ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"12" листопада 2013 р. Справа № 809/3438/13-a
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., перевіривши матеріали адміністративного
позову ОСОБА_1
до Адміністрації слідчого ізолятора Івано-Франківської області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Адміністрації слідчого ізолятора Івано-Франківської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що адміністрацією Івано-Франківського СІЗО в порушення норм КПК України, закону України "Про попереднє ув'язнення", Правил внутрішньго розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, не надано дозволу захиснику на побачення з підзахисним.
Проаналізувавши зміст вимог, норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними, зобов'язати дотримуватись чинного законодавства при допуску захисників на побачення у СІЗО із своїми підзахисними, негайно допустити ОСОБА_1 до підзахисного ОСОБА_2 у СІЗО та відшкодування завданої неправомірними діями відповідача шкоди.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до частини 3 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України,
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства,
3) про накладення адміністративних стягнень,
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) обєднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Згідно з ст.45 Кримінального процесуального кодексу України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Відповідно до ч.5 ст.46 Кримінального процесуального кодексу України Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
Відповідно до ч.7 ст.46 Кримінального процесуального кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.
З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що захисник представляє сторону захисту під час кримінального провадження, а тому вказаний спір стосується оскарження дій посадових осіб під час виконання захисником процесуальних обов'язків визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, а відтак спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідна правова позиція, викладена Вищим адміністративним Судом України в ухвалі від 24.01.2013 року (справа № К/9991/59292/11).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Адміністрації слідчого ізолятора Івано-Франківської області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування шкоди.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити ОСОБА_1, що даний адміністративний позов підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства Івано-Франківським міським судом.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.