип тз :легковий -В універсал, № кузова (шасі) НОМЕР_1 у ТОВ «Ніко-Україна», згідно договору купівлі-продажу автомобіля №0401-0603 від 04.06.2003 року .
Автомобіль зареєстрований на відповідача ОСОБА_3.
Відповідно до п.4.1 договору №0401-0603 від 04.06.2003 року позивачем ОСОБА_2 сплачено перший внесок в сумі 14000,00 гривень .
Для повної оплати вартості автомобіля , 03 липня 2003 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1238 на придбання автомобіля по програмі «автомобілі в кредит».
Відповідно до довідки від 01.11.2013 року виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у сторін не має.
Відповідно до положення ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та відповідно до якої, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Як вбачається зі ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржено або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.4 ст. ст. 368 ЦК України, майно набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі .
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що автомобіль був придбаний за спільні кошти, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 вказаний як власник, а не співвласник, а тому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу слід визнати недійсним.
Згідно ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб визнання права, в даному випадку права власності.
Згідно ст. З Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів:
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності на автомобіль та визнання автомобіля спільною сумісною власністю.
На підставі ст. ст.3, 15, 16, 316, 328, 368, 392, керуючись ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на автомобіль та визнання автомобіля «Mitsubishi Pajero» спільною сумісною власністю - задоволити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на автомобіль марки «Mitsubishi Pajero»,2003 року випуску, тип ТЗ: легковий -В універсал, № кузова (шасі) НОМЕР_1, реєстраційний номер №НОМЕР_3 в частині зазначення власником автомобіля ОСОБА_3.
Визнати автомобіль марки «Mitsubishi Pajero»,2003 року випуску, тип тз :легковий -В універсал, № кузова (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер №НОМЕР_3 спільною сумісною власністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського міського суду Ореховська К.Е.