08 листопада 2013 року Справа № 5023/3330/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників:
прокурор - Кондратюк Н.А.;
позивач - не з'явився;
перший відповідач - Васильєва Н.С.;
другий відповідач - не з'явився;
третя особа - Капустін В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Нововодолазького району Харківської області (вх. №1295Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року у справі
за позовом Прокурора Нововодолазького р-ну Харківської області с. Н. Водолага в
інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України" м. Київ
до 1. Приватного підприємства "Агрохолдінг "Торнадо", м. Харків;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", м. Луганськ
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84", с. Ватутіне, Нововодолазький р-н, Харківська обл.
про витребування майна та визнання права власності, -
Прокурор Нововодолазького району Харківської області в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Агрохолдінг "Торнадо", в якому просив суд визнати за ДАК "Хліб України" право державної власності на нежитлові приміщення робочої вежі, силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу № 2, зерносушарки, пиловід'ємника, контори елеватора, силосного корпусу № 1 і силосного розширеного корпусу № 1, залізничних ваг, електромайстерні з трансформаторною підстанцією, механічної майстерні, авто вагової, лабораторії, адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіно, вул. Нова, 5, а також витребувати у ПП "Агрохолдінг Торнадо" на користь держави в особі ДАК "Хліб України" нежитлові приміщення робочої вежі, силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу № 2, зерносушарки, пило від'ємника, контори елеватора, силосного корпусу № 1 і силосного розширеного корпусу № 1, залізничних ваг, електромайстерні з трансформаторною підстанцією, механічної майстерні, авто вагової, лабораторії, адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіно, вул. Нова, 5.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 серпня 2012 року, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2012 року, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 30 серпня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь державного бюджету України 64380,00 грн. судового збору.
Прокурор Нововодолазького району Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи скаргу вказує, що передавши до статутного фонду ДАК «Хліб України» майно, держава встановила заборону на його приватизацію, тобто обмежила правомочність компанії на розпорядження даним майном шляхом його відчуження. На думку заявника скарги, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ДАК «Хліб України» не мала права відчужувати зазначене майно іншим суб'єктам господарювання, у зв'язку з чим майно має бути повернуто з чужого незаконного володіння.
ПП "Агрохолдінг "Торнадо" надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначило, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано належних та допустимих доказів наявності права власності на оспорювані об'єкти нерухомості саме за ДАК «Хліб України» та не наведено правового обґрунтування законності витребування у ПП «Агрохолдінг Торнадо», що, в свою чергу, було придбано ним на законодавчо передбачених підставах, що й стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора Нововодолазького району; просило скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.
ДАК «Хліб України» надавала письмові пояснення на скаргу, в яких просила скасувати рішення господарського суду та постановити нове, яким задовольнити позов прокурора, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перший відповідач у судовому засіданні зазначив, що, на його думку, скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Позивач і другий відповідач у судове засідання не з'явились. Направлена на адресу ТОВ "Промбудскло" ухвала була повернута з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою організація не значиться».
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Окрім того, відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.2.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення у судове засідання представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як правильно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1. Статуту Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" передбачено, що статут визначає порядок утворення, діяльності та ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" (далі - Підприємство), засновником (власником) якого є Державна акціонерна компанія "Хліб України" (Компанія).
Пунктом 3.7. Статуту підприємства передбачено, що підприємство має право в установленому законодавством та цим Статутом порядку вести власну господарську діяльність.
Пунктом 43 Статуту сторони передбачили, що майно Компанії передається Підприємству у власність. Майно, що набуте Підприємством в результаті власної господарської діяльності належить Підприємству на праві власності. Підприємство має право вчиняти щодо майна будь-які дії відповідно до вимог чинного законодавства.
У свою чергу, Рішенням ХLVІ сесії V скликання Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 05.10.2010 року "Про видачу свідоцтва на право державної власності на нежитлову будівлю" силосного корпусу №2 і силосного розширеного корпусу №2", розташовану в селі Ватутіне по вулиці Нова, 5, ДП ДАК Хліб України" "Хлібна база № 84": скасовано рішення виконавчого комітету Ватутінської сільської ради від 17.08.2004 року "Про видачу свідоцтва на право державної власності на будівлі та споруди ДП "Хлібна база № 84" ДАК "Хліб України"; видано Свідоцтво про право державної власності на нежитлову будівлю силосного корпусу №2 і силосного розширеного корпусу №2", розташовану в селі Ватутіне по вулиці Нова, 5, ДП ДАК Хліб України" "Хлібна база № 84", доля ціла; зобов'язано заявника керівництво ДП ДАК Хліб України" "Хлібна база № 84" зареєструвати дану будівлю в Комунальному підприємстві "Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро" Нововодолазького району Харківської області.
На виконання вищезазначеного рішення ДП ДАК Хліб України" "Хлібна база №84" проведено державну реєстрацію його права власності на спірне майно.
Цей факт підтверджується витягами про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2010 року, 11.10.2010, року, 30.11.2010 року, з яих вбачається, що ДП ДАК Хліб України" "Хлібна база № 84" було проведено державну реєстрацію його права власності на вказане майно в Комунальному підприємстві "Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро" Нововодолазького району Харківської області.
З акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна №1 від 11 жовтня 2010 року вбачається, що Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84" передано нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло".
Рішенням ХLVІІ сесії V скликання Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.10.2010 року, на підставі заяви директора ТОВ "Промбудскло", у зв'язку з передачею зазначених вище виробничих будівель ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84" у вигляді внеску до статутного капіталу ТОВ "Промбудскло" та відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, відповідно до п. 1 ст. 13 р. III Закону України "Про власність" та ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": скасовано рішення ХLVІ сесії V скликання Ватутінської сільської ради Новововодолазького району Харківської області від 05.10.2010 року "Про видачу свідоцтва на право державної власності на нежитлову будівлю силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу №2, розташованих за адресою: с. Ватутіне по вулиці Нова, 5, ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84"; видано свідоцтво на право приватної власності на нежитлову будівлю робочої вежі, нежитлову будівлю силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу № 2, що розташовані за адресою: с. Ватутіне по вулиці Нова, 5 ТОВ "Промбудскло", доля ціла; зобов'язано заявника керівництво ТОВ "Промбудскло" зареєструвати зазначені об'єкти нерухомості в КП "Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро" Нововодолазького району Харківської області.
Господарським судом встановлено, що 21 грудня 2010 року між ТОВ "Промбудскло" в особі Дубовика М.В. (продавець) та ПП "Агрохолдінг Торнадо" в особі директора Гончаренко А.М. (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №2783.
Згідно з вказаним Договором продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу №2, на земельній ділянці сільської ради кадастровий №6324280301:00:001:0079, що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вулиця Нова, 5.
З позовної заяви вбачається, що прокурор просить суд визнати за Державною акціонерною компанією "Хліб України" право державної власності на нежитлові приміщення робочої вежі, силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу №2, зерносушарки, пиловід'ємника, контори елеватора, силосного корпусу № 1 і силосного розширеного корпусу № 1, залізничних ваг, електромайстерні з трансформаторною підстанцією, механічної майстерні, автовагової, лабораторії, адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіно, вул. Нова, 5.
При цьому, слід зауважити, що у позовній заяві прокурор вказує на те, що звертається з позовом в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії «Хліб України».
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Позивачем у даній справі прокурор визначив Державну акціонерну компанією "Хліб України" та просить визнати за нею право державної власності на спірне майно.
Приписами статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.
Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважені органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи.
Статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.
У відповідності до статуту Державної акціонерної компанії "Хліб України", компанія утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 1000, являється публічним акціонерним товариством, та є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппрод.
Відповідно до п. 29 Статуту ДАК "Хліб України" засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно Компанії здійснює Міністерство аграрної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор помилково просить суд визнати право державної власності на спірне майно за ДАК "Хліб України".
А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права державної власності за ДАК "Хліб України".
Стосовно вимоги прокурора про витребування у ПП "Агрохолдінг Торнадо" на користь держави в особі ДАК "Хліб України" нежитлових приміщень робочої вежі, силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу № 2, зерносушарки, пиловід'ємника, контори елеватора, силосного корпусу № 1 і силосного розширеного корпусу №1, залізничних ваг, електромайстерні з трансформаторною підстанцією, механічної майстерні, авто вагової, лабораторії, адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіно, вул. Нова, 5, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В обґрунтування вказаної позовної вимоги прокурор посилається на приписи ст. 203, 228, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України та вважає, що правочини щодо передачі ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84" спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Промбудскло" та укладення 21 грудня 2010 року між ТОВ "Промбудскло" та ПП "Агрохолдінг Торнадо" Договору купівлі-продажу є таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним в силу ч. 2 статті 228 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявлений позов про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача є віндикаційним.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника поза його волею, перебування його в натурі у відповідача, недобросовісність відповідача та ін.
Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України закріплено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У свою чергу, особа, що звернулася до господарського суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння, зобов'язана довести своє право на спірне майно, що перебуває у володінні відповідача.
Доказами такого права власності на нерухоме майно можуть були правовстановлюючі документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно і державна реєстрація речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. ст. 15, 16, 386-394 ЦК України задоволення таких вимог є можливим лише за позовною заявою власника (уповноваженої ним особи) після доведення ним наявності у нього права власності на відповідне майно.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року (з наступними змінами і доповненнями) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.05.2002 року з наступними змінами і доповненнями, обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Втім, матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності на об'єкти нерухомості безпосередньо за ДАК "Хліб України", як на момент передачі майна ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база №84» до статутного капіталу ТОВ «Промбудскло», так і на момент вчинення правочину між ТОВ «Промбудскло» і ПП «Агрохолдинг Торнадо».
Також, колегія суддів зазначає, що з аналізу норми статті 203 Цивільного кодексу України вбачається наступне: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до положень ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Однак, прокурор не надав доказів недійсності правочинів по відчуженню спірного майна з огляду на положення цивільного законодавства України.
Також, і доказів нікчемності правочину щодо передання майна ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база №84" до статутного капіталу ТОВ "Промбудскло".
При цьому, посилання позивача на факти вчинення правочину між ТОВ "Промбудскло" та ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 84" за відсутності дозволу ДАК "Хліб України" відносять його до категорії оспорюваних правочинів.
Прокурором та позивачем, не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження права власності саме позивача на спірне майно та не доведено, що майно вибуло з володіння позивача поза його волею (було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом), як того вимагає стаття 33 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно відчужено власником майна за власною волею, за правочином, а саме, за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 21 грудня 2010 року, укладеним між ТОВ "Промбудскло" та ПП "Агрохолдінг Торнадо", підписаним та скріпленим печатками обох сторін, посвідченим приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Некрасовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №2783.
На час розгляду справи вищезазначений договір є дійсним, а тому підстави для витребування майна із володіння відповідача відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Нововодолазького району Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року у справі № 5023/3330/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови складено 11.11.2013 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Ільїн О.В.