06 листопада 2013 р.Справа № 2а-1150/12/2170
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фуміфог» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фуміфог» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення,
ПП "Фуміфог" звернулось до суду з позовом та просило визнати протиправними дії по організації та проведенню перевірки 19.01.12, та скасувати наказ про проведення перевірки від 18.01.12 № 90 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.12 № 0001052301.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. у задоволенні позову було відмовлено .
Не погоджуючись з постановою суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов .
Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися .
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі : відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб , які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату , час і місце судового розгляду.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство "Фуміфог" є юридичною особою, засновник, директор та бухгалтер підприємства ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.
В період з 18.01.2012 р. по 19.01.2012 р. на підставі наказу від 18.01.2012 №90, працівником ДПІ у м. Херсоні, була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка приватного підприємства „Фуміфог" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП „Фіто сервіс плюс" (36671297) та з контрагентами- покупцями за квітень - травень 2011 року.
Перевірка проводилась без відома та присутності директора ПП "ФУМІФОГ"
За результатами перевірки було складено акт від № 174/23-2/36504700,яким встановлено порушення позивачем ч. 1- 5 ст. 203, ч. 1- 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах, здійснених постачальником ПП "Фуміфог" при придбанні послуг у ПП "Фіто Сервіс Плюс" у квітні, травні 2011 року; порушення ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України , завищено заявлену суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 2181 грн. за травень 2011 року на суму 1783 грн.
При проведені перевірки податкова інспекція використовувала інший акт про результати проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" від 12.01.12 № 13/15-2/36671297, з якого вбачається, що на час поставки послуг позивачу директором значилась ОСОБА_5, з 20.06.11 - ОСОБА_6. При обстеженні юридичної адреси підприємства "Фіто Сервіс Плюс" АДРЕСА_2, було встановлено, що за цією адресою мешкає колишній керівник підприємства ОСОБА_7, та її батьки. Опитаний сусід ОСОБА_8, який мешкає в будинку № 19, підтвердив відсутність будь-якої діяльності за юридичною адресою ПП "Фіто Сервіс Плюс". Податкова звітність даного платника податків свідчить про відсутність основних засобів, приміщень, обладнання, транспорту, земельних ділянок, трудових ресурсів. ДПІ посилається на те, що пояснення ОСОБА_5 щодо підприємницької діяльності підприємства були дані в загальній формі, детально пояснити зміст господарських операцій вона не змогла, опитаний ОСОБА_6 пояснив, що також не займався ніякою підприємницькою діяльністю. ДПІ було також встановлено, що податковий кредит ПП "Фіто Сервіс Плюс" за спірний період був сформований за участю підприємств з ознаками фіктивності - ПП "Стилет-Юг" та ПП "Альтекс-Юг".
В акті вказано, що ПП "Фуміфог" не знаходиться за юридичною адресою АДРЕСА_1, з посиланням на акт про незнаходження від 16.12.2011 ГВПМ ДПІ у м. Херсоні. Податкова звітність даного підприємства свідчить про відсутність основних засобів, складських приміщень, транспорту, обладнання, працюючих 1 особа, директор. Згідно договору № 01/04 від 1 квітня 2011 року, укладеного позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс" в особі директора ОСОБА_5, позивач в квітні 2011 року задекларував податкового кредиту в сумі 5442 грн., в тому числі 2180 грн. 53 коп. за рахунок ПП "Фіто Сервіс Плюс". В травні 2011 року позивач задекларував податковий кредит в сумі 2467 грн., в тому числі 1783 грн. 33 коп. за рахунок ПП "Фіто Сервіс Плюс".
Державною податковою інспекцією у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0001052301 про збільшення ПП "Фуміфог" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3964 грн. та застосування штрафу в сумі 1 грн.
Документальною перевіркою у відповідності із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка, серед іншого, здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відтак, у разі ненадання платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, відповідач мав право призначити як документальну позапланову виїзну, так й документальну позапланову невиїзну перевірку. Законодавець чітко визначає право податкового органу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у випадку ненадання платником податків витребуваних документів. При цьому контролюючий орган повинен провести перевірку на підставі документів, наявних у контролюючого органу.
Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що відсутність платника податків за юридичною адресою не звільняє орган податкової служби від обов'язку надсилання на юридичну адресу наказу та повідомлення про початок перевірки , але порушення зі сторони податкової інспекції при проведенні перевірки не спростовують викладених в акті перевірки фактів порушень податкового законодавства.
Згідно п.п. 138.8.1. п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;
Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Згідно п.146.5 ст.146 ПК України первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином , будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 01 квітня 2011 року між Позивачем (Замовник) та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (Виконавець) укладено договір №01/04, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати послуги по наданню спеціалістів, які мають навики для робіт з пестицидами та агрохімікатами, а Замовник - отримати та оплатити надані послуги згідно акту виконаних робіт.
На підтвердження реальності господарських операцій ПП "Фуміфог" надано: копії договору, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру,згідно з якими 28 квітня 2011 року позивач сплатив ПП "Фіто Сервіс Плюс" готівкою грошові кошти в сумі 7000 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.), тією ж датою оформлена податкова накладна від 28.04.11 № 190 на суму 13083 грн. 04 коп.. 29 квітня 2011 року отримав грошові кошти в сумі 3902 грн. 53 коп. та оформлений акт здачі-прийняття робіт від 29 квітня 2011 року на суму 13083,04 грн. (в т.ч. ПДВ 2180,51 грн.).
31.05.11р. ПП "Фуміфог" сплатило готівкою ПП "Фіто Сервіс Плюс" грошові кошти в сумі 5000 грн., отримав ПН № 217 від 31.05.11 на суму 10700 грн. (в т.ч. ПДВ 1783,33 грн.). 01.06.11 здійснив доплату готівкою 4916 грн. та був оформлений акт виконаних робіт від 31.05.11 на суму 10700 грн.
Але , в актах здачі-приймання робіт не зазначено прізвищ, ініціалів посадових осіб обох підприємств, які підписали ці акти, неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), скільки спеціалістів надавали послуги, скільки часу, вартість цих послуг за годину, в які дні було здійснено надання цих послуг, в чому саме полягали ці послуги, місце надавання послуг, кому вони надавались. Прізвища спеціалістів, які надавали послуги, директор ПП "Фуміфог" не пам'ятає.
Крім того, актом зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" від 12.01.12 № 13/15-2/36671297, складеним державною податковою інспекцією у м. Херсоні на підтвердження безтоварності господарських операцій, встановлено відсутність у ПП "Фіто Сервіс плюс" основних засобів, залишків товарно-матеріальних цінностей, відсутність трудових ресурсів (1 особа директор), виробничого обладнання, транспорту, сировини, обладнання для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність у ПП "Фіто Сервіс Плюс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам.
Згідно з актом звірки, підприємствами, за допомогою яких даний постачальник формував свій податковий кредит, були фірми з ознаками "фіктивності" - ПП "Стилет-Юг", ПП Альтекс-Юг", по факту діяльності яких порушено кримінальну справу.
ПП "Фіто Сервіс Плюс" перестало звітувати по ПДВ, остання декларація за червень 2011 року, підписана ОСОБА_6, який надав пояснення податковій міліції, що ніяких податкових декларацій не підписував. ДПІ у м. Херсоні в службовій записці зазначає про те, що податкові декларації з ПДВ за січень-червень 2011 року ПП "Фіто Сервіс Плюс" підписані від імені ОСОБА_5 (декларації за січень-квітень 2011 року) та ОСОБА_6 (декларація за травень-червень 2011 року).
ПП "Фіто Сервіс Плюс" відсутнє за юридичною адресою, місцезнаходження бухгалтерських документів та податкової звітності невідоме. Згідно інформації та матеріалів, наданих ГВПМ ДПІ у м. Херсоні службовою запискою від 12.01.2012 №82/26-506, встановлено, що при обстеженні податкової адреси платника: АДРЕСА_2, виявлено житловий будинок, в якому мешкає гр. ОСОБА_7 (засновник та керівник підприємства у період 10.09.09 - 22.12.10, а в даний період підприємство не вело господарської діяльності) разом зі своїми батьками на протязі 2011-2012 років, що підтверджується поясненнями матері - ОСОБА_9 та поясненнями гр. ОСОБА_8, сусіда, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3. Ці особи повідомили, що на протязі 2011-2012 років будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 ніколи не відвідували. Останній акт про незнаходження за податковою адресою від 05.08.11 №345/15-2, складений за участю власниці будинку ОСОБА_9.
Згідно із поясненнями громадянки ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4), вона повідомила, що дійсно була керівником ПП "Фіто Сервіс Плюс" у період з 22.12.10 по 20.06.11. Підтвердила відсутність складських приміщень, транспортних засобів, детально пояснити зміст фінансово-господарських операцій з постачальниками та покупцями, систему документообігу, товарообігу не змогла. З її пояснень вбачається, що позивача вона не називає в переліку своїх контрагентів, щодо видів діяльності підприємства вказує тільки оптову торгівлю продовольчими та промтоварами, запчастинами.
Згідно із поясненнями гр. ОСОБА_6, 1978 року народження, від 20.12.11 надане ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка на виконання листа ГВПМ ДПІ у м. Херсоні (вих. №11812/7/26-505 від 16.12.11), він мешкає у с. Новотроїцьку Херсонської області, з 2003 по грудень 2009 року відбував покарання в місцях позбавлення волі, в березні 2011 року придбав підприємство "Фіто Сервіс Плюс", заперечує ведення будь-якої підприємницької діяльності, підписання будь-яких бухгалтерських. податкових документів, договорів, йому не передавались бухгалтерські документи та печатка підприємства.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не є належними доказами отримання послуг, а тому не є підставою для віднесення будь-яких сум витрат до валових витрат, так як акти приймання-передачі робіт підписані від імені фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності іншими особами, неможливо встановити склад цих послуг( чи це було розвантаження або навантаження чи інше), найменування, кількість, обсяг або вагу металобрухту, що навантажувався або розвантажувався, на який транспорт здійснювалось навантаження, ціна за тону робіт з навантаження або розвантаження металобрухту, місце здійснення цих послуг, тривалість часу, протягом якого надавались послуги та інше.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини є тільки передчасними припущеннями податкового органу, та не є свідченнями нікчемності правочину,
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що дії податкового органу по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань та відповідне повідомлення-рішення є правомірними, а відсутність судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, не повинно розглядатися, як беззаперечне підтвердження правомірності права на віднесення витрат до валових у ситуації, коли надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду .
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фуміфог» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р.- без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя пис/
Судді: