Справа № 357/8244/13-ц
2/357/2760/13
Категорія 44
04 листопада 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Коляда С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Пилипчанська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки та відшкодування витрат на відновлення межових знаків -
Позивач звернулась до суду з даним позовом 07.06.2013 року мотивуючи тим, що з 1971 року вона разом зі своєю родиною проживає в АДРЕСА_1, в їх користуванні постійно знаходилась земельна ділянка загальною площею 0,3257 га, в 2010 році дана земельна ділянка була приватизована та видано два державних акта. Відповідно до державного акту серії ЯЛ № 089374 за реєстраційним номером 011093602733 від 15.07.2010 року, кадастровий номер: 3220485101:02:012:0007 їй належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 1058 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а відповідно до державного акту серії ЯЛ № 089377 за реєстраційним номером 011093602730 від 15.07.2010 року, кадастровий номер: 3220485101:02:012:0013 належить земельна ділянка площею 0,2199 га призначена для ведення особистого селянського господарства, дані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Власницею сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 є відповідач по справі ОСОБА_2. З 2004 року до вересня 2012 року спірних питань щодо встановлених меж земельних ділянок не виникало, по межі з домоволодінням відповідача нею було встановлено паркан згідно меж зазначених у державних актах та акту про передачу та зберігання встановлених межових знаків землевласнику. Але під час збирання врожаю, восени 2011 року відповідач самовільно переставила паркан та захопила частину земельної ділянки і з того часу між ними тривають постійні конфлікти, відповідач вчиняє сварки, ображає, погрожує та знищує межові знаки. 13.04.2012 року позивач за власний рахунок відновила межові знаки в кількості з шт.. між суміжними земельними ділянками, за землевпорядні роботи вона сплатила 600 грн., однак відповідач дані межові знаки знищила. З приводу даних обставин проводилась перевірка, було зафіксовано відсутність межових знаків між земельними ділянками АДРЕСА_3. На виконання припису позивач замовила та оплатила 500 грн. за проведення землевпорядних робіт по відновленню межових знаків, 15.12.2012 року їй було передано на зберігання межові знаки. Відповідач в черговий раз знищила межові знаки, захопила частину земельної ділянки по межі Б-В кадастрового плану розміром 15 кв.м ( довжиною 10 м.. шириною 1,5 м.) , посіяла там траву і використовує захоплену земельну ділянку як прохід. Своїми незаконними діями відповідач перешкоджає власнику вільно користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою. Вирішувати спір в добровільному порядку відповідач не бажає, тому позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належними їй на праві власності земельними ділянками ( кадастрові номери 3220485101:02:012:0007 та 3220485101:02:012:0013), які розташовані в АДРЕСА_1, а саме: звільнити самовільно захоплену нею частину вказаних земельних ділянок по межі Б-В кадастрового плану розміром 15 кв.м ( довжиною 10 м., шириною 1,5 м), зобов'язати відповідача ОСОБА_2 зберігати межові знаки між земельними ділянками, стягнути з відповідача на її користь 1100 грн. в рахунок відшкодування фактично понесених витрат на відновлення межових знаків та судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що земельну ділянку в селі Пилипча Білоцерківського району по АДРЕСА_1 приватизував ще її чоловік, з 2005 року з відповідачем виник спір щодо межі між їх земельними ділянками, вона двічі відновлювала межі, сплачувала за землевпорядні роботи кошти, а відповідач продовжує вчиняти перешкоди в користуванні її земельною ділянкою.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, просила усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності позивачу, шляхом зобов'язання відповідач звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0077 га, а саме: по межі Б - В розміром 0,00385 га ( план меж земельної ділянки кадастровий номер: 3220485101:02:012:0007) та по межі В-Г розміром 0,00385 га ( план меж земельної ділянки кадастровий номер: 3220485101:02:012:0013), стягнути з відповідача на користь позивача кошти в рахунок відшкодування витрат на відновлення межових знаків в сумі 1100 грн. та судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що з 01.08.1965 року проживає в АДРЕСА_2, дане домоволодіння отримала в порядку спадкування за заповітом, однак свідоцтво про право на спадкове майно ще не отримала, позивач приватизувала свою земельну ділянку, а потім вона запросила провести обміри своєї земельної ділянки і встановила, що позивач захопила частину її земельної ділянки, тому вона повикидала її межові знаки, земельна ділянка на якій розташоване її домоволодіння не приватизована, її надавали для будівництва та обслуговування будинку в розмірі 0,25 га, 0,12 га вона віддала іншій особі, а 0,13 га в неї залишилось під будинком і під город, в 2011 році почалися суперечки з позивачем за межу.
Представник третьої особи Пилипчанської сільської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, надали до суду заяву про розгляд справи без участі представника, на розсуд суду.
Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5, спеціаліста - геодезиста ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.3 ЦПК України , кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ч 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
У ст.126 ЗК України наведено виключний перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, до них належать: державний акт на право власності на земельну ділянку.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 089374 за реєстраційним номером 011093602733 від 15.07.2010 року, кадастровий номер: 3220485101:02:012:0007 позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 1058 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та відповідно до державного акту серії ЯЛ № 089377 за реєстраційним номером 011093602730 від 15.07.2010 року, кадастровий номер: 3220485101:02:012:0013 належить земельна ділянка площею 0,2199 га призначена для ведення особистого селянського господарства, дані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с. 7,8). Земельні ділянки винесено в натурі, що підтверджується схемо перенесення меж земельної ділянки в натуру ( а.с.9,10) та відповідно до акту від 13.04.2012 року на передачу та зберігання встановлених ( відновлених) межових знаків землевласнику ОСОБА_1 передано в кількості 3 шт. межові знаки ( а.с.9) та сплачено за проведення геодезичного вимірювання 600 грн. ( а.с.11).
В судовому засіданні встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована та проживає ОСОБА_2, земельна ділянка на якій розташований зазначений будинок не приватизована, перебуває у користуванні відповідача та межує з земельними ділянками позивача, що підтверджується матеріалами справи ( а.с. 28,9,10,19,20,69,70),показами сторін, спеціаліста та свідків.
Згідно матеріалів справи ( а.с.12-14) встановлено, що з вересня 2012 року між позивачем та відповідачем виник спір з приводу суміжного землекористування земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, позивач зверталась до Державної інспекції сільського господарства України з приводу неправомірних дій ОСОБА_2, 18.09.2012 року Пилипчанська сільська рада у відповідь на заяву позивача щодо порушення меж земельної ділянки та відновлення межових знаків повідомили про неможливість вирішити дане питання, Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області листом від 08.10.2012 року рекомендувала звернутись до суду для вирішення спірних питань.
Згідно акту № 0066-9 від 01.11.2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області ( а.с.15) проведено перевірку з питання щодо користування земельною ділянкою та встановлення меж по АДРЕСА_3 та встановлено відсутність межових знаків. Згідно припису від 01.11.2012 року ОСОБА_7 приписано усунути виявлені порушення .
Згідно акту від 04.12.2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області ( а.с.17) щодо встановлення меж по АДРЕСА_3 встановлено, що припис від 01.11.2012 року виконано.
Земельні ділянки винесено в натурі, що підтверджується планом - абрисом( а.с.19-20) та відповідно до акту від 15.12.2012 року на передачу та зберігання встановлених ( відновлених) межових знаків землевласнику ОСОБА_1 передано в кількості 3 шт. межові знаки ( а.с.19) та сплачено за проведення геодезичного вимірювання 500 грн. ( а.с.21).
Згідно акту виносу земельної ділянки в натурі від 12.10.2013 року ( а.с.69) та зведеного кадастрового плану земельних ділянок ( а.с.70), поворотні точки земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 згідно державних актів серії ЯЛ № 089374 за реєстраційним номером 011093602733 від 15.07.2010 року і державного акту серії ЯЛ № 089377 за реєстраційним номером 011093602730 від 15.07.2010 року встановлені ( відновлені) на місцевості в кількості 3 штук і передані на зберігання землевласнику,земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_2 складає 0,0077 га.
Допитаний в судовому засіданні спеціаліст - геодезист ОСОБА_6 зазначив, що відповідно до розпорядження ПП «Обрій» ( а.с. 77 -79) 13.04.2012 року, 15.12.2012 року та 12.10.2013 року проводив роботи щодо винесення меж земельної ділянки в натурі, встановлення та відновлення межових знаків згідно державних актів наданих позивачем, відповідача викликали для участі в проведення даних робіт однак вона не з'явилась, були присутні землевпорядники та голова селищної ради, при виїзді в грудні 2012 року було між земельними ділянками був відсутній паркан, він лежав на земельній ділянці позивача, при виїзді в жовтні 2013 року межові знаки були відсутні і знищена земельна межа між ділянками, також встановлено, що позивач користується земельною ділянкою виділеної відповідно до державних актів, а за домоволодінням відповідача, згідно по господарської книги рахується 0,15 га, на дану земельну ділянку державний акт відсутній.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, яка зазначила, що сини відповідача на весні 2013 року зняли паркан між земельними ділянками, та ОСОБА_5, яка була присутня при відновленні межових знаків зазначила, що відповідача викликали для проведення даних робіт, однак вона не з'явилась, тобто підтвердили, що між сторонами існує спір щодо межі між суміжними земельними ділянками.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивачем в судовому засіданні обґрунтовано позовні вимоги належними та допустимими доказами, відповідач не надала до суду жодного доказу в підтвердження своїх заперечень, судом встановлено неправомірне використання частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_2, фактичний розмір земельної ділянки, яка виділена позивачу, відповідає плану меж земельної ділянки зазначеної в державних актах, відповідач порушила права щодо володіння та користування належною їй на праві власності земельною ділянкою.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати за рахунок відповідача, тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 234 грн. 70 коп.
Керуючись ст.ст. 125, 126, 152, 158, 159 ЗК України, ст. ст.. 316,317,319,321, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Пилипчанська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки та відшкодування витрат на відновлення межових знаків задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ( кадастровий номер 3220485101:02:012:0007 та кадастровий номер 3220485101:02:012:0013), які розташовані за адресою: Київська область, АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0077 га, а саме: по межі Б-В розміром 0,00385 га ( план меж земельної ділянки кадастровий номер 3220485101:02:012:0007) та по межі В-Г розміром 0,00385 га ( план меж земельної ділянки кадастровий номер 3220485101:02:012:0013).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на відновлення межових знаків в розмірі 1100 грн. та судові витрати по справі в розмірі 234 грн.70 коп., всього 1334 грн.70 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Бондаренко