05 листопада 2013 року Справа № 5023/2592/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О.
при секретарі Шевцові Є.О.
за участю представників сторін:
позивача - Антонюк В.М., довіреність № 05 від 14.01.2013
відповідача - Чигринової Н.В., довіреність № 08-11/26/2-13 від 03.01.2013
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2970Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 року по справі №922/2592/13
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності,
У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 363,9 кв.м. по вул. Петра Свинаренка, 14 м. Харків за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 року (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Визнано право власності за державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 363,9 кв.м. по вул. Петра Свинаренка, 14 міста Харкова. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1720,50 грн.
Харківська міська рада з рішенням господарського суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 у справі № 922/2592/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає, що Управлінням комунального майна та приватизації Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради було виявлено безхазяйну нежитлову будівлю (прибудову) по вул. П.Свинаренка, 14 у м. Харкові. Як вказує відповідач, з моменту взяття вищезазначеної будівлі на облік, як безхазяйне майно, звернень з приводу визнання права власності на вказаний об'єкт ні від позивача, ні від інших осіб не надходило. Відповідач стверджує, що позивач був обізнаний про майно, що не увійшло до статутного фонду ЗАТ «Титан» в процесі приватизації і більш того Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало рекомендації щодо передачі у комунальну власність спірного майна, а ЗАТ «Титан» звернулося до Харківської міської ради з проханням прийняти у комунальну власність майно, у тому числі і спірну будівлю. Крім того, відповідач посилається на те, що нежитлову будівлю літ. Б-1 по вул. П.Свинаренка, 14 було прийнято у комунальну власність на території громади м. Харкова на підставі рішення Харківської міської ради від 23.10.2008 № 289/08, яке не оскаржено та не скасовано у встановленому законом порядку.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що за наявності органу управління, як власника спірної нежитлової будівлі (Регіонального відділення Фонду державного майна України), та особи, що обліковує її на своєму балансі (ЗАТ «Титан»), твердження відповідача про безхазяйність вказаного майна, є безпідставними, що також підтверджується ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.12.2011, рішенням суду з цивільної справи, яким встановлено відсутність правових підстав для ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.10.2005 у цивільній справі № 2-0-135/06 щодо визнання спірної нежитлової будівлі безхазяйної та передачі її до комунальної власності. Крім того, позивач вказує на те, що пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації, можливість приватизації майна загальнодержавної власності виключає будь-який інший спосіб розпорядження ним, зокрема і шляхом передачі до комунальної власності без будь-якого економічного обґрунтування.
В судовому засіданні 24 жовтня 2013 року оголошено перерву до 05 листопада 2013 року.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ, постановленого після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. "Про проголошення незалежності України", все майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, були визнані державною власністю України.
Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України, було передбачене відчуження (приватизація) майна, що перебувало у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, спеціально створеними для цього державними органами приватизації.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" та "Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. № 412, а з 27.06.2012р. "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012р. № 678 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012р. за № 935/21247, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.
До основних завдань РВ ФДМУ по Харківській області віднесена організація та проведення приватизації майна, що перебуває у державній власності, згідно з державною програмою приватизації, та здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що у 1993 році, в ході приватизації державного майна, згідно договору купівлі-продажу державного майна № 40 від 04.08.1993р., РВ ФДМУ по Харківській області здійснило відчуження цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна, розміщеного на пр-ті Ілліча, 118 міста Харкова, організації орендарів цього підприємства.
Приватизація здійснювалась у відповідності до чинних на той час редакцій Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та інших нормативно-правових актів.
Зокрема, у відповідності до ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. № 158, перед здійсненням вказаного відчуження, РВ ФДМУ по Харківській області була створена комісія для інвентаризації майна підприємства, що підлягало приватизації, з метою визначення фактичної наявності, стану, вартості всього його майна та подальшого способу розпорядження ним.
У відповідності до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1993р., затвердженого виконуючим обов'язки начальника РВ ФДМУ по Харківській області, вартість усього складу цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування становила 1 797 441 000,00 карбованців, з яких була вилучена вартість майна, що не підлягало приватизації (879 650 000, 00 крб. + 21 199 000, 00 крб.), та виокремлено вартість майна, що підлягало приватизації (897 160 000, 00 крб.).
Вартість майна, що не підлягало приватизації, відображала об'єкти, які належали орендарю на суму 879 650 000, 00 карбованців, а також об'єкти соціально-культурно-побутового призначення, для яких були встановлені пільги на суму 21 199 000, 00 карбованців.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ плану приватизації Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна, затвердженого виконуючим обов'язки начальника РВ ФДМУ по Харківській області Сенченком Л.М. 04.08.1993р., до основних засобів, які підлягали передачі в оренду створеному на його базі підприємству на пільгових умовах, з-поміж іншого державного майна були передбачені об'єкти соціально-культурно-побутового призначення за таблицею № 9 в додатку до даного плану приватизації.
Згідно інвентарної відомості за червень 1993 року по цеху 31 по групі 11 цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна, позначеної у таблиці № 9 в додатку до даного плану приватизації, до складу об'єктів соціально-культурно-побутового призначення увійшли медичні пункти, пункти громадського харчування, дитячі установи, а також об'єкти житлового фонду з відповідною інфраструктурою, у тому числі спірна нежитлова будівля, яка являла собою прибудову до житлового будинку по вулиці Петра Свинаренка, 14 міста Харкова за інвентарним номером 21338, кодом затрат 290001, з указівкою дати здачі її в експлуатацію 01.11.1990р. та залишкової вартості у сумі 63 776, 47 карбованців.
Таким чином, відповідно до договору купівлі-продажу державного майна № 40 від 04.08.1993р. організація орендарів "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна стала власником частини цілісного майнового комплексу цього державного підприємства на суму 897 160 000, 00 карбованців, що не включала в себе вартості низки об'єктів, які залишились у державній власності, у тому числі прибудова до житлового будинку по вул. Петра Свинаренка, 14 міста Харкова.
Тобто, за результатами приватизації цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування, спірна нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 363,9 кв.м. по вул. Петра Свинаренка, 14 міста Харкова, не увійшла до статутного фонду створеного на його базі Закритого акціонерного товариства "Титан" та залишались у державній власності.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області являється органом управління державного майна, що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації.
Згідно вказаного Положення, управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.
Проте, як зазначає позивач, РВ ФДМУ по Харківській області стало відомо від Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06 за заявою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з залученням Харківської міської ради в якості зацікавленої особи, без наявності на те законних підстав постановлено передати у комунальну власність спірну нежитлову будівлю як безхазяйну нерухому річ.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.04.2011р., залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.12.2011р., апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Харківській області було задоволено та скасовано зазначене рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06, а провадження у ній закрито.
Вказаними судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій встановлено відсутність правових підстав для ухвалення рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06 що визнання спірної нежитлової будівлі безхазяйної та передачі її до комунальної власності.
Позивач також зазначає про те, що намагаючись врегулювати зазначене питання щодо визнання права державної власності на спірну нежитлову будівлю по вул. Петра Свинаренка, 14 без вдавання до звернення до суду, РВ ФДМУ по Харківській області неодноразово зверталось безпосередньо до Харківської міської ради (листи від 20.03.2012р. № 18-1488 та від 27.08.2012р. № 18-4746), Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (лист від 19.03.2012р. № 1477) та Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (лист від 01.03.2013р. № 18-1212), якими була висловлена позиція щодо неможливості його вирішення без вдавання до судового захисту прав та охоронюваних законом інтересів Регіонального відділення.
Вказані обставини стали підставою звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до господарського суду Харківської області за захистом своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 363,9 кв.м. по вул. Петра Свинаренка, 14 міста Харкова за державою Україна в судовому порядку, з підстав викладених вище.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, з урахуванням викладених обставин та виходячи з положень ч.1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 316-321 Цивільного кодексу України, вважав, що всупереч зазначеним нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових приміщень, а саме позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином. В зв'язку з чим, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів,, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом при розгляді справи відповідно до ст. 43 ГПК України взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до правомірних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, повторно розглянувши справу, встановила, що підставою звернення позивача з даним позовом став факт порушення РВ ФДМУ по Харківській області прав на спірні нежитлові приміщення відповідачем, оскільки після приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна, розміщеного на пр-ті Ілліча, 118 міста Харкова, набули статусу державного майна, що не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Титан" у процесі приватизації, а Регіональне відділення стало уособлювати орган, уповноважений здійснювати управління ним у відповідності до "Положення про управління державним майном, є не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, яке належить державі Україна, а від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
У відповідності до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі , страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (стаття 16 Цивільного кодексу України)
Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, і засвідчує його право власності.
Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.
Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 3 закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є, зокрема державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів залишилось після ліквідації підприємства.
Статтею 7 цього Закону визначено, що Фонд державного майна України має рішення про подальше використання державою майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.
Відповідно до Положення про управління державним майном, управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні повноваженим органом способу та умов подальшого використання майна.
Забезпечення реалізації Положення здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
До повноважень органів Фонду державного майна України у відповідності до частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" належить прийняття рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.
Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими :
здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;
передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";
передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;
передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства;
списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 "Про затвердження порядку списання об'єктів державної власності".
Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.
Аналіз правової основи управління державним майном вказує на те, що управління державним майном здійснюється уповноваженим органом - Фондом державного майна та його регіональними відділеннями в межах, визначених чинним законодавством, за яким можливість приватизації майна загальнодержавної власності виключає будь-який інший спосіб розпорядження ним, зокрема і шляхом передачі до комунальної власності без будь-якого економічного обґрунтування, адже у такому випадку мала б місце безгосподарність з боку державних органів приватизації щодо державного майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06 судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області, з чим погодилась колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, встановила, що за результатами приватизації цілісного майнового комплексу Харківського орендного підприємства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування ім. В.І. Леніна, спірна нежитлова будівля, яка являє собою прибудову до житлового будинку по вул. Петра Свинаренка, 14 міста Харкова, не увійшла до статутного капіталу створеного на його базі Закритого акціонерного товариства "Титан" та залишилась у державній власності.
Крім того, встановлено, що станом на 23 грудня 2010 року вказана спірна нежитлова будівля, загальною площею 363,9 кв.м. з інвентарним номером 21338, згідно даних бухгалтерського обліку знаходиться на балансі Закритого акціонерного товариства "Титан", а згідно листа РВ ФДМУ по Харківській області № 18-8979 від 23 грудня 2010 року обліковується як державне майно, що не увійшло до статутного капіталу в процесі приватизації і щодо якого не реалізоване управлінське рішення.
Тобто, за наявності органу управління як власника спірної нежитлової будівлі та особи, що обліковує її на своєму балансі, для тверджень про її безхозність правові підстави були відсутні, оскільки згідно ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
За таких умов, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.04.2011р., залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.12.2011р., рішенням суду з цивільної справи було встановлено відсутність правових підстав для ухвалення рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06 щодо визнання спірної нежитлової будівлі безхазяйної та передачі її до комунальної власності.
Отже, вказаними судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанції спростовується правомірність дій Харківської міської ради, що передували та настали після ухвалення рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.10.2006р. у цивільній справі № 2-0-135/06, адже будь-яких інших правових підстав для законного переходу права на спірну нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 363,9 кв.м. по вул. П.Свинаренка, 14 міста Харкова, з державної до комунальної власності не встановлено.
До того ж, подання позову про визнання права власності на спірну нежитлову будівлю РВ ФДМУ по Харківській області спростовує наявність будь-яких ознак погодження з боку позивача факту зміни форми власності з державної на комунальну.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном та всупереч викладеним вище нормам, не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових приміщень.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 363,9 кв.м. по вул. Петра Свинаренка, 14 м. Харків за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.
Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2013 року по справі № 922/2592/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 11 листопада 2013 року.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Івакіна В.О.